У Львові між пішоходами та велосипедистами триває неоголошена "війна" за простір.
Цьогоріч на дорогах Львова побільшало активних велолюбителів, – про це свідчить участь близько півтори тисячі учасників на львівському десятому велодні, що був наймасовішим порівняно з попередніми. Аби безпечніше почуватися на дорозі, або потрапляючи в затори, або ж просто від незнання, вони переходять на тротуари. В свою чергу, пішоходи стають найвразливішою категорією учасників дорожнього руху, хоч і є наймасовішою.
Велосипедист на дорозі стає повноцінним учасником дорожнього руху з дещо меншою кількістю правил, але не обов'язків. А більшість з них не дотримується ПДР, адже вони або їх не знають, або не читали.
Складається враження, що левова частка велосипедистів вважають, ніби правила дорожнього руху написані не для них, а тільки для автомобілістів, і останні повинні дотримуватися цих правил. Однак елементарно виставити руку і показати, в який бік прямуєш, можна, потрібно, а головне не складно. Виходить, що автомобілісти та пішоходи – не трамваї, – поступляться. Тому ігнорування ПДР, пересування тротуарами на шаленій швидкості та без спеціального обладнання на велосипедах є майже повсякденною нормою.
У ПДР встановлені конкретні вимоги до обладнання велосипедів без яких їздити заборонено. Вдень на велосипедах обов'язкова наявність світловідбивачів: спереду білого, ззаду червоного, а з боків помаранчевого кольорів. Вночі повинна бути увімкнена біла фара спереду. У ПДР не зазначено, але бажано, щоб для нічного катання був і червоний ліхтар ззаду. Для підвищення безпеки руху рекомендують одягати шолом, рукавички та світловідбиваючу жилетку. Також забороняється їздити велосипедом з несправними гальмами та без звукового сигналу.
А коли за такі порушення ще й роблять зауваження чи штрафують, то це сприймається майже як посягання на особисту свободу.
Загалом штраф не є великий, але якщо б патрульні справді штрафували, може б, велосипедисти дотримувалися правил дорожнього руху і поважали пішоходів.
За 2017 рік, на Львівщині поліція зареєструвала 88 дорожньо-транспортних пригод за участю велосипедистів, з них 15 ДТП по Львову. Статистики щодо порушень ПДР велосипедистами чи ДТП з їхньої вини Нацполіція у Львівській області не надала, посилаючись на те, що технічні можливості не дозвалють цього зробити. Однак, цих статистичних даних мабуть і не існує, так як порушення не фіксуються, через те, що поліція дуже-дуже рідко звертає на них увагу, на жаль.
Та зрештою для цього й існують ПДР, що потрібно знати і дотримуватися, адже велосипедисти на дорогах несуть відповідальність не тільки за себе, а й перед іншими учасниками дорожнього руху.
Рухаються велосипедисти швидше, чим і становлять потенційну загрозу, а своєю неочікуваною появою можуть лякати пішоходів, тому рух велосипедистів тротуарами є мало того що не комфотний, але і небезпечний. Тому на тротуарах дозволяється їздити тільки малечі до 7 років, але обов'язково під наглядом дорослих. По автошляхах їздити можна тільки досягнувши 14-річного віку. А от діткам віком від 7 до 14 років вже не можна їздити тротуаром, однак ще не можна по автошляхах. Тому для них залишаються прибудинкові території, стадіони, велодоріжки.
Що вже говорити про звичайнісіньких велолюбителів, якщо самі активісти та ініціатори велорозвитку у Львові нехтують ПДР!? Наприклад, радник міського голови з питань розвитку велоінфраструктури Львова Олег Шмід на своїй сторінці у Facebook ділиться фото, де він актитивно користується велосипедом на якому відсутні світловідбивачі, без яких заборонено їздити. Не кажучи вже про шолом, як додатковий захист.
Тож ми поцікавилися у пана Олега, чому, на його думку, велосипедисти порушують ПДР. "Їздять по тротуарах насамперед через те, що львівські дороги там, де нема велодоріжок, не дуже сприятливі для велосипедної їзди, адже це бруківка. Якщо це не бруківка, то асфальт, який на багатьох вулицях в поганому стані, окрім того, у нас незакінчена веломережа", – зауважив Олег Шмід.
Навіть заступник Садового з питань розвитку Андрій Москаленко в травні розпочав сезон, свіши на "залізного коня", чим теж поділився на своїй сторінці y Facebook.
"Дуже добре, що люди переходять на велосипеди, бо це зовсім інший підхід до транспорту, тому на певні конкретні порушення правил дорожнього руху треба буде звертати увагу та проводити ряд навчань, адже це дуже важливе питання. Я завжди використовую каску, використовую світловідбивачі, все те, що потрібно аби забезпечити безпеку руху", – зазначив чиновник.
Та як бачимо на фото, про голову та світловідбивачі Москаленко подбав, однак про решта правил безпеки на дорозі, на жаль, забув.
Тож діловий костюм та навушники у вухах при їзді на велосипеді сприйняли неоднозначно. Тому активні користувачі facebook порадили Андрію переодягатися на роботі, витягнути навушники з вух та не робити селфі під час їзди на велосипеді, адже це створює небезпеку на дорозі.
В свою чергу, велосипедисти виправдовуючись скаражаться, що піклуються у Львові про велоінфраструктуру недостатньо.
Вгодити всім важко, тому розпорядники доріг шукають альтернативні рішення, тим чи іншим чином, намагаючись врахувати потреби всіх учасників руху. Альтернатива, яку так часто використовують розпорядники, називається спільна вело-пішохідна доріжка або "ні нашим, ні вашим". Окрім того, поєднання руху велосипедистів та пішоходів є незручним для людей з ослабленим зором.
Та ще й велошляхи починаються нізвідки та ведуть в нікуди. А чи чули розпорядники про норми ДБН (Державні будівельні норми) України? Очевидно ні, адже ширина велосипедної доріжки повинна бути не менше 1,5 м, а спільної вело-пішохідної – не менше 2,5 м.
Тому в результаті маємо знижену якість та створені незручні умови для руху велосипедистів і пішоходів. Велосипедні доріжки і пішохідні тротуари просто занадто вузькі для безпечного та комфортного руху.
"Взагалі наші велодоріжки зроблені за правилами ДБН і, як на мене, велосипедисти навпаки скаржаться, що велодоріжки зроблені за правилами, а не так як вони хочуть. Державні норми тільки заважають розвитку велоінфраструктури, а наші велодоріжки завширшки мінімум 1,5 м, окремий випадок – це вулиця Городоцька, однак ми її виключимо з веломережі, але всеодно вона має 1,5 м, інша спарва, що там важко помістити пішоходів і велосипедистів", – виправдовується Олег Шмід.
Також пан Олег зазначив, що ми не знайдемо у Львові велодоріжки, ширина якої була б менша, ніж 1,5 м: "У Нас у Львові збудовано 100 км велодоріжок і всі вони мають ширину мінімум 1,5 м, мінімум!"
Та не треба забувати про принцип "довіряй, але перевіряй", тому ми виміряли ширину декількох велодоріжок Львова. На ділі все далеко не так, як говорив Олег Едвардович.
Велодоріжці на парній стороні проспекту Свободи невистачило близько 20 см, щоб відповідати загальноприйнятим нормам.
На Коперника ситуація аналогічна. По обидва боки вулиці велодоріжки занадто вузькі, адже ширина однієї із них всього 1,1 м, тож про 1,5 м і мови бути не може.
А тепер піднімаємося трішки вище. Історія повторюється знову. Велодоріжка прокладена від вулиці Коперника, 40 (школа №9, парна сторона) до перехрестя з вулицею Сахарова завширшки тільки 1,26 м. Тож норми вкотре порушені.
А от горезвісна велодоріжка, про яку говорив пан Олег, завширшки всього-на-всього 1 м, тому назвати її придатною до експлуатації складно. Неозброєним оком помітно, що шириною в 1,5 м, тут навіть не пахне, хіба що разом із частиною для пішоходів.
Аби з'ясувати чому така дивна ситуація з шириною велодоріжок, Варіанти надіслали інформаційний запит у львівську міську раду.
Звичайно, на помилках потрібно вчитися, адже Львів є флагманом серед міст України у створенні велоінфраструктури. Та, на жаль, більшість велодоріжок у Львові реалізовують, звужуючи тротуари або ж прокладають там, де вони просто не потрібні, створюючи незручності, як для велосипедистів, так і для пішоходів, обмежуючи їхній простір.
Тож мабуть "ґуру" розвитку велоінфраструктури Львова варто було б брати приклад у знавців цієї справи: Данії, Німеччини, Нідерландів, Польщі, Бельгії – країн, де велосипед є неймовірно популярною альтернативою громадському транспорту.