Любов і мистецтво в одній виставці

Унікальна експозиція робіт славетної митчині триває у Палаці мистецтв.

Софія Караффа-Корбут – українська художниця-графік, ілюстратор та просто смілива жінка, яка творила українське за часів репресій. Її роботи – це продовження львівського довоєнного мистецтва 30-их років. Вони цінні тим, що зберігають українські традиції, які були частково перервані на іншій території Україні.

"Тут можна побачити, як найвідоміші твори, так й ілюстрації до різних книжок, якісь ескізи або навіть дуже приватні гумористичні замальовки" – розповіла нам заступник директора з виставкової роботи Наталя Космолінська.

Така велика ретроспекція є передоглядом, зазначила Наталя Космолінська. Після виставки вся збірка творів, що залишились в спадщині художниці, буде передана до фондів Львівської національної галереї мистецтв. Роботи внесуть до фонду української культури після опрацьовування мистецтвознавцями.

Відомо, що усі 122 роботи, які належать давньому приятелю Софії Караффи-Корбут Богдану Гориню, після показу будуть передані Львівській національній галереї мистецтв імені Б. Возницького.

Варіанти поспілкуватися з людиною, завдяки якій ця виставка стала можливою. Відомий український мистецтвознавець і громадсько-політичний діяч, дисидент Богдан Горинь розповів, про те, як зустрів художницю, як спостерігав за її творчістю та перипетіями життя.

Знайомство відбулося у 1959 році, коли Богдан Горинь, за його словами, лише починав свій творчий шлях:

"Тоді у Спілці художників відбувався семінар марксистсько-ленінської естетики, нудний і нецікавий. Коли мені дали слово, я дуже різко виступив, бо вважав, що варто порушувати більш актуальні питання мистецького життя. Після промови до мене підійшли дві жінки, однією з них була Софія Караффа-Корбут".

Після знайомства художниця запросила Богдана Гориня оглянути її твори.

"Це була не майстерня, а квартира, яку вона винаймала у якоїсь старенької жінки. Вона показувала мені спочатку керамічні речі, потім графічні, якими я був захоплений. Почувши моє захоплення, Софія Караффа-Корбут сказала, що я можу забрати усе побачене. Це був подарунок і початок моєї колекції" – розповідає Богдан Горинь.

На перший погляд, таке дарування картин може здатися дивним. Як жінка, після першої зустрічі з молодшим на 12 років за себе хлопцем, може віддати йому всі свої роботи?

Варіанти наважилися запитати Богдана Гориня про причини такої доброти митчині.

У відповіді мистецтвознавця відкрилася цікава деталь:

"У неї просто була симпатія до мене, і тим все пояснюється. Скажемо, на роботі  "Фуга" Софія Караффа-Корбут написала "Будь моєю совістю у всьому до кінця".

За словами мистецтвознавця, у дар йому дісталися графічні твори раннього періоду навчання в інституті, навчання у художньо-мистецькій школі і перші твори створені вже після того, коли художниця закінчила Інститут декоративно-прикладного мистецтва. 

Богдан Горинь запевнив, що з того часу він став хорошим приятелем Софії Караффи-Корбут.

"Коли я не мав можливості прийти, вона писала мені листи. Писала часто, листи довгі і на дуже високому рівні епістолярного мистецтва. Ті, хто читали ці листи, були в захваті. Я їх оприлюднив у двотомнику "Любов і творчість Софії Караффи-Корбут", – згадує колекціонер.

Софія Караффа-Корбут захоплювалась різними видами мистецтва: малярством, станковою та книжковою графікою, вітражем, ілюстрацією та керамікою. Зокрема, художниця створила 75 творів на шевченківську тематику, Як запевняє Богдан Горинь, зануритися у "шевченкіану" митчині порадив саме він:

"Вона повністю довіряла мені, як мистецькому критику. З великою повагою ставилася до всіх зауважень, що я робив".

У 1964 році художниця-графік організувала першу персональну виставку.

Богдан Горинь додає:

"Виставка мала надзвичайно великий успіх. На неї приїжджали навіть з інших областей. Коли показ закінчився, Софія Караффа-Корбут подарувала всі твори мені. У 1964 році моя колекція стала досить поважною".

Надалі художниця віддавала приятелю усі свої нові роботи.

"З її боку це було захоплення, поза всяким сумнівом. Я, як мистецтвознавець, казав, що не варто говорити на різні емоційні теми. Ви – художник, я – мистецтвознавець. Ми будемо говорити тільки на професійні теми. Вона була не дуже вдоволена цим, але доводилося рахуватися з моєю позицією”.

Попри це, чоловік продовжував спілкування з Софією Караффою-Корбут та використовував її симпатію до себе, аби приймати від неї творчі подарунки.

Відомий мистецтвознавець влаштував уже три виставки своєї колекції, набутої таким неоднозначним чином.

Першу велику виставку "Графічна шевченкіана Софії Караффи-Корбут" – у Національній бібліотеці імені Вернадського у Києві. Іншу, також чималу, приурочену до 80-тиріччя від дня народження Софії Караффи-Корбут, – у спілці художників.

Остання виставка відбулася у 2014 р. у Національному музеї літератури, у честь 90-ої річниці художниці.

"Після цих виставок я вирішив, що пора й Львову побачив картини Софії Караффи-Корбут. Від перших творів, що вона мені дарувала і до останніх, які є у моїй колекції", – розповів Богдан Горинь.

Мистецтвознавець вважає, що Софія Караффа-Корбут – це найвище досягнення нашого мистецтва графіки і, зокрема, мистецтва другої половини ХХ століття.

“Важко знайти ще художників того часу, які перевершили б її у такому високому мистецькому злеті, передачі дум, настроїв і емоцій, пов’язаних не тільки з Шевченком. Все ж саме через Шевченка їй вдалося передати дух і тривоги того часу. Не випадково у її творах так часто брязкають кайдани, закуті запорожці – це перекликалося з тогочасними тривожними подіями, з арештами 1965-72 рр. Художниця увійшла в нашу культуру також як представниця руху шістдесятництва”.

Виставку можна оглянути до 26 серпня у Львівському палаці мистецтв.