Ірина Шураєва: Щоб працювати з людьми потрібно вміти з ними розмовляти

Варіанти розпочинають цикл інтерв'ю, цікавих розповідей людей, які працюють в компанії Фуджікура.  

Дружня розмова за кавою з головою Ради трудового колективу компанії "Фуджікура Аутомотів Україна Львів" Іриною Шураєвою.

Пані Ірино, чому Ви прийшли на роботу саме в цю компанію?

Ви знаєте, я зовсім не планувала, тут сталося швидше те, що називають "доля" і "так мало бути". Я вранці відвела дитину до школи і кума мені каже, що йде влаштовуватися на роботу і запропонувала скласти їй компанію, щоб віднести якісь документи в обласний центр зайнятості.

Я погодилася і в центрі мені також запропонували пройти тест, що пропонується претендентам при прийомі на роботу. Я його швидко пройшла і вже через 20 хвилин мені сказали, що я їду в Румунію на стажування. Це звичайно для мене був спершу шок, але я себе швидко опанувала, подзвонила сестрі і кажу – подивишся за дитиною, я поїхала.

Отже, Ви наважилися приїхати в Румунію. Вам не було страшно? Все ж таки чуже місто, чужі люди, незнайома робота.

Звичайно, що був певний острах. Нас привезли і одразу поселили в комфортабельному готелі в невеличкому місті Герла, де ми проживали 3 тижні. Коли прийшла на підприємство, то страх ще більше посилився, я дуже переживала, що не справлюся і підведу колектив.

Але поступово бажання працювати, навчитися чогось нового, пізнати інший світ, мову, культуру витісняло той страх, я почала вникати у весь процес і його розуміти.

Спробувала одне зробити, потім друге і в мене стало виходити. Потім втягнулася і почала виконувати норму. Треба сказати, що румунські колеги нам дуже допомагали, маючи певний мовний бар’єр, ми спілкувалися жестами, але дуже добре розуміли один одного.

Після трьохтижневого стажування у Румунії Ви повернулися додому і стали працювати оператором вже у Львові. У Вас не зникло це зацікавлення?

Ми приїхали з Румунії і вже на 3-й день я мала вийти на роботу у Львівській компанії. Ми розуміли, що це нова компанія, новий завод і на початках завжди важко. І це треба було перетерпіти і пройти всі перипетії, допоки налагодиться стала робота.

Я навчилася робити все на своїй лінії, виконувала багато функцій, на будь-який крок могла стати і працювати без проблем. І так пропрацювавши три місяці я стала лідером команди.

А в чому полягає ця робота лідера команди? Бо одразу уявляється собі такий страшний працівник – наглядач, який ходить на всіх кричить і не дає нікому навіть хвилинку передихнути?

Я лідер команди індивідуалу Порше, тобто ми виготовляємо мережі для цього автомобіля. У моєму підпорядкуванні 61 працівник. Головне у моїй роботі – це правильно налагодити роботу людям і, коли вони точно знають для чого вони тут, то це не є проблема.

Значну роль в цій роботі відіграє саме вміння спілкуватися з людьми, підтримати в важку хвилину, бо бувають різні негаразди, в тому числі в сім’ї, які людина приносить з собою на роботу, тому тут важлива і психологічна підтримка.

Потрібно сформувати єдину команду, в якій працівники допомагали б один одному. Також моє завдання допомогти новим працівникам, які появляються в колективі, яким важко одразу зорієнтуватися. І тут моє завдання підтримати, пояснити, що все не так страшно, щоб люди не боялися пробувати, щоб не залишали роботу через невпевненість у самому собі. Потрібно бути психологом, аби побачити всю картину і пояснити людині спокійно.

І коли людина починає розуміти, чого вона прийшла сюди на роботу, що це не просто відбути певний час і піти додому, а усвідомити, що ти частина такої великої компанії, що ти робиш такі важливі речі для таких крутих брендів, вкладаєш в цю справу частку себе, тоді ці працівники стають командними гравцями і виконують не лише всі норми і понад норми , але й отримують хороші фінансові премії.

Але робота на підприємстві – це робота в дві зміни. І Вам доводиться або йти з дому дуже рано, або приходити дуже пізно. Як сім’я Ваша поставилася до таких змін?

Сім'ї довелося стати самостійною і це не є погано. І звичайно, ти починаєш цінувати кожну вільну хвилину проведену разом, тому на вихідних я завжди намагаюся приділити якомога більше часу рідним.

Окрім того, що Ви є лідер команди, Вас також обрали головою Ради трудового колективу. Як так сталося?

Нам потрібно було вибрати голову профспілки. Оскільки я маю певні лідерські завдатки, то висунули кандидатами мене, Галину Стасів та Михайла Марунчака. Зібралося дві зміни працівників, поставили високу драбину і сказали говорити. Ну і я повідомила, що хотіла б представляти інтереси людей.

Бо мій життєвий девіз – я ставлюся до людей так, як я хочу, щоб вони ставилися до мене.

Я ніколи не кричу, бо вважаю, що крик є людською слабкістю, це самозахист, коли в тебе не залишається ніяких аргументів, ти починаєш кричати, а з людьми, якщо ти хочеш, щоб вони тебе зрозуміли і послухали, потрібно розмовляти.

Крім того, звичайно ж я сказала, що хочу стати головою профспілки, аби знаходити разом компромісні рішення між працівниками та керівництвом. Бо тут потрібно зрозуміти, що насправді це не є дуже легка робота, але коли є хороший колектив і гарні умови праці – в нас не холодно і не спекотно, маємо добре харчування, доїзд до місця праці і з місця праці додому, хороші премії, то маємо знаходити і спільні точки дотику, аби налагодити нашу спільну роботу.

Проголосували. І більшістю обрали мене.

Тобто робота Ради полягає в тому, щоб знаходити порозуміння між працівниками заводу та його керівництвом?

Ні звичайно. Зараз нас в Раді 9 чоловік. Але будемо приймати всіх охочих працівників. Відкриємо рахунок для членських внесків, наприклад 10 гривень щомісяця з людини, і будемо його використовувати за потребою.

У нас багато хороших людей працює. Може в когось народиться дитинка і ми виділимо гроші на візочок, або хтось одружиться і ми зробимо подарунок, або не дай Боже хтось захворіє і потрібні будуть гроші на лікування.

У нас нещодавно була така ситуація. У нашого працівника захворіла дитина і потрібна була термінова операція в Ізраїлі. Грошей категорично не вистачало. І ми буквально за день до їхнього від'їзду, з однієї лише зміни зібрали 24 тисячі гривень і передали сім’ї. Люди в нас дуже добрі і щирі, і завжди готові допомогти в біді.

Але крім цього, моя робота як голови Ради полягає в тому, щоб вислухати всіх людей зі всіх змін, визначити, які є проблеми в колективі, які є запитання в працівників, які є позитивні і негативні відгуки про роботу, визначити які проблеми є першочерговими для вирішення, а які не є суттєвими, запропонувати шляхи їх вирішення, аби не було агресивності та непорозумінь в колективі.

Людям важливо знати, що про них піклуються, їм важливо побажати гарного настрою та зарядити позитивом на весь день. І мені приємно, що є віддача, я знаю, що коли попрошу, то люди мене послухають.

А можете пригадати останню таку ситуацію, коли Ви відшукали компромісне рішення якоїсь проблеми?

Так. До прикладу, ми працювали на другі Йорданські свята, а люди хотіли мати вихідний. Хоча, це й справді були робочі дні. Тому я попросила керівництво, аби на Водохреща нам на підприємство привели священика, аби він тут покропив водичку і нас разом з нею.

І керівництво погодилося. Отець прийшов, покропив воду, всіх працівників, весь завод, побажав нам миру та процвітання. Всі були дуже задоволені. Ніде більше на підприємствах такого не було, а в нас було.

Люди дуже дякували і ще два дні після цього ходили пити собі ту свячену воду. Тому, коли стараєшся робити людям добро, вони це неодмінно оцінюють.

А що Вам найбільше запам'яталося за час роботи на підприємстві? Можливо був якийсь кумедний випадок? Але позитивний, бо не хочеться на сам кінець говорити про негатив.

Мені дуже запам'ятався благодійний забіг "Щасливий кілометр", який організовувала компанія, аби допомогти лікарні Охмадит. Під час забігу я була волонтером, а моя дитина брала участь в марафоні.

Це незабутні емоції і для мене, і для мого сина. Тому що це була справжня дитяча радість, справжні емоції і щастя. На наступний рік ми обов'язково ще раз прийматимемо участь в такому доброму позитивному заході і всім рекомендуємо.

Компанія Фуджікура запрошує до своєї команди ініціативних, цілеспрямованих, активних та працювитих людей. Звертайтеся за телефонами 063 202-4001, 097 126-9769, 066 105-0008, 095 092-0390. Будемо раді Вас бачити.