Львів'яни-прочани на Святій Горі Афон

Грецький півострів – Свята Гора Афон – місце аскетичного служіння Богові вже понад тисячу років живе у якомусь іншому часовому та духовному вимірах.

Славиться Свята Гора Афон неперевершеними архітектурними творіннями й унікальними реліквіями мистецтва візантійської епохи. Древня "пустеля" чернецтва також славна своїми монастирями-фортецями, окремими скитами на крутих пагорбах і багата своєю історією. Цієї чернечої твердині не торкнулася навіть рука турецьких завойовників.

У свій час в кінці 16 ст. на Афоні побував наш земляк – філософ і мандрівник Іван Вишeнський із Судової Вишні. Цю подорож на Афон наш земляк, відомий ще й як письменник-полеміст здійснив понад 400 років тому. Його побут на Святій Горі описав Іван Франко у поемі "Іван Вишенський".

У наш час, як автономна монастирська держава, Афон відкритий для паломників. Бажання особисто побачити та відчути подих Святої Гори об'єднало п'ятьох львів'ян – осіб різних уподобань. Львівські прочани – Ігор Турчин, Орест Манюк, Юрко Смольський, Богдан Польовий, Зеновій Курило – пробули на Святій Горі чотири дні – з 11 по 14 листопада цього року. Повернувшись додому, вони захоплено діляться своїми спогадами і враженнями від побаченого та пережитого.

Прочанин Ігор Турчин пригадує, що їхній подорожі передувала дбайлива, наполеглива та фахова підготовка відвідин Святої Гори, яку організував знавець ситуації та колега Ярослав Козак. Адже отримати дозвіл на відвідування Афону не так то й просто, бо для цього є певні вимоги.

Опісля товариство львівських прочан на власному автомобілі (з незмінним водієм в обидві сторони – Ігорем Турчином) вирушили за неабияким маршрутом зі Львова, проїжджаючи через Угорщину, Сербію, Македонію, Грецію і, відповідно, їхали через такі міста, як українське Берегове, далі – Будапешт, Суботиця, Белград, Скоп'є, Салоніки. Кінцево опинилися в грецькому Уранополісі з відстанню в одну сторону близько 1740 км.

Ігор Турчин продовжує свої спогади і зазначає, що з грецького Уранополіса до Святої Гори Афон необхідно було проїхати морем на поромі до міста Дафні, попередньо отримавши внутрішню візу ціною 25 євро. Далі з цього міста внутрішнім транспортом львівські прочани доїхали до найдревнішого монастиря – Велика Лавра. Поселили прочан у келіях монастиря. Опісля, б'ючи в дзвони, запросили прочан на вечірню молитву до храму.

Прочанин Юрко Смольський зауважує, що у Великій Лаврі – найдревнішому, першому в ієрархії монастирів, монахи живуть за візантійським часом, тобто стрілки годинника ставляться на північ з заходом сонця. Відповідно, ранкове богослужіння розпочинається вночі, триває кілька годин. Потім розпочинається трапеза, що є продовженням Богослужіння і відбувається в супроводі молитов одним із монахів. Вечірнє Богослужіння завершується другою трапезою.

Ігор Турчин продовжує розповідь тим, що після Служби Божої усі разом з монахами йшли на трапезу. Їжа скромна, переважно, це харчі, які виростили монахи, такі, як бобові, ківі, капуста, червоне вино, джерельна вода, хліб сірий та чорний.

Інший прочанин Орест Манюк зауважив, що вишукане меню монастиря здивує будь-кого. А глек вина на столі здивував скромне товариство і всі з сумом згадували про залишені на тому березі в авті запаси ковбаси та решту провіанту. Львівським прочанам багато довелося ходити від одного до іншого монастиря.

Ігор Турчин споминає, що до наступних афонських монастирів св. Симона-Петра та св. Григорія добратися морем не вдалося, оскільки море штормило, тому добирались внутрішнім транспортом через стрімкі гори та ущелини, що надзвичайно небезпечно – з одного боку скеля, з а з іншого – урвище до 100 метрів.

Відвідавши монастир св. Симона-Петра, товариство львівських прочан понад дві години гірськими стежками добирались до монастиря св. Григорія. Щоб мати уяву про відстані на Святому Афоні, Орест Манюк вивчив, що Свята Гора простягається на 47 км, при ширині 5-10 км. Його вразила велич монастирських замків зі сорокаметровими вежами.

Отже, прибувши до монастиря св. Григорія, продовжує далі Ігор Турчин, їх одразу поселили в келії та опісля запросили на вечірню Службу Божу. Тут виставлялися Святі Мощі і відбувалося Святе Причастя. Служба Божа триває 4-5 годин з хорами та співами. По її закінченні з монахами відвідали чергову трапезу. Під час трапези один із монахів без упину промовляє молитву.

У церквах монастирів освітлення лише променями свічок і тому при Богослужіннях лише злегка видно інтер'єр, святі образи та темні постаті монахів. Ходити по церкві й оглядати образи не прийнято. Прочанин Зеновій Курило здивований, що на Святій Горі аж 22 монастирі і що будувалися вони ще з початку 12 століття.

Настав час товариству львівських прочан повертатися одухотвореними на Велику Землю, до грецького Уранополіса. Варто зазначити, що як під час приїзду, так і до від'їзду до Львова, ночували в тому ж місті в готелі "Македонія", що названий на честь однієї з грецьких областей. З надзвичайними враженнями повертаються до рідного Львова.

Орест Манюк зауважує, що під час Служби Божої в загадково-затишній церковці перебуваєш в особливому стані. Порівнюючи перебування в монастирях на Афоні з собором св. Петра у Ватикані, де він також побував, висловився, що при Богослужінні в соборі св. Петра "почуваєш себе мікро-істотою, коли в Афоні органічно зливаєшся з середовищем в молитві і це треба побачити та пережити".

Один із товариства прочан – Богдан Польовий приєднався до львів'ян-прочан в Салоніках у Греції (доля цього львів'янина закинула з сім'єю до Британії, у місто Ворзінґ). Його, як зрештою усіх подорожників-прочан, захопили чудові краєвиди й унікальні споруди на скелястих берегах Егейського моря при відвіданні з давніми приятелями, за його висловом, "Автономної Чернечої Держави Святої Гори Афон в Греції". Окрім цього, він ще дізнався, що всі Афонські монастирі живуть за Григоріанським календарем і годинники у монастирях відбивають візантійський час з різницею 6 годин 17 хвилин.

Львівські прочани загалом відвідали на Святій Горі п'ять монастирів і два містечка – Дафні та Кар'є. Це компактні містечка зі своєю інфраструктурою, внутрішніми дорогами, магазинами, туристичними сервісами, закладами громадського харчування та власною внутрішньою поліцією. Хто вже хоч раз побував на Святій Горі Афон, захоче побувати там знову.