Калейдоскоп місць та внутрішніх просторів

Додаток Карти, який пропонує нам Google, вже увійшов у наше життя як незамінний щоденний інструмент орієнтування на місцевості.

Втім, попри свою практичність, Карти Google залишаються неймовірним фотокалейдоскопом планетарного масштабу. Мабуть усі, коли вперше входили у цей додаток, піддавалися спокусі побавитися у супершвидкісні подорожі довкола земної кулі. Тим більше варто зайнятися чимось подібним сьогодні, адже останніми роками на Карти Google додалися мільйони нових фотокілометрів, на яких зафіксовано унікальний візуальний матеріал.

Без перебільшення – такого більше не знайдеш ніде, ні в соцмережах, ні у глянцевих фотоальбомах.

Можливість озиратися на 360 градусів надає нам цілком новий досвід споглядання світлин. Змінюючи ракурси у три-де панорамах, ми настільки повно вбираємо довколишній простір, що звичні світлини опісля видаються вже надто прісними та пласкими. Обертаючи панораму в різні сторони, пересвідчуєшся, що сприйняття того чи іншого місця дуже змінюється в залежності від кута зору. Маючи уявлення про те, що є на боковому чи задньому тлі, по-іншому сприймаєш і передній план – як у житті.

Гугл карти пропонують набагато глибший ефект занурення, аніж будь-яке інший фото- чи навіть відеоматеріал. Адже, переглядаючи відео, ти залишаєшся бранцем конкретного спрямування камери у той чи інший момент. Тоді як у три-де паномарах ти сам обираєш на що дивитися в ту чи іншу мить, на чому затримувати погляд, на чому акцентувати, фіксувати свій погляд.

Це суттєвий нюанс, який впливає на наше сприйняття, робить його більш самостійним, більш уважним, більш "нашим". І менш "чужим" – адже, здатність озиратися, немовби робить нас частинкою цього простору, немовби якоюсь мірою вживляє нас туди невидимими привидами, частково, на якусь мить ніби "одомашнюючи".

Тут можна просто досліджувати цікаві місця.

Спуститися, наприклад, у дільницю "Соцмісто" у Кривому Розі, стати на доріжку під старими деревами у дворі посеред пам’яток соціалістичної міжвоєнної житлової архітектури.

Помилуватися монументальними брамами з колонами, різноманіттям балконів, крислатими ялинами поряд.

Трохи далі на околиці Кривого Рогу серед здеградованого промислового ландшафту можна знайти несподівані природні об’єкти – наприклад, доволі поважний водоспад, і не один.

Можливість подорожувати віртуальними вулицями діє не всюди, лише в більш-менш розвинених районах. Деінде доводиться задовольнятися окремими точковими панорамками.

Однак, це теж свого роду інтрига – чому саме в цьому місці хтось вирішив створити три-де-зображення?

Найчастіше, таке місце просто вважається цікавим – це якась культурна чи природна пам’ятка, загально відомий краєвид. Або ж це просто комерційне місце і намагання привернути увагу до свого бізнесу, зробити йому рекламу на Гуглі – магазини, курортні комплекси, кафе, автомайстерні і т.д. Що дуже часто теж може бути дуже цікавим.

Однак, можна натрапити і на сюрпризи. Коли клацаєш на панорамку і опиняєшся раптом в дивному місці – якомусь закутку, поміж будинками,  задньому дворі тепличного господарства, чи просто на колоритному пустищі зі сміттям.

Стоїш там і думаєш – а хтось же ж повважав це місце вартим уваги, настільки, що завантажив на Гугл. Чимось воно важливе для цієї людини.

Рожева кафешка на перехресті чи крамниця одягу в Алжирі, старий диван під пальмою чи кальянна зала в супермаркеті в Іраці, запилюжений сад край дороги в Туреччині, продуктовий магазичинк у польському селі, порожня автобусна зупинка з очеретом в Лісабоні, поросла плющем забігайлівка на українській трасі, дільнича лікарня в старому парку чорт знає де, десь на Одещині, незрозуміло який музей, з самоварами, патефонами чи солдатськими касками на столах та іконами на стінах, інтимний затишок внутрішнього подвір’я із лавкою-гойдалкою біля маєтку у селі Торф’яне, душевний дворик із розвішаною білизною серед старезних двохповерхівок в районі ДВРЗ у Києві, лавочка з видом на гірське озеро на Кіпрі, кукурудза на задвірках будиночка в Туреччині, сучасний індуїстський храм у бетонному приміщенні – усе це має потужний шарм зазирання у дірку від ключа, у внутрішній світ певної території, який не побачиш туристичними наїздами.

А ви знали, що в Білорусі працює підземна спелеолікарня і ліжка там застеляють ковдрами з килимовими візерунками?

А може хочете побачити як виглядає краєвид із плаского даху індійського будиночка?

Крім того, панорамне бачення має в собі щось таке, що, навіть вже звикнувши до стандартних світлин стандартних світових красот, все-одно заворожуєшся цими три-де знімками гірських урвищ чи морських узбережь.

Руїна древнього храму в Тунісі, дорога через дрімучий ліс в Ірландії, напоєна сонцем вода річки Буг у польській глибинці, потріскана лісова дорога у Іспанії чи Богарії, хмари над височезним мостом чи священна купальна серед скель у Індії, візерунчата мечеть у Македонії – Хорхе Луїс Борхес би оцінив можливості цього візуального Алефа, можливості телетранспортуватися з одного віртуального місця в інше.

А ще люди – застані зненацька люди чи сліди їхньої присутності. Гугл-автомобіль фільмує усе, що трапляється під камеру. Як правило, людям, присутнім на фото розмивають обличчя. Але усе ж інше залишається.

Ось у тому ж Соцмістечку в Кривому Розі можна спостерігати сценку – міліціонер щось випитує у підлітків на лавочці. За цим явно стоїть якась історія.

Або можна просто помилуватися картиною перекусу польських косарів край дороги, розмовою двох жінок у квітчатих сукнях на сільському дворі в Україні, пікніком трьох турецьких мотоциклістів, які надають перевагу голій землі, а не столику поруч, чи чоловіком, який захопився киданням камінців в гірське провалля. Хтось кладе трав’яне покриття на стадіоні, хтось їде на велосипеді, а ось чиїсь штани на камені біля річки.

Неймовірно цікаво спостерігати за буянням життя, схопленого Гугл-об’єктивом.

Можна теж розвивати в собі внутрішнього митця, оцінюючи симетричні зображення диванів у іракському офісі чи насолоджуючись колажами людей, розрубаних і розмазаних рухом камери.

Досвід віртуальних мандрівок з допомогою Гугл Карт – це щось зовсім інше, аніж просто переглядання світлин чи навіть реальних подорожей. Це справді окремий візуальний світ, в якому можна мандрувати безкінечно.