Неочевидна Львовографія: вуличні сходи

Львів – не Рим, його центральна частина доволі рівна. Однак, досить зробити крок за межі центру, як одразу впираєшся у різноманітні гори, горби та узвишшя

На півночі – Високий замок, Кортумова гора та пасмо Розточчя, на заході – Цитадель, на півдні – Львівське плато, на сході – брижі грядового Побужжя. 

Тож, поряд із гордим йменням "маленького Парижу" наше місто цілком заслуговує і на титул "маленького Тбілісі".

Доки у Львові не провели розгалужену мережу канатної дороги чи фунікулеру, львів'янам доводиться користатися численними сходами і східцями.

Варіанти здійснили невеличку експедицію південними околицями центру і облазили там найприкметніші сходові сполучення між різними рівнями Львова.

Парк Погулянка своїм південним краєм неначе довгим язиком впирається в кут між вулицями Пасічна та Дж. Вашингтона, утворюючи досить крутий яр.

Аби полегшити доступ до парку мешканцям прилеглих районів та учням школи, що розташувалась над парком, упорядники парку зробили кілька металевих спусків.

Ось цими сходами можна підступно впасти просто на голову закоханим студентам, які полюбляють прогулювати пари на лавочках.

Збоку простяглися ще одні подібні сходи, але у верхній частині вони завалилися і вхід до них перекрито залізними прутами.

Неподалік яр Погулянки перетинає високий пішохідний міст. В будні дні тут немовби мурахи снують школярі. 

Далі від дивних віллоподібних будівель спускаються ще одні трохи перехняблені сходи, на яких так добре посидіти і випити пивка після школи.

Ці сходи мають шарм прихованого переходу. Щоб дістатися до них, слід увійти у проїзд-браму – а тоді, у маленькому дворику вам відкриється широкий горизонт, крутий спуск і рятівні східці. Праворуч варто звернути увагу на унікальні барельєфи на сусідніх будинках.

На підйомі за клубом Пікасо вулицею Зеленою увагу пасажирів маршруток привертає раптовий прорив синього неба убік Погулянки. За перилами маленького майданчика біля дороги відкривається широченний краєвид на дільницю Пилипівку та, далі, аж на Високий замок і Знесіння.

Саме тут починається спуск до улоговини, яку теж займає парк Погулянка. Перепад висот доволі значний, тому без металевих сходів - ніяк.

Ліворуч помітно ще одні, але вже приватні східці, які ведуть до дивної міні-тераси, відвойованої у гори.

Це мав би бути мальовничий спуск до однієї з головних приток Полтви.

Але сьогодні це маршрут для тих мешканців вулиці Тарнавського, які зраджують забитим маршруткам, що ходять Зеленою, із гламурним сихівським трамваєм.

А також для студентів Академії мистецтв, які йдуть в гості до студентів Університету на Пасічній.

Близькість коледжу Труша та академії відчувається у оранжевій фарбі, що замальовує лицеву сторону сходів, звеселяючи око подорожнього.

Увечері тут світяться ліхтарі, мерехтять вікна гуртожитків та новобудов неподалік, а на лавочці вирує молодече життя.

Та й узагалі, завдяки довгому проходу посередині підйому, це навіть не сходи, а окрема міні-вуличка понад дахами коледжу.

Альтернативні підйоми з вулиці Тютюнників для тих, хто "не на трамвай".

А це окремий підйом колись для мешканців гуртожитку, а тепер для адептів паркуру.

Львів'яни, що очікують на восьмий трамвай на зупинці біля школи №27 часто спостерігають як цими сходами помалу бредуть стражденні літні люди, яким не пощастило мешкати у багатоповерхівці на горі.

Добре, що конструкція сходів дозволяє підійматися траверсом, а не навпростець, а то внаслідок природнього відбору у цьому домі мешкали б лише молоді здоров'яки, що часто мандрують Карпатами.