Зміст статті

27 квітня 2018Квітка Любченко2220

Українська Іспанія в постатях: Дмитро Бучинський

З нагоди 105-ліття з дня народження літературознавця та перекладача Дмитра Бучинського.

Неділя, 22 квітня 2018 року, цвинтар "Альмудена" в Мадриді, 18 година. Розпочинається панахида, яку провадить капелан української столичної греко-католицької парохії Благовіщення отець Іван Липка.

Незначне число присутніх, серед яких перший секретар Посольства України в Іспанії Віктор Харамінський, Голова асоціації "Сівач" Павло Гамалевич, координатор Спілки української молоді в країні фламенко Орест Антошків (уродженець Сокаля, що в Львівській області), учасники церковного хору парохії Благовіщення (серед яких уродженці Львівщини: Людмила … зі села Стрілки Старосамбірського району та Михайло Належитий зі села Липівці Перемишлянського району), дехто з парафіян і просто заробітчан, як, скажімо, дрогобичанка Надія Обаль.

Це Богослужіння відбувається біля могили нашого краянина Дмитра Бучинського, похованого ще в 1963 році. Але, тим не менше, про нього збереглася добра пам'ять, як про особистість, до певної міри, визначну та поважну не лише для української громади Іспанії, але й всієї України.

Мерехкотять запалені свічки на могилі, покритій національним синьо-жовтим стягом. У спільній молитовній зажурі схилили голови присутні, виважено і плавно веде Богослужбу наш душпастир. Після цього коротеньке слово бере донька Дмитра Бучинського Тамара, яка завдячує всім, хто виявив пошану до її батька, прийшовши відзначити 105-у річницю з дня його уродин.

Портрет Д. Бучинського роботи художники В. Петрука

З нашого досьє

Дмитро Григорович Бучинський – український літературознавець, журналіст, перекладач, бібліограф. Член-кореспондент УВАН (Української вільної академії наук) , член НТШ (Наукового товариства імені Шевченка). Вуйко (рідний брат матері Йосипі, з дому Бучинської) і хресний батько відомої шістдесятниці Мирослави Зваричевської.

Народився 9 квітня 1913 р. в селі Трибухівцях, нині Гусятинського району на Тернопіллі. Помер 4 листопада 1963 р. у Мадриді, де і похований.

Відзначався феноменальними здібностями. Поступив відразу до другого класу гімназії "Рідної школи" в Чорткові (без навчання в початковій), навчався згодом у Дубно, Люблінському католицькому університеті (студіював теологію та філософію), в УВУ (Українському вільному університеті – Мюнхен) захистив (під керівництвом відомого українського філософа Івана Мірчука) докторську дисертацію "Християнсько-філософський світогляд Тараса  Шевченка", де вперше розглянув творчість Шевченка як християнського поета. Цю працю високо цінував і ставив у приклад патріарх Йосиф Сліпий.

Опублікував у пресі понад дві тисячі статей (багато з яких підписані псевдонімами), сприяв популяризації української літератури в Європі, іспаномовних країнах. Широко пропагував українську культуру в Іспанії, організовував численні виставки, що було можливо, в тому числі, завдяки дружнім стосункам з королем, який сприяв йому особисто (як свідчать джерела, навіть неодноразово попивали разом каву).

Організатор виставок української книжки у Національній бібліотеці. Перекладав з іспанської мови твори Х.-Ґ. Нієто, Х.-М. Санчез-Сільви, В. Карредано, А. Лізона, Л. де Кастресана, Д. Бенавдалля, П. Бароха та інших. Вагомим біографічним фактом є те, що Д.Бучинський переклав іспанською мовою "Слово о полку Ігоревім".

Окрім цього він ще й уклав бібліографічні покажчики "Exposition de la obra impresa ucrainiana en el extranjero 1945-55. Catalogo" ("Виставка українського друку за кордоном 1945-55: Каталог", 1956), "Bibliografia ucraniana, 1945-61" ("Українська бібліографія, 1945-61", 1962; обидві видані в Мадриді, а їхнє перевидання здійснено в Едмонтоні, Канада, 1996).

Брав участь у наукових конференціях з проблем українознавства, у створенні крайових НТШ і його осередків за кордоном (1949-1951), виступав на засіданнях з доповідями на культурологічні та літературознавчі теми. Підтримував контакти з багатьма організаціями, ієрархами церков, науковими установами. Допомагав студентам, талановитій українській молоді на еміграції.

Від 1950 р. мешкав у Іспанії. Працював у Центрі орієнтальних студій. З 1952-го по 1963-ий роки – головний редактор українського відділу Національного радіо. Здобув славу як блискучий журналіст, автор численних статей і розвідок, а також літературознавчих досліджень про Григорія Сковороду, Тараса Шевченка ("Християнсько-філософська думка Тараса Г. Шевченка", 1962), Івана Франка, Юрія Клена та інших українських письменників. Відзначався глибоким аналізом численних проблем історії української церкви та культури. Друкувався у часописах "Сучасна Україна", "Українська думка".

Представник УВАН і муж довір'я УХР в країні кориди. Мав пропозицію від патріарха Сліпого працювати професором УКУ (Українського католицького університету) в Римі. Проте нею так і не скористався, адже раптово обірвалося життя. Як констатували ескулапи: від сердечного приступу та інфаркту.

Автор книжок: Ivan Franko y la literatura espanola.- Madrid, 1953; Почитання Богоматері в Україні.- Н.-Й., 1954; Україна під марійським прапором.-Лондон, 1958; Еспанський свідок нашої музичної культури.- Йорктон, 1958; На шляхах і стежках життя Наталени Королевої.- Мюнхен; Мадрид, 1958; Pasado y presente del libro ucrainіano.-Toronto; Madrid, 1962; Юрій Клен в житті і творчості: доповідь.- Торонто, 1962 та інших.

Як бачите, напрочуд яскраву постать Дмитра Бучинського не забуто. Ініціатором його теперішнього вшанування стала народна майстриня (писанкарка і вишивальниця), етнограф Мирослава Кавацюк. Її заклик помолитися спільно на могилі нашого славного земляка з нагоди 105-ліття його дня народження підтримали в парохії Благовіщення, зокрема й отець Іван Липка. І, безумовно, дуже позитивно сприйняла такий почин донька літературознавця та журналіста – Тамара.

Після панахиди відбувся обмін думками серед присутніх, під час якого було вирішено провести інші пам'ятні заходи для вшанування нашого відомого співвітчизника. І зробити це на початку листопада, коли відзначатиметься 55-а роковина з часу його відходу в потойбічний світ.

Прозвучала думка і про те, щоб різні офіційні особи чи делегації з України або нашої діаспори, котрі вряди-годи навідуються в Мадрид, мали нагоду побувати як біля могили Дмитра Бучинського, так і довголітнього Голови місцевої асоціації "Українська громада Іспанія" з початку 1970-их років Теодора Барабаша, похованого на цьому ж цвинтарі неподалік.

Після Богослужіння охочих з числа присутніх запросили в оселю Бучинських. І там вони були приємно вражені як гостинністю пані Тамари, так і українським убранством помешкання, яке дісталося їй у спадок від батьків. А ще пам’яттю про милих її серцю родичів і близьких, яку вона так шанобливо зберігає.

Ще одним моментом для здивування стали як авторські роботи самої пані Тамари, виконані з паперу та лаку, так і художні полотна її співмешканки Олени Тибінки. Направду, в цій оселі панує дух мистецтва та творчості. 

Знаменно, що на цьому невеличкому прийнятті, як, зрештою, і на цвинтарі, був присутній племінник Теодора Барабаша (також Теодор, щоправда Шкодінський), син рідної його сестри з Малого Ходачкова, що поблизу Тернополя, який зараз перебуває в Іспанії на заробітках. Ось так поєдналися представники двох визначних родин, які вписали яскраві та незабутні сторінки в літопис перебування українців в Іспанії.

Автор: Квітка Любченко