Акафіст до Садового

На 12 році свого буття на чолі міського голови Львова Андрій Садовий іде в президенти, щоб наздогнати і перегнати Америку та стати царем кукурудзяного качана. І щоб на 13 році правління містом його бургомістричний цикл не став аж настільки критичним, він мусить кинути усі свої сили і всю свою немічну Самопоміч на здобуття цієї маківки. Бо інакше – Самопоміч – врізнобіч, а йому, особисто, світитиме з далекого космосу зоря не особливо привабливого щастя.

Андрій Іванович Садовий днесь залишає напризволяще коханий Львів та його мешканців лише для того, щоб вони за його відсутності лиш неустанно прикликали святе ім'я його та взивали до нього за будь-якої негоди, пригоди та нагоди. Але львів'яни можуть не боятися такого садовознесіння, бо ж він обіцяв повернутися до Львова на свою емеритну сивочолість, щоб спокійно насолоджуватися результатами своїх креативних рук та чресел. Якщо, звісно, ті чи інші обставини не спонукають зупинити його юдольну мандрівку в інших своїх прихистках закордоном.