Зміст статті

26 травня 2017Андрій Бондаренко1716

Підзамче: Місця та Простори

Які історії приховує "інший Львів"? – розповідає інтерактивний мультимедійний проект Центру міської історії Центрально-Східної Європи.

Центр міської історії оприлюднив на своїй сторінці мультимедійний проект "Підзамче: місця та простори".

Дослідження є частиною проекту "Львів інтерактивний" і пробує показати розвиток Підзамча на тлі урбаністичних, політичних та історичних процесів останніх століть.

Автор дослідження та журналіст Варіантів Андрій Бондаренко розповідає про цей проект та що цікавого там можна прочитати і побачити.

Вид на дільницю, Високий Замок та станцію "Пізамче" з висоти пташиного польоту (дрон-відео)

Дослідження "Підзамче: місця та простори" – це спроба створити віртуальну презентацію дільниці Підзамче, яка б хоч трохи передавала її реальну багатогранність та складність.

Створене воно в рамках проекту "Львів Інтерактивний" і задіює всі його медійні можливості – окрім текстів це теж фотографії, інтерактивні карти та перехресні посилання на інші розділи та дослідження.

"Підзамче: місця та простори" – окремий та самостійний проект, але до нього увійшли теж матеріали зібрані і напрацьовані упродовж інших подібних досліджень, про які детальніше можна прочитати на сторінці Центру міської історії. Над його створенням та доведенням до пуття працював цілий колектив істориків, архітекторів, медіа-художників та програмістів.

Загалом вийшов такий собі Кубик Рубіка, який можна читати та дивитися з різних моментів і на різних рівнях, хоча для максимально цілісної картини варто таки рухатися від самого початку.

Тобто, від того, що існувало на місці Підзамча, коли львів'яни той бік міста знали ще як Краківське передмістя.

Умовно в дослідженні це називається "ранньомодерним Підзамчем" 18 століття. Замарстинів ще був окремим селом, далі пролягали зелені луки та сади. А за північними мурами Львова вже формувалася характерна дільниця – дуже древня (ще руська), торгова, робітнича, єврейська, із щільною забудовою. І ставлення до неї та її мешканців вже тоді теж було характерно зневажливе.

Але, що цікаво, на біднішому і простішому Краківському передмісті творилося більше справ, ніж у помпезному і бундючному Середмісті. У той час, коли Європою переможно крокував індустріальний капіталізм, львівські добропорядні міщани ще жили минулим і виробництво уявляли лише як ремісництво. А на Підзамчі, завдяки юридичній підпорядкованості королю та його старості, а не міським законам, можна було якось крутитися більш-менш у ногу з часом. І саме ті підприємливі львів'яни-євреї, які починали заробляти свої статки у північних кварталах, згодом наприкінці 19 століття стали фінансовим осердям нового модерного Львова-метрополії.

На Підзамчі переплелося дуже багато важливих для Львова трендів та процесів. Розплутувати їх можна дуже довго, дивуючись тому, як всі ці пазли зрештою склалися у те, що є сьогодні. Як, приміром, те, що розповсюдження парових машин остаточно закріпило опозицію між "панськими" південними передмістями та “робітничими” північними. Адже, після того як нові парові технології витіснили водяні млини, стрімкі потоки та круті схили Погулянки, Нового Львова, Стрийського парку тощо, годилися лише для розбудови елітних зелених кварталів з віллами і палацами. Тоді як, на більш рівнинних територіях між Кортумовою горою та Високим замком було зручно розгортати великі підприємства.

Звісно, ці процеси залежали від ще багатьох факторів – залізниця, ціни на землю, близькість сіл із дешевою робітничою силою, юридичний статус території, міські психогеографічні стереотипи та багато іншого. На “промисловий” статус Підзамча впливала не лише близькість залізничного сполучення, а й, наприклад, традиційне психологічне ставлення львів'ян до цієї дільниці як до "чорної діри". Сюди намагалися зігнати не лише "брудне" виробництво, а й "брудні" соціальні явища, типу проституції. Не в останню чергу таке ставлення до Підзамча виникло через розташування там єврейського кварталу.

Кожна нова епоха зі своїми панівними ідеями та поглядами, кожна нова влада зі своєю політикою пробували зліпити із Підзамча щось своє.

Усі ці численні нюанси і сформували те складне міське явище, яке ми сьогодні знаємо як Підзамче.

Дослідження "Підзамче: місця та простори" намагається хоч трохи розплутати цей клубок, вивести на зовні хоч деякі найголовніші нитки, за які вже кожен може тягнути далі самостійно.

Дуже зручним інструментом для цього є інтерактивні карти. На них позначені усі важливі об'єкти, що згадуються у текстах і суто візуально можна дивитися як на території дільниці скупчуються і перетинаються різні міські простори.

На кожен об'єкт на карті чи у переліку поряд можна клікати та роздивлятися відповідні фотогалереї та читати детальнішу інформацію із супутніх досліджень загального проекту "Львів інтерактивний".

"Місця і простори" Підзамча розглядаються на рівні кількох головних тем.

Це ранньомодерний контекст дільниці, про який вже згадувалося.

Це парова епоха, коли на сцену виходить індустрія, залізниця і ми вже можемо говорити про появу знайомого нам Підзамча на карті Львова. Тут можна навіть зафіксувати досить конкретний момент – прокладання у 1869 році залізничної колії "Львів-Броди" через північні квартали, яка ще більш віддалила їх від "нормального" Львова.

Це трагічний період 20 століття, коли модерне обличчя дільниці так і не змогло подолати свою родову карму маргінальності.

Кожна ця епоха втілювала свої плани щодо Підзамча і формувала свої власні простори. Їхній вплив ще можна помітити у окремих будівлях чи у розбудові кварталів. Різні деталі – від порожніх ділянок на місці синагог до цегляних парканів довкола фабрик чи радянських зірок на залізничному мості – можуть розповісти про широкий контекст, який стояв за ними.

Окрім просторів дослідження розглядає також окремі місця – пам'ятки-знаки, що презентують характерні періоди, або ж самі впливають на творення дільниці.

Як приміром, величні будинки для працівників трамвайного депо, що розповідають про намагання збудувати капіталізм із людським обличчям; чи кам'яниця Крампнера – цікава пам'ятка сецесійних архітектурних експериментів; чи історія радянської фабрики "Світоч", складеної із кількох довоєнних буржуазних підприємств, від яких у спадок залишилися не лише рецепти, а й не надто соціалістичний статус підприємства-фірми.

Дослідження загального розвитку Підзамча – це, насправді, досить цікавий детектив із багатьома невідомими. Тут ми маємо справу із міською реальністю у постійному плині становлення та трансформацій.

Як Підзамче ставало тим, чим воно є, і як воно переставало бути тим, чим було?

В гру вступало безліч незавершених і згорнутих процесів, згори та знизу. Часто зміни були надзвичайно радикальними і трагічними. Під час німецької окупації було практично повністю знищене єврейське Підзамче. Після приходу радянської влади значним чином було придушене Підзамче торгове.

Окремі теми варті багатьох томів досліджень. Наприклад, місцева стихійна торгівля, яка сильно розвинулась у період низового єврейського капіталізму у 18-19 століттях і змогла пережити радянську боротьбу із спекуляціями, набувши нових форм, як приміром напівлегальна торгівля з прохідних фабрик і заводів. Усе це добре видно на прикладі історії окремо взятого супер-ринку "Кракідали", попередника "Краківського".

Або ж історія проведення залізничної гілки "Львів-Броди", яка, згідно із сподіваннями місцевих можновладців, повинна була стати панацеєю від усіх проблем та вивести Львів на нові висоти міського розвитку. Хоч, ці надії не справдилися, дільницю Підзамче залізниця таки відчутно змінила.

Про це та багато іншого можна довідатися із проекту "Підзамче: місця та простори". Від тексту до тексту, від фото до фото тут можна блукати як ніби справжніми підзамковими вулицями.

Автор: Андрій Бондаренко