Наталія Лесюк: Я не з тих, хто так просто здається

Вона бізнес-леді, яка прокладала свій шлях до успіху власноруч: своїми силами і вірою в себе. Навіть важкий діагноз не зламав її віру, не змусив опустити руки та зневіритися. Жінка, яка обрала зовсім не жіночу сферу діяльності, мати, яка виховує двох дітей, і кохана дружина, яка не виносить своє "жіноче щастя" на публічне обговорення. Вона та, про кого мало що знайдете в мережі, але та, в якої є чого повчитись.

Наталія Лесюк – власниця й директор підприємства "Тювик" розповідає про перші кроки в енергетиці, власні амбіції та моральні цінності, які завжди на першому місці.

Про Вас нічого не пише Google, на сторінках Ваших соцмереж мінімум інформації. Це свідчить про те, що Ви особистість непублічна, проте успішна бізнес-леді в не надто жіночому бізнесі. Розкажіть, із чого починався Ваш шлях у цьому бізнесі.

Маєте рацію, я не люблю афішувати своє життя і дозволяю бачити на сторінках своїх соцмереж рівно стільки, скільки вважаю за потрібне. Чесно кажучи, я завжди хотіла пов'язати своє життя з правом. Після закінчення школи мріяла поступити на юридичний, але так склались обставини, що вступила на факультет телекомунікації та радіозв'язку. Згодом я почала працювати в приватній фірмі, яка займалась енергетикою, а через три роки, я мала можливість викупити одне підприємство.

Власне на цьому підприємстві "Тювик" я зараз є і власником, і директором. Це приватна структура, яка працює понад 21 рік. Основною сферою діяльності ПП "Тювик" є забезпечення споживачів високоякісною електротехнічною продукцією українських та міжнародних виробників, комплексні рішення будівництва підстанцій, реконструкції існуючих енергетичних об'єктів, впровадження систем генерації з альтернативних джерел, розробки проектної документації, консультації та технічна підтримка існуючих систем.

У нас є досвід із влаштування систем внутрішнього та зовнішнього електроосвітлення. Виконання робіт передбачається "під ключ": від етапу проектування до передачі системи освітлення замовнику. Проте від своєї мрії я не відмовилася – все ж таки вступила на кафедру кримінального права і не виключаю, що колись все ж таки перейду на державну службу, адже я борець за справедливість. Дуже хочу своїми внесками та працею щось змінювати.

Скільки років Ви є власником цього підприємства?

Вісім років.

За цей час що змінилося на підприємстві і якими здобутками пишаєтеся?

Доволі важко виявилося спочатку, адже не було нічого: ні техніки, ні людей. Проте були різні обставини, і я дуже вдячна тим працівникам, які з розумінням поставилися і залишилися з нами. Починали працювати з маломасштабними об'єктами, а з часом почали роботи над потужнішими. Завдяки нам у Бориславі з'явилася сонячна електростанція (1,44 мВт). Електростанція складається з двох – наземної (326 кВт/пік) та дахової (1 114 кВт/пік), яка на сьогодні є однією з найбільших в Західній Україні. Раніше сонячна енергетика і дійсно була затратною.

Зараз ситуація змінилася. Термін окупності сонячних панелей складає кілька років. Тобто це надзвичайно ефективно з точки зору збереження навколишнього середовища. Завдяки державній підтримці та існуванню зеленого тарифу встановлення сонячних панелей є вигідним капіталовкладенням, яке не лише окупиться, а й дозволить Вам заробляти гроші, продаючи електроенергію державі за дуже привабливими цінами.

Сніжна і похмура погода дійсно впливає на продуктивність сонячних батарей, але при цьому їх ефективність не знизиться до нуля – вони, як і раніше, будуть генерувати електроенергію. Деталі сонячних батарей статичні, їм не потрібний періодичний ремонт, вони міцні та довговічні. Панелям не страшні дощ і град. Оскільки сонячні батареї надійні в експлуатації і не вимагають дорогого обслуговування, більшість компаній-виробників дають гарантію на 25-30 років.

Які риси характеру допомагають Вам у роботі?

Скажу відверто, я строгий та водночас лояльний керівник. У мене нечасто змінюються працівники, кожну "свою" людину я ціную. Радо приймаю молодих людей, які лише закінчили університет, адже тоді доволі легко працювати, тому що вони віддаються роботі. Не знаю, чому дехто так зациклюється на тому, щоб у працівника був стаж, адже це все набувне. Людину можна навчити, головне дати їй щось.

У будь-якому бізнесі жінкам важко, яка б це сфера не була. Чи важко Вам?

Так, буває досить важко. Але я не з тих, хто боїться труднощів.

А з ким комфортніше працювати: з чоловіками чи жінками?

Однозначно з чоловіками.

І конкурувати теж із ними?

Навіть незважаючи на те, що чоловіки бувають і жорстокіші, вони менш підлі. В моїй сфері я не зустрічаю жінок, їх є дуже мало, і так мені випадає, що я з ними не спілкуюся. З чоловіками працювати вже навчилася.

Є конкуренти, які часто вставляють палки в колеса. Ви боретеся з ними чи ставите себе на порядок вище?

Не заглиблююся в дані питання, ставлю себе на порядок вище і не вважаю, що потрібно опускатися до їх рівня. В мене такий принцип, що кожного конкурента поважаю. Це люди, які теж досягли певного рівня і теж, як і я, починали, мабуть, з нічого. Вони борються брудними методами, але це нормальні явища в бізнесі. Не тримаю ні на кого зла, якщо роблять, то будь ласка.

Говорять, що жінкам важче добитися успіху, їх не сприймають настільки сильними, як чоловіків. Чи поділяєте Ви цю думку?

Погоджуюся повністю. Власне, куди я не заходжу, то з першого погляду ніхто не сприймає серйозно. Починаєш вести бесіду, тоді усвідомлюють, що ти в даній сфері працюєш не один рік, щось в тому та й розумієш – і думка змінюється одразу.

У розмові з Вами одразу відчутними є амбітність, сила й наполегливість. Це прийшло до Вас з роками чи Ви з дитинства були такою?

Я ще у школі стала лідером. У мене була ця наполегливість, був цей натиск. Я завжди йшла до поставленої мети, добивалась однієї і ставила наступну, не зупинялася на чомусь одному. А з роками воно приходить все більше і більше.

Ви спокійно чи емоційно приймаєте виклики долі?

Колись сприймала емоційно. Але навчилася ці емоції контролювати і простіше ставитися до життя. Є певні речі, які починаєш переоцінювати, коли моральні цінності ставиш вище матеріальних. Є духовність, у першу чергу, й моральність. Якщо цього в людині немає, то вона пуста.

Кажуть: все, що не вбиває, робить сильнішим. Підтвердіть або спростуйте цю думку.

Я вже навчилася розуміти, що люди можуть робити підлість, посміхатися в обличчя, а за спиною скоювати неприємні вчинки. Коли усвідомлюєш, що не маєш права здатися, адже несеш відповідальність за своїх працівників, за своїх дітей, рідних, тоді немає кроку назад. Я з тих, які, коли щось не подобається, говорять в очі, а не поливають брудом за спиною, а всім, хто не вірив у мене, навіть подякую, адже, тільки завдячуючи їм, я, мабуть, стала такою якою є. До цього звикаєш, падаєш, піднімаєшся і йдеш далі.

Знаю, що Ви одна з тих, хто побороли важку хворобу, і більше того, не втратили запалу до життя. Звідки взяли сили не здатися?

Три роки тому я почула страшний вердикт: рак. Чесно кажучи, був момент, коли я подумала, що це кінець. Щоб розібратися в собі й прийти до тями, у мене залишалася одна ніч, коли я поверталася з Німеччини на Україну. В машині позаду спали мої діти, а я проливала сльози і розуміла, що не можна здаватися і опускати руки я не маю права. Моя боротьба тривала два роки. Я вдячна всім, хто був поруч, хто допоміг і не залишив сам-на-сам з хворобою. Ця ситуація показала справжні обличчя тих, кого я вважала близьким другом.

Зараз, оглядаючись назад, дивуєтеся, що все-таки не здалися?

Все моє життя було доволі не простим. Траплялися моменти, що було дуже тяжко, але повторюся, я не з тих, хто так просто здається.

Чи вдається Вам бути успішною бізнес-леді і хорошою мамою?

Дуже складно, але намагаюся робити все так, щоб діти не відчували моєї відсутності.

Як своїх дітей виховуєте, є якісь методи впливу?

Інколи хочеться їх насварити, а потім із посмішкою думаю: а чого їм докоряти, якщо я дивлюсь як в дзеркало. Це ж мої діти, настільки моя копія, повністю характером. Намагаюся діяти трішки іншими методами. Наразі з сином в мене дуже дружні відносини: я йому довіряю абсолютно все, так, як і він мені, і це більш важливо, ніж насварити. Коли все будується на довірі, то абсолютно інші стосунки, дитина починає себе поводити по-іншому: дивиться на батьків і хоче дійти теж до такого рівня.

Підтвердіть або спростуйте вислів: всі думки матеріалізуються.

Я думаю, що так. Дуже багато людей зациклюються на тому, що от у мене не вийде – не можна так казати. В мене теж колись не було нічого, я походила з досить простенької сім’ї і всього досягнула тому, що вірила. Віра, підтримка людей, які є поруч, які не дають ніколи опускати руки – найголовніше, і треба цінувати цих людей і вірити в себе.

Буває таке, що немає сил працювати?

Так, і я маю свій вихід: сідаю у машину і їду в Європу. Три дні мені потрібно на перезагрузку. Не важливо, куди я їду, в мене немає планованого маршруту. Це може бути абсолютно негадано: Прага, Дрезден, Варшава, Італія.

Куди любите їздити? Можливо, улюблена країна, місто, куди хочеться повертатися завжди? От якби не жили в Україні, то точно жили б там.

Не знаю, чи я б змогла жити за кордоном. Повертатися туди дуже люблю, але всюди добре, де нас немає. Воно гарно, коли ти туди приїжджаєш із хорошим гаманцем і в тебе немає турбот. Але якщо вклинитися в будні, то там не так солодко, як ми всі думаємо. Часто вирушаю в Польщу, Німеччину. Та, чесно кажучи, я загалом люблю мандрувати, особливо в далекі поїздки.

Надаю перевагу BMW, мені комфортні такі авто, я дуже багато їжджу і власне ця машина моя по духу: фактично така, як і я, в якомусь плані. Для мене кудись поїхати – це неждано-негадано і буквально за п'ять хвилин можу зібрати валізу. Три дні відпочинку, зміна локації – це перезапускає організм, розум, приходять нові ідеї, особливо коли їхати одному. Ідеї наганяються самі по собі, просто варто вдало їх використати і зрозуміти. Бо, коли ти їдеш із кимось, немає такої можливості зосередитися, подумати, щось відкинути, щось додати. Такі речі потрібні.

Відпочинок любите активніший чи позасмагати на сонці?

Активніший, але і ваш варіант відпочинку раз у рік теж хочеться, щоб відключити телефон. Чесно кажучи, таке з роботою фактично неможливо. Але коли є нагода, то використовую.

Ви займаєтеся доброчинністю?

Так, але я не афішую. Для мене це справи, які роблю від душі, від серця, а не для людського ока. Завжди прошу, щоб про мене не публікували, не говорили. Я це зробила і це є моє. А говорити, що я дала мільйон кудись, це для мене низько.

Чи є у Вас якісь амбітні плани на майбутнє?

Є великі плани: розвивати сонячну енергетику України. Дуже хочу, щоб наші люди зрозуміли цю систему, хоча й гуляють різні міфи. Щоб був розвиток у нашій державі власне в цьому напрямку. Можна багато зекономити, багато допомогти людям, тільки потрібна підтримка з боку держави і з боку людей, і на рівні міста, і абсолютно всіх. Розвиток – це ціль конкретна, тому я однозначно зупинятись не збираюся.

авторка: Марта Лука