Ярина Лемішко та медична реформа у Львові

Варіанти розмовляють з Яриною Олегівною Лемішко про медичну реформу в Україні та про специфіку інституту сімейного лікаря у Львові.

Коли почали підписувати договори між пацієнтами та сімейними лікарями у Львові?

Розповідаю так як є. На сьогодні нам дозволили підписувати договори. 8 жовтня вийшов наказ, який підтверджує можливість укладання договорів, однак на практиці декларація-договір немає зараз юридичної сили. Чому? Тому що, немає Єдиного реєстру пацієнтів. Усіх пацієнти мають внести до бази, яка ще не створили. Це добровільна справа і якщо лікар хоче підписати договір, то він за власні кошти друкує заяви, тобто, 2000 договорів, які на даний момент не мають юридичної сили. Тому ми вирішити почекати, ще є півроку.

Зараз пацієнт може прийти і укласти угоду в паперовому вигляді з одним лікарем, а за два тижні прийти підписати ту саму декларацію вже з іншим лікарем, і ми не маємо можливості прослідкувати, яка ж декларація є дійсною. Відповідно, говорити про фінанси на даний момент ще дуже рано. Тільки з серпня 2018 року планується перерозподіл коштів, тобто має почати діяти система в якій "гроші будуть йти за пацієнтом", але зараз все залишається без змін, працюємо так як і працювали. Єдине, що зараз працює з нововведень, так це онлайн-реєстрація, яку створили для того щоб зменшити черги. І зараз працює все непогано.

Чи багато є охочих вже підписати договір з сімейним лікарем?

Багато. Можна сказати, що в цьому питанні добре працює реклама медичної реформи в ЗМІ, якщо так можна назвати. Люди приходять, записуються, ми їм не відмовляємо. Приходять різні пацієнти, є ті, які приходять з нашої дільниці, і є люди, які не прописані, але мешкають тут. Є такі, що просто хочуть спостерігатися в певного лікаря, хоча територіально вони з іншого району Львова.

Ці нововведення мають посприяти посиленню конкуренції між лікарями. Чи відчуваєте Ви вже зараз конкуренцію?

Це однозначно сприятиме посиленню конкуренції. Лікар має набрати до 2000 пацієнтів і від кількості пацієнтів буде залежати його зарплата, тому змагання за пацієнтів обов'язково будуть, оскільки кожен хоче працювати з більшою кількістю пацієнтів і отримувати більшу заробітну плату.

Є лікарі, які мають маленькі дільниці, є ті, які працюють на півставки, на чверть ставки. Є лікарі пенсійного віку у яких, можливо, й виникають певні хвилювання щодо того, що вони не наберуть потрібну кількість пацієнтів.Такі лікарі зараз намагаються залучати до себе пацієнтів, підписують декларації і намагаються передбачити можливу кількість пацієнтів.

Але конкуренція між лікарями зараз ще не відчувається, оскільки ще не запрацювала ця система. Ніхто не біжить, не агітує на дільницях, не стоїть з плакатами. Це свідомий вибір пацієнта. Наприклад, на своїй дільниці я не налаштовую своїх пацієнтів ні за себе, ні проти. Якщо я потрібна пацієнтові як лікар, то він буде підписувати договір і надалі зі мною співпрацюватиме, а якщо не ні, то є багато інших лікарів. Тобто жодних конфліктів у нас не буде. Я зацікавлена, звичайно, але також я зацікавлена й в тому, щоб якісно виконати свою роботу і щоб пацієнт взагалі не хворів, а виявляв хворобу на ранніх стадіях. Якщо лікар не зможе надати допомогу пацієнту чи надасть її запізно, і пацієнту потрібно буде лікуватися в стаціонарі, то відповідно гроші "підуть за пацієнтом" і лікар не отримає тих грошей, які виділила на нього держава.

Безумовно, що це відповідальність: я є відповідальна за інсульти, інфаркти, онкологію, туберкульоз тощо. Якщо в мого пацієнта виявиться, наприклад, туберкульоз, то я відповідатиму за це і з моєї заробітної плати вираховуватимуть кошти, оскільки головним завданням сімейного лікаря є виявлення (та запобігання) захворювання. Сімейний лікар – це первинна ланка медичного обслуговування, яка зорієнтована на профілактику захворювання.

Чи планується скорочення лікарів?

Лікарів скорочуватимуть однозначно. Першочергово скорочуватимуть лікарів пенсійного віку і лікарів, які не працюють на повну ставку. Поліклініці не буде вигідно утримувати такого лікаря. Якщо лікар матиме лише 500 чи навіть 1000 пацієнтів, то це буде не рентабельно, адже від кількості відпрацьованих годин будуть обраховуватися витрати на комунальні послуги, медичний персонал, реєстратуру. Однозначно, що такі лікарі будуть першими претендентами на скорочення. Хоча ще є можливість об'єднання і чергування, тобто, один лікар – півставки, інший – півставки, і фактично вони мають отримувати ставку, яку отримує один лікар на двох, але цей процес також ще не повністю узгодили.

Які спеціалісти можуть бути сімейними лікарями?

Педіатр та терапевт – зараз це сімейні лікарі. Тобто сімейний лікар приймає як дорослих пацієнтів, так і дітей.

Чи плануються курси підвищення кваліфікації спеціалістів?

Курсів підвищення кваліфікації не буде, але обов'язково має бути ліцензія на дозвіл практики. Але наразі цей інститут функціонує і немає такої інформації про ліквідацію інституту післядипломної освіти. Путівки на підвищення кваліфікації виділяють й надалі, тобто все як працювало, так і працює.

Максимальною кількістю пацієнтів на одного лікаря вважається дві тисячі осіб. Ви б змінили цю суму, чи вона є оптимальною?

Оптимальна кількість пацієнтів – це не дві тисячі, дві тисячі це забагато. Оптимальна кількість десь у районі 1000-1500 пацієнтів. Саме тоді лікар може приділити достатню увагу цим пацієнтам, принаймні, періодичний медогляд, консультації, виписка ліків. Відповідно і якість лікування покращується. Дві тисячі – це дуже велике навантаження.

Звичайно, якщо працездатне населення здорове, то більшість пацієнтів звертатимуться максимум раз на два роки, і тоді дві тисячі осіб – це оптимальна кількість. Але багато є пацієнтів старшого віку, маленьких дітей і тому ця цифра звісно є завеликою. Зрозуміло, що пацієнти молодого віку – це одна справа, але коли люди старшого віку звертаються неодноразово і таких пацієнтів є 500, то це дуже складно. Це потребує значних сил і часу.

Колись, згідно нормативів, так і було, в селах – 1200, в містах – 1500 пацієнтів. Підвищенням навантаження, по-суті, накидають практично чверть ставки сімейному лікарю і, водночас, скорочують кількість лікарів. Дають роботу, практично, за двох, але зарплата фактично не зміниться. Якщо вийде 6-8 тисяч гривень, то буде добре, а не 35 тисяч, як обіцяють. З 35 тисяч гривень лікар повинен буде віддати зарплату медсестрі, санітарці, а також оплатити комунальні послуги, придбати апаратуру, провести первинні обстеження пацієнтів і багато іншого.

270-300 гривень достатньо лише у тому випадку, якщо пацієнт здоровий і звертається в лікарню рідко. Якщо ж пацієнт хворіє часто і звертатиметься до лікаря приблизно п'ять разів на рік, то тільки на власні аналізи і обстеження він потратить ті 270-300 гривень, які на нього виділяє держава. І лікар, фактично, від такого пацієнта грошей не отримає. Це звучатиме, можливо, грубо, але нікому не будуть вигідні люди, які часто хворіють, але й тут лікар немає вибору, бо він не може відмовити пацієнту підписати з ним договір.

Хіба, якщо лікар набере більш двох тисяч пацієнтів (а це забагато), то тоді він зможе пояснити пацієнту, що він вже набрав свою норму (пацієнтів) і тому змушений йому відмовити. Або коли пацієнт не дотримуватиметься рекомендацій лікаря, не виконуватиме призначене лікування, порушуватиме режим, тоді ми маємо право розірвати договір. Але й пацієнт також може розірвати договір. Договір підписуватимуть на рік, але потім пацієнт може змінювати сімейного лікаря. Пацієнт навіть через місяць може піти до іншого лікаря, але гроші на рік виділяють лише тому лікарю з яким він раніше уклав договір.

Зрозуміло, що недоліків у медичній реформі є достатньо, багато аспектів, зрештою, зовсім не продумали. Одним із таких недоліків є відсутність територіального принципу. Це важко і пацієнту, і лікарю, адже якісно надати медичні послуги на відстані буде складно. Теоретично, звичайно, можна надавати консультації телефоном чи скайпом, але гострий стан потребує обов'язкової присутності лікаря.

авторка: Христина Ткачик

фото: Facebook Ярини Лемішко