Зміст статті

15 листопада 2017

Наше слово в Іспанії

У Мадриді презентували другий випуск українського альманаху "Наше слово".

У неділю, 6 листопада, в Мадриді презентували другий випуск українського альманаху "Наше слово", створеного як місцевими авторами, так і нашими земляками з України, інших куточків, куди вони розбіглися в пошуках хліба насущного. Є серед них, безперечно, і вихідці з Львівщини.

Коли позаторік з'явилася друком перша подібна збірка, від радощів хотілося чи не до неба доскочити. Адже праця, вкладена авторами і видавцями, була, направду, велетенською. І увінчала вона прагнення багатьох творчих людей, які ще наприкінці 1990-х років проторували доріжку на заробітки в Іспанію.

Здавалося, після такого можна скласти руки і спочивати на лаврах тривалий час. Ач, ні! Не сидиться камінцем українським самодіяльним поетам і прозаїкам у країні Сервантеса, то ж вони вагітніють новими планами. І, що похвально, не лише виношують їх, але й успішно втілюють у життя.

Далебі, про це вони заявили тиждень тому на презентації другого свого дітища в знайомому для них місці: актовому залі української парохії Благовіщення Пречистої Діви Марії іспанської столиці. Проте, перш ніж розповісти про цей знаменний захід, дозвольте здійснити екскурс у недалеку минувшину.      

Знову ж таки: в неділю, 6 березня 2016 року (магічне, очевидно, число шість для авторів), в актовому залі української парохії Благовіщення римо-католицького храму Доброї Вісті, що в центрі Мадрида, відбулася презентація літературного альманаху "Наше слово". Його підготували члени творчого об'єднання з ідентичною назвою. Два слова про цю структуру. Ідея згуртуватися в якусь організовану групу зародилася у червні 2015 року в кількох наших земляків-заробітчан, які не лише денно й нощно заклопотані, як мовиться, здобуванням хліба насущного, але й відшукують час, щоби творити чи то поезії, чи нариси, чи есе й таке інше.

Власне, не дивина, що поетичні натури, котрі схильні як до активного творчого, так і громадського життя, не звикли сидіти, склавши руки. Невеличке коло, яке спершу налічувало буквально кілька осіб, поступово почало розширюватися. Це щось на зразок того, коли від камінчика, кинутого у воду, поступово розходиться все більше й більше кругів, так і до групки почали долучатися все нові й нові послідовники її величності музи: чи то Евтерпи (музи поезії та лірики), чи то Калліопи (натхненниці епічної поезії), чи Ерато (музи інтимної лірики).

Не дивно, що невдовзі серед членів об'єднання визрів задум видати книгу. Задумано – зроблено. Закипіла копітка праця. І хоч, на перший погляд, може видатися: ну, хіба ж то вже робота така преважка? Фіть-фіть – віршики нашкрябано. Раз-два – склепано їх докупи. Це ж не вагони з цементом розвантажувати. Одначе, так може міркувати лише не посвячена у тонкощі цієї справи особа.

Чимало довелося попотіти редакційній групі у складі Валентини Гуменюк, Галини Коризми, Надії Карплюк-Залєсової та Лесі Утриско (дві останні народилася на Львівщині: перша – в селі Новий Витків Радехівського району, друга в Комарні Городоцького), щоб набрати на комп'ютері всі матеріали, зверстати їх, відредагувати, провести коректуру, таким чином підготувавши до друку. Знадобилося понад півроку, перш ніж у Косівському видавництві "Писаний камінь", що на Івано-Франківщині, ця збірочка побачила світ.

Ось що тоді написала у передмові до неї одна з її авторів Валентина Гуменюк: "Любі читачі, вашій увазі пропонуємо літературний альманах, в якому взяли участь 27 поетів-аматорів… Доля закинула всіх нас далеко від дому – Іспанія, Італія, Португалія, Греція, Туніс. Їхали, щоб підзаробити грошей, допомогти дітям, родинам… А потім – Помаранчева революція, революція Гідності, війна… І все це з глибоким болем пройшло через кожного з нас. У багатьох діти були учасниками Майдану, брали чи беруть участь в АТО, що привело до змін у свідомості та житті. Люди різних спеціальностей, далекі від літераторства, взялися за перо і почали творити. Народилися незабутні вірші, які, можливо, увійдуть в історію як поезія революційного періоду. Сьогодення по-новому формує слово: гостро відточує його, наповнює новим змістом і потужною силою…

Любов до народу, до рідної України живе в наших душах. Це та пуповина, що ніколи не відпаде. Про життя в чужині, біль і ностальгію за рідним, про всі почуття, які керують нами, правдиво і красномовно переповідають наші вірші. Окрім творців слова, що проживають за кордоном, до альманаху долучені поети-аматори з України. Така співпраця допоможе розширити межі нашої діяльності, залучити талановитих людей, особливо молодь, зробити більше корисного для народу та рідного краю…"

Промайнуло два нелегких роки упродовж яких члени "Нашого слова", не покладаючи рук, виконували свою повсякденну роботу. А попри це творили, сперечалися як над творчими питаннями, так і над актуальними проблемами сьогодення, шукали нові форми спілкування. І як стверджує у передмові до другого видання вже згадувана Валентина Гуменюк: у них з'явилося друге дихання. Це вилилося в те, що в тому ж таки видавництві "Писаний камінь" у прикарпатському Косові, побачив світ другий альманах. Власне, щоб відсвяткувати день його уродин зібралися і самі поети, і їхні шанувальники в парохії Благовіщення минулої недільної днини.

Як і позаторік, перед початком заходу замерехтіли свічі, символізуючи Світло та Слово. А це позитивно вплинуло на глядацьку аудиторію, налаштувавши її на теплий та доброзичливий лад. Нема сенсу детально переповідати зміст книги та її тематику, авторами якої стали, як і першого разу, все ті ж 27 поетів (завидна постійність у цифрах!)

Не дивлячись на просякнуту болем сьогодення, ностальгією за рідним, глибокою вірою та надією на світле майбутнє, збірку, звичайно, краще все ж прочитати її. Що й ми радимо зробити зацікавленим особам. Одначе те, що вона стане значною віхою у нашому заробітчанському житті, як і її попередниця, сумніватися не доводиться. Зрештою, як і презентація. 

Глядачі, котрі зібралися в парохіяльному залі, стали свідками не просто чергового вечора, складеного з віршів, продекламованих самими авторами. Це був захід, який навіть не гріх, хоч і короткочасним, але спектаклем назвати – витвором умілого сценариста та постановника. Під час нього свої поезії читали мадридці Валентина Гуменюк, Олександра Брийовська (уродженка села Михайлевичі, що на Самбірщині), Орест Антошків (вихідець із Сокаля), Мирослава Кавацюк-Скригунець, Галина Коризма, Оксана Патроник (зростала в Золочеві), Надія Леськів (бродівчанка), Марія Скоропад (походить з Жовківщини).

Спеціально для участі в презентації приїхала з неблизької південної Малаги Анна Амбруш. Читав свій полум’яний патріотичний вірш, а потім задушевно виконав акапельно ще й власну пісню частий гість іспанської столиці 73-річний поет і публіцист з Тернополя Василь Квасновський (місцем народження якого є село Конюхів поблизу Стрия). Звучали також авторські пісні вже згадуваних Лесі Брийовської, Надії Леськів, а крім них і Любомири Нарозі. Доповнили вечір кліпи на пісні Валентини Гуменюк і Галини Коризми.

Не забули також і про авторів, які у силу різних обставин не могли прибути на цей захід: чи то далекої відстані, як то з України чи Тунісу (саме там творить Наталія Хаммоуда), чи то зайнятості на основній роботі тощо. Перед присутніми пролунали твори талановитих поетес Наталії Шпак (уродженки села Нем'яч, що на Бродівщині), Лесі Геник, Наталії Данилюк, Олесі Франко, Любові Толмачової-Волощук, які майстерно озвучили Валентина Гуменюк, львів'янка Анна Кедря, золочівка Ольга Корнелюк.

Насамкінець варто висловити сподівання, що весь глядацький загал отримав феєрверк позитивних емоцій, збагатився духовно, добре відпочив перед початком нового робочого тижня. А творчому об'єднанню "Наше слово" хотілося б побажати не зупинятися на досягнутому, а й надалі дбайливо плекати слово, радувати читача і глядача новими творчими здобутками. Безсумнівно, що так воно і буде.

Автор: Квітка Любченко