Музей покинутих секретів Ростислава Лужецького

«Музей покинутих секретів: Проекція» – це виставка фотографій, документів, живопису та інсталяції. Експонати виставки розміщено відповідно до концепції роману. У першому залі – фото, документи 30-60-х рр та інсталяція «Україна: покинутий секрет», в другому залі – вісім живописних робіт, відповідно до восьми «залів»-розділів книги.

Детальніше про цю виставку «Варіантам» вдалося спитати самого художника.

Ростиславе, ви ілюстрували чимало книг, зокрема чи не всі книги Оксани Забужко, чому саме ця книга стала основою окремої виставки?

Задумка книги дуже близька до того, що я проживаю, як прожила моя родина. Недаремно в експозиції є кілька фотографій моєї родини. Для Оксани мої розповіді були також певним матеріалом.

І хоч це мій «музей», основним ядром справді була книга. Коли я мав можливість брати до рук текст, бачити як воно писалося, вже свої візії і асоціації формувалися, я починав це у живописних роботах зображати.

Також було багато подорожей у ці місця, де були люди, історичні постаті. В книзі вказані люди, з якими ми спілкувалися. Це ціла історія, яка тривала протягом 7 років.

Ви працювали над тими самими темами, що й Оксана Забужко, чи все в тексті вам сподобалося, можливо, є окремі частини, які вразили більше, ніж інші?

Часом питають про що роман. Про життя, смерть і любов. От за таким принципом і будується хороша книжка.

Драма, яка триває протягом кількох десятиліть і про яку йдеться в романі, насправді є серйозним аналізом нашого життя, наших предків, власних переживань, правди/неправди, любові/нелюбові, це фундамент на якому тримається будь-яка річ.

Цей роман достатньо знаковий, у нас не так багато романів в українській літературі, а в сучасній взагалі практично немає.

Що таке роман? Це історія, яку ти можеш витримати від і до. А тут ти не читаєш чужі тексти, а читаєш своє життя, своєї родини.

Тобто в основі книги Оксани Забужко реальна історія вашої родини?

Уривки, вона переосмислена. У тексті є розповіді моїх предків й інших людей. По суті, це роман написаний без будь-якої фантазії, у глибшому сенсі. Часом, Оксана півроку витрачала на одну деталь. Як саме щось виглядало у ті часи, чи воно справді було.

Чи можна сказати, що це одна з най масштабніших ваших виставок?

Вона масштабна для мене, тому що це серйозна робота. Якщо чесно, то я викладався весь, коли працював і над оформленням роману, і над малярськими роботами.

 В яких ще містах буде презентована ця виставка?

У Києві, є вже запрошення з Дніпропетровська, очевидно і закордоном також. Не виключено, що в Америці, Польщі буде експонуватись. Там, де виходить роман, то є сенс показати цю виставку.

Ви також займаєтесь режисурою, чи плануєте знімати фільм?

Ідей у мене багато. Я любив завжди кіно. Але якщо у живописі я сам собі господар, то в режисурі зав'язаний на великій кількості людей, великій кількості грошей, технічних нюансів. Це анріал зараз.

Ми зараз на Україні не маємо жодного хорошого фільму. Фільм ТойХтоПройшовКрізьВогонь – це перша потенційна спроба зробити кіно.

А більшість хороших потенційних режисерів працюють під російські проекти, де платять гроші. Але художник не може насилувати себе, весь час малювати паркани, а потім сказати, давайте я Ісуса Христа зараз намалюю.

Довідка:

Ростислав Лужицький – художник, дизайнер, режисер. Народився у Львові, закінчив Львівську національну академію мистецтв, Інститут кіно і телебачення Київського Національного університету культури і мистецтв. Учасник багатьох виставок в Україні та за кордоном. Як димзайнер співпрацює з відомими українськими видавництвами.