Михайло Хміль: Орієнтир в України незмінний – інтеграція в ЄС і НАТО

Варіанти розмовляють з народним депутатом України, секретарем Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва, а також головою Львівської обласної організації Народний Фронт Михайлом Хмілем.

Якими є підсумки 2018 року для Вас, як для народного депутата?

Рік був складний, передусім, з огляду на продовження війни на Сході нашої країни. Тому ми, як парламентарії, робили акцент на нарощуванні обороноздатності держави. Низка законодавчих ініціатив сприяла тому, що українська армія в 2018 році увійшла у десятку найсильніших армій Європи. Поміж іншого, українська армія отримала на своє озброєння сучасні вітчизняні  ракетні комплекси, американські джавеліни, а МВС і Нацгвардія – перші два з п'ятдесяти п'яти французьких гелікоптерів. У 2018 році розпочалось будівництво житла для військових-контрактників. Грошей бракує, але і ми, народні депутати, і Уряд намагаємося відшукати ресурси, щоб забезпечити військових житлом. Декілька таких багатоповерхових будинків для військових будуються також в Старичах Львівської області.

Іншим важливим підсумком минулого року для мене, як для народного депутата, який працює над блоком економічних законів, стала позитивна динаміка розвитку, яку показала українська економіка. Україна поступово піднімається в рейтингах, зокрема, у новому рейтингу Doing Business, який складає Світовий банк щодо легкості ведення бізнесу, Україна посіла 71 місце серед 190 країн. Це на п'ять позицій вище, ніж 2017 року. При цьому Україна на кілька пунктів випередила такі країни, як Греція та Індонезія. Для розвитку бізнесу ключовою є стабільність. Однакові, зрозумілі та незмінні "правила гри" дозволяють підприємцям планувати розвиток своїх проектів на перспективу, бути впевненими в тому, що їхні кошти запрацюють і повернуться з прибутком. Тому важливим було ухвалення парламентом закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" або про корпоративні права, який вдосконалив регулювання відносин, які пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням ТзОВ та привів їхню діяльність у відповідність до норм законодавчих актів Європейського Союзу та країн-членів ЄС. Бізнес також називає його вдалим і позитивним законом.

Третім важливим моментом в діяльності парламентаріїв була солідарність у підтримці реалізації інфраструктурних проектів, передусім, щодо ремонту і будівництва автомобільних доріг. Якщо немає дорожньої інфраструктури, то не варто розраховувати на те, що хтось прийде і побудує завод, створить робочі місця, буде сплачувати податки. Це утопія. Тому в розвиток дорожньої інфраструктури треба й надалі вкладати кошти.

Наскільки реальним є початок будівництва концесійних доріг у цьому році?

Концесійні дороги будуються коштом інвесторів, на їхній ризик, і протягом певного часу завдяки оплаті проїзду тією трасою інвестор повертає вкладені гроші і отримує прибуток. Це світова практика. Але концесійна дорога не може будуватися, як безальтернативна дорога, тому що водій має право вибору: або їхати швидкісним автобаном і платити за це, або їхати звичайними дорогами, але безкоштовно. Платні дороги є практично у всіх країнах. Цього року я мав нагоду відвідати Бразилію, де всі міжміські дороги, які не є швидкісними, стали платними. Про будівництво концесійної дороги Львів-Краківець розмови йдуть вже 15 років. Є надія, що цього року в цьому питанні нарешті будуть зрушення. Тендерну документацію вже підготували, а кілька компаній (європейських та китайських) висловили зацікавлення до участі в цьому проекті.

Чому буксує будівництво доріг та модернізація міжнародних пунктів пропуску коштом польського кредиту?

Розбудова і модернізація пунктів пропуску та під'їздів до них на західному кордоні України, безперечно, пріоритетне завдання розвитку дорожньої та прикордонної інфраструктури. Вже три роки, з 2015 року, тривають переговори та організаційні процедури щодо реалізації робіт коштом урядового польського кредиту в сумі 100 мільйонів євро, зокрема, вже провели тендери та підійшли до підписання угоди з компаніями-переможцями. Спочатку тривали дискусії щодо інвестиційного проекту для Державної прикордонної служби України. Зараз всі нюанси погодили і є розуміння між Мінфінами Польщі та України щодо процедури сплати ПДВ.

Також польська сторона довго не могла зрозуміти, чому в контрактах на виконання робіт мусить бути пункт про те, що польські компанії, які залучені до реалізації проекту, не повинні мати контрактів з фірмами, які мають сумнівне походження або прямі контакти з країною-агресором. Всі ці моменти також зняли. В першій половині січня в Києві має відбутись нарада за участю всіх учасників проекту і сподіваюсь, що на ній врегулюють останні дрібниці. Отож навесні вже розпочнуться роботи з реконструкції. Цей проект безпосередньо стосується Львівської області, адже у ньому передбачається модернізація трьох найбільших міжнародних пунктів пропуску: Шегині, Краківець й Рава-Руська, а також реконструкцію шести прикордонних доріг на території нашої області (і ще двох на Волині).

Які важливі закони економічного блоку не встигли ухвалити народні депутати в 2018 році?

На жаль, досі чекають остаточного ухвалення законопроекти №2554а-д та №2555а-д про внесення змін до Податкового та Митного кодексів щодо розвитку вітчизняного виробництва шляхом стимулювання залучення інвестицій в економіку через індустріальні парки. Ці законопроекти дали б реальний шанс у повній мірі залучати іноземні інвестиції для розвитку української промисловості.

Ще одним з недоліків в роботі економічного блоку я вважаю те, що парламент не ухвалив в другому читанні базовий Закону про концесію. Я одним з авторів цього закону і саме в ньому ми прописали всі основні обов'язки та права концесіонера та концесієдавця. Відсутність цього закону стримує сьогодні іноземні інвестиції в Україну, а також реалізацію важливих інфраструктурних проектів, зокрема, вже згадуване нами будівництво концесійних доріг. До другого читання в Закон внесли значні поправки і я сподіваюсь, що його ухвалять вже найближчим часом. Торік також не вдалося ухвалити Закон про приватну тягу на залізниці. Народні депутати чомусь не готові до впровадження конкуренції на ринку цих послуг, а це серйозна проблема. Багато підприємців відчувають брак тяги в піковий літній період, адже не вистачає вагонів і електровозів для транспортування врожаю, передусім зерна, а також щебеню для будівництва доріг.

Якою була мета Вашого візиту в Бразилію?

Як народний депутат і як секретар комітету з питань промислової політики ВР, вважаю своїм обов'язком відстоювати інтереси вітчизняних підприємців. Минулого року однією з проблем для них було питання забезпечення рівних з іноземними компаніями умов участі в державних тендерах. Останні за рахунок преференцій, які їм надають їхні держави, зі старту пропонують ціни на продукцію набагато нижчими, ніж українські виробники. Тому, на мою думку, тут необхідне втручання з боку держави, тобто потрібно розробити запобіжники, які нівелювали би ці преференції для іноземців і всіх учасників би поставили в рівні умови. Під час праці над цим питанням, поміж іншого, під час підготовки запиту до Верховної Ради та Уряду щодо тендерів зі закупівлі громадського транспорту (які в Україні виграє білоруський МАЗ), я ближче познайомився з проблемами розвитку львівського виробника комунального транспорту – концерну "Електрон".

В Бразилії ми були разом з керівництвом цього підприємства на запрошення української громади міста Куритиба. Це понад трьохмільйонне місто, де основним видом громадського транспорту є автобус. Міська влада Куритиби зацікавлена сьогодні в модернізації комунального транспорту, а саме заміні бензинових автобусів на електроавтобуси. Ми зустрічалися з представниками мерії Куритиби та найбільшої в світі гідроелектростанції Ітайпу, яку збудували на річці Парана на кордоні Бразилії та Парагваю. На території Ітайпу діє вільна економічна зона і одне із підприємств, яке заснували в цій ВЕЗ, розробляє та виготовляє зарядні пристрої для електротранспорту. Ймовірно, що на його базі в майбутньому створять українсько-бразильське підприємство з випуску громадського електротранспорту.

Якими були результати Вашого минулорічного робочого візиту в Китай?

Українську делегацію запросили до участі у великій міжнародній виставці в Шанхаї. Китай демонструє сталу зацікавленість в інвестиціях в українську економіку, і, на мою думку, це добрий знак. Адже якщо проаналізувати, які компанії беруть участь у великих міжнародних тендерах, то, наприклад, з  десяти лише дві-три будуть європейськими, а п'ять-шість – китайськими. Вони значно активні у цих питаннях. Вартує усунути упередження, що китайці заполонять український ринок праці та витиснуть українців з бізнесу. Такого не станеться, адже сьогодні в Китаї мінімальна зарплата – 315 доларів, а зарплата молодого спеціаліста – більше тисячі доларів США. Бульдозерист, машиніст, інші кваліфіковані робітники на будівництві отримують зарплату в середньому близько двох тисяч доларів на місяць. Китай серйозними темпами розвивається і рухається вперед. Якщо раніше ця країна робила акцент на індустріалізації та розвитку промисловості, то зараз вони більше акцентуються на інноваціях та наукових дослідженнях. І якщо Європа пропонує нам технологічні розробки, то Китай демонструє готовність до прямих інвестицій в нашу економіку.

Тобто політичний вектор України сьогодні західний, а економічний – східний?

Орієнтир в України незмінний: інтеграція в ЄС та НАТО, але це не заважає нам економічно співпрацювати з країнами, які готові інвестувати в нашу економіку. Звичайно, під час економічного співробітництва з країнами, які є потужнішими від нас, необхідно убезпечити свої стратегічні інфраструктурні об'єкти від приватизації. Цю роль має виконати Закон про концесію, який очікує свого остаточного ухвалення. І звісно, що допомога Європи й США залишається важливою для розвитку економіки та обороноздатності України. Перед усім маю на увазі фінансову допомогу з боку ЄБРР, МВФ тощо. Завдяки цій допомозі в 2018 році, вперше за останні п'ять років, банківський сектор України показав сталий прибуток. Наші західні партнери реалізують успішні проекти в енергетичному секторі, передусім у відновлювальній енергетиці, у фармацевтичному бізнесі, в тому ж самому фінансовому секторі, наприклад, страхуванні. Поступово зростають західні інвестиції й в переробну промисловість.

Я прихильник залучення більшої кількості інвестицій у вітчизняну переробку, зокрема, й іноземних, заради експорту вже готової продукції. І тут нам також потрібна іноземна допомога, хоча б із погляду впровадження нових технологій. Наприклад, якщо в Україні під час переробки зерна розділяють максимум три фракції: крохмаль, спирт і сировину для кормів, то за кордоном зерно розкладають на 17-18 фракцій, які використовують у фармацевтиці, в косметології або ж як харчові добавки тощо. Глибинна переробка зерна – це коштовна, але надзвичайно прибуткова справа. Якщо ми не вміємо це робити, то варто до того залучити іноземних інвесторів.

Розвиток вітчизняного виробництва може стримати міграція робочої сили з України?

Ні, якщо тенденція економічного зростання дозволить швидко вирівняти рівень зарплат і створити умови для реалізації людського потенціалу в Україні. Штучно міграцію робочої сили нам не стримати. Це було у всіх країнах під час реформ. З іншого боку, важливо, щоб за умови зростання зарплати та інших соціальних стандартів в Україні залишались стабільними базові податки. Податкова система України сьогодні значно лояльніша, ніж в багатьох країнах Європи та США.

Але в 2019 році запровадили, наприклад, новий податок на міжнародні посилки?

Це, на моє переконання, було лобістське рішення в інтересах компаній-великих імпортерів товарів. Це невиважене і не дуже реальне до виконання рішення, оскільки митниця не має можливостей та механізму створення реєстрів для оподаткування міжнародних посилок. Однак час покаже. До 1 липня наразі діють старі ставки.

Які Ваші плани на роботу в парламенті в цьому, 2019, році?

Більше за все я мрію, щоб українці перестали гинути на Сході. Досягнути цього можливо і потрібно, однак не будь-якою ціною. Це має бути перемога української дипломатії, а не зброї. До того ж моменту необхідно продовжувати зміцнювати вітчизняну оборонну галузь. Потрібно вносити в порядок денний питання модернізації Миколаївського суднобудівного заводу, портової інфраструктури. Навряд чи це все буде можливе в 2019 році, але цей рік має стати роком старту таких великих проектів. Сподіваюсь, що цей склад парламенту ухвалить у другому читані Закон про мову. Це важливо, якщо Україна хоче і далі залишатись суб'єктом міжнародного права та відносин, бути учасником реальних геополітичних процесів. Задля цього ми мусимо утверджувати національні державні інституції, і мова – важлива складова цього процесу.

2019 – це рік президентських і парламентських виборів. Важливо пройти його без серйозних потрясінь, які негативно можуть вплинути на стабільність економічного розвитку. Тому парламенту необхідно ухвалити цього року Виборчий кодекс. До проекту Виборчого кодексу є багато зауважень, бо його складно виконати у теперішньому вигляді, але треба покінчити з практикою, коли в Україні кожні наступні вибори відбуваються за новим законом, який приймають саме під ці вибори. Виборче законодавство має бути стабільним і тому на внесення змін необхідно накласти розумні обмеження.

2019 рік буде складним у фінансовому плані, тому що Україна має виплатити третину бюджету щодо зовнішніх запозичень. Сподіваюсь, що це не зашкодить реалізації стратегічних проектів розвитку, як, наприклад,  розвитку дорожньої інфраструктури, а це понад 50 мільярдів гривень. Також на часі модернізація інфраструктурних об'єктів, які не підлягають приватизації: це вдосконалення мостів, електростанцій. І третій момент, на який вартує ВР і Уряду звернути увагу в цьому блоці, це досягнення реальних змін в роботі залізничного транспорту. Укрзалізниця впровадила значні зміни в управлінні, отримала суттєву технічну підтримку, як-от кредит на закупівлю електровозів General Electric, однак поки що це не вплинуло позитивно на якість послуг цієї компанії, вони продовжують отримувати чимало нарікань.

Якою буде участь Народного Фронту у президентських і парламентських виборах?

Партія Народний Фронт буде активним гравцем на всіх виборах 2019-2020 років. Актив партії працює як в центрі, так і у всіх регіонах, також помітною та результативною є діяльність нашої парламентської фракції та наших представників в Уряді. Ми будуємо свою роботу як самостійна політична сила. Однак до закінчення президентських виборів зарано говорити про формат участі Народного Фронту у парламентській кампанії та місцевих виборах. Гадаю, що це буде самостійна участь.