Український соул # 3

Варіанти продовжують треклист забутих, несподіваних та грувистих треків української естради.

Мандруючи лабіринтом ютюбівських відео-роликів, мимоволі задаєшся питанням – коли вже величезні архіви нашого Держтелерадіофонду будуть оцифровані та перевидані на компакт-дисках?

У Польщі, приміром, цю благородну справу здійснили ще десятиліття тому. У кожному тамтешньому музичному магазині чи навіть просто кіоску можна придбати перевидані альбоми чи компіляції на будь-який смак.

Скільки ж подібного українського добра ще маринується поза публічним доступом – можна лише здогадуватися. Тим часом, залишається тільки полювати на раритетні цінності, випадково залиті в інтернет.

Низове сподвижництво львівських музикантів, ще не здеформованих прокляттям каверів. Свіжість, потуга та оригінальність відчуваються й сьогодні.

Вічнозелений поп-стандарт української естради, написаний композитором Олександром Білашом. Звучить ефектно у будь-якому виконанні – від Дмитра Гнатюка до ансамблю Львівського водоканалу "Барви". Водоканалівського варіанту на ютюбі не знайшлося, тому дивимося постановочні підморгування Віктора Женченка.

Поп-музика, чиста як ЦРУ-шний кокаїн. Лідія Віддаш тут постає нашою Майєю Кристалінською. Вона як ніхто з вітчизняних виконавиць вміла видавати ту особливу прибасованість жіночого вокалу, фірмову фішку звучання ранніх поп-шістдесятих.

Тему поп-музики шістдесятих неможливо не продовжити хітом Лесі Боровець. Це прекрасний зразок нашого варіанту західного жанру easy-listening, що зародився на стику естради та музики до кінофільмів. Під цю пісню можна уявляти усе те хороше, що одночасно далеке...

Очеретяний кварк – дивний і прекрасний жанровий гібрид, самозароджений у львівських (і калуських) дев'яностих. Жодної пристойної копії у інтернет так і не викладено. Але шум старої касети сюди надзвичайно пасує.