Іван Апаршин: Гриценко зможе організувати оборону країни належним чином

Варіанти розмовляють з військовим експертом, екс-директором Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України, потенційним міністром оборони команди Анатолія Гриценка – Іваном Апаршиним.

Наскільки в сучасних реаліях важливо, щоб біля керма держави була людина, яка розуміється у військовій справі?

Питання безпеки і оборони – це прямі повноваження Президента. Я дуже б хотів, щоб у нас був президент на кшталт Вацлава Гавела: досвідчений, порядний, чесний і демократичний. Було б добре, щоб ми взагалі не думали про те, що президент має займається питаннями безпеки і оборони. Ми повинні бути впевнені в тому, що мир нашій державі гарантований, а якщо виникне необхідність, то глава держави прийме правильне рішення і збереже територіальну єдність держави. На жаль, сьогодні ситуацію важко назвати такою.

Погоджуюсь з Анатолієм Гриценком у тому, що наразі у Росії не має можливостей для проведення широкомасштабної агресії. Та це нас не мусить заспокоювати. На західний кордон передислокували російську Першу танкову армію, Восьму та Двадцяту загальні військові армії. На це витрачаються шалені кошти. І це робиться не для того, аби ці війська гарцювали на парадах, а для того, щоб вони, як мінімум, наступали. Росія нарощує військову міць передусім для того, щоб посилити свою позицію як перемовника.

Саме тому Президентом необхідно обрати Анатолія Гриценка, людину, яка чітко та глибоко розуміє питання національної безпеки і оборони, має стратегічне бачення та здатна чесно й професійно виконувати функції Головнокомандувача Збройних Сил України. Упевнений, що за п'ять років Гриценко зможе організувати оборону країни належним чином.

Чи має Анатолій Гриценко рецепт завершення війни з Росією?

Запустити механізм реінтеграції Донбасу, який запропонував Гриценко, можливо лише після зміни влади в Україні. Чинна влада сьогодні не здатна на перемовини, пропозиції Віктора Медведчука занадто небезпечні для України і просто грають на руку Росії. Якщо відразу запровадити автономію для частини Донбасу, це усуне з процесу врегулювання ситуації міжнародну миротворчу місію, яка виступає гарантом справедливого вирішення цієї проблеми. Ми не можемо піти на такий варіант. Тому залишається одне: добиватися запуску процедури організації миротворчої місії, поступово підсилювати обороноздатність країни, рішуче діяти на дипломатичному напрямку.

Анатолій Гриценко виступає за скасування призову. У ньому під час війни справді немає необхідності?

За різними оцінками в Україні сьогодні 200-300 тисяч осіб пройшли війну. Це невикористаний потенціал. Багато з них повернулися додому, але не знають чим зайнятись далі. Якщо реально впровадити в ЗСУ хоча б наближені до натівських стандарти та створити нормальні умови, то я переконаний, що 15-30 відсотків з них залишилися б служити в армії. Якщо б так було, то для чого тоді призов? Що він дає? Дітей ловлять, збирають, незрозуміло чому вчать, а після цього кажуть: "Ми їх навчили, але на передову їх не можна посилати". Чому? Адже екіпаж танку, для якого ми їх навчали, через півроку звільниться, а замінити його нема ким. Навіщо і з якою ефективністю держава витрачає гроші на строковиків?

Необхідно створити умови, щоб люди не втікали з армії, а залишалися на контрактну службу. Але що ми реально маємо хоча б на прикладі вирішення проблеми забезпечення військових житлом? Минулого, 2018 року, для них збудували 1000 квартир, а у 2011-2017 роках – всього 4 568 квартир. А за три роки Анатолія Гриценка на посту міністра оборони України в експлуатацію здали 12 460 квартир для військовослужбовців. Команда кандидата в президенти Анатолія Гриценка розробила проект будівництва 30 тисяч квартир для військовослужбовців. Ми визначили земельні ділянки в усій Україні і його почнуть реалізовувати відразу, щойно Анатолій Гриценко стане президентом. Гроші є, бо вартість надлишкового військового майна ЗСУ сьогодні становить десятки мільярдів доларів. Якщо під нього отримати кредит в банку, під гарантії Уряду, то проблему можна вирішити достатньо швидко. А коли вирішимо житлову проблему, то відразу відпаде й проблема комплектування армії.

Чим реально викликане, на Вашу думку, створення парламентської комісії, яка розслідує діяльність Анатолія Гриценка на посаді міністра оборони?

Насправді ТСК створили ще півроку тому. Вона має перевірити діяльність Міноборони щодо реалізації надлишкового військового майна, але лише за період 2005-2014 років. Хоча таке майно реалізовували, як ви розумієте, і раніше, і пізніше, і зараз. Зрозуміло, що створення цієї ТСК – це політичне замовлення, відповідь на різке зростання рейтингів популярності та підтримки Анатолія Гриценка. Через мої руки пройшли всі переліки надлишкового майна, яке реалізувало ЗСУ в часи, коли Анатолій Гриценко був міністром оборони. На всіх тих документах стоїть мій підпис. Тому заявляю прямо, що все це – наклепи.

Поясню чому. Будь-хто на посаді міністра оборони діє відповідно до законів, стратегій національної і воєнної безпеки, державної програми Збройних Сил, держбюджету тощо. Якщо міністра не влаштовують ці документи, то перш, ніж щось зробити, він має ухвалити зміни в цих документах. Генпрокурор Юрій Луценко стверджує, що Анатолій Гриценко свого часу продав танки Т-72. Хоча міг би перед тим розібратися, що за Гриценка ці танки вже зняли з озброєння ЗСУ. Це російський танк. А в нас є свій – Т-64, який і став основним танком ЗСУ, і саме тому Т-72 якраз й підлягали реалізації як надлишкове майно.

Коли Генштаб детально до кожного патрона прописує, що потрібно ЗСУ, то міністр зобов'язаний реалізувати надлишкове майно. Інакше, згідно чинних законодавчих норм, його засудять за те, що він не виконує закон про держбюджет. Чому зброя продається на внутрішньому ринку? Відповідь саме на це запитання мав би добре шукати генпрокурор Луценко. Добре відомо, що продаж військової техніки на експорт став особистим бізнесом президента.

Якщо повернутися до теми продажу надлишкового військового майна, то наголошу на тому, що цю проблему необхідно вирішувати в іншій площині. Адже продаж будь-чого – це невластива для ЗСУ функція, оскільки вони повинні займатись виключно підготовкою до відсічі агресії. Чому Міноборони взагалі витрачає на це час, ресурси, готує документи, проводить конкурси з реалізації майна? Ця функцію треба передати Кабміну.

Свого часу за нашої ініціативи у сфері управління Кабміну створили держпідприємство Укрспецторг. Все надлишкове майно ЗСУ має передаватись на баланс цього підприємства, яке фахово оцінить ситуацію, частину майна реалізує або передасть в оренду, інше – спише чи утилізує. Якщо Анатолій Гриценко буде президентом, то його команда обов'язково з'ясує, куди і як реалізовувалась надлишкова зброя. Однак найголовніше завдання, власне, у тому, щоб позбавити ЗСУ функції реалізації надлишкового майна.

Хто, на Вашу думку, має відповідати за вибухи боєприпасів на військових складів?

Моя версія вибухів на арсеналах базується на такому одному епізоді. У 2016 році міністр оборони Степан Полторак виніс на засідання Кабміну перелік боєприпасів, які підлягають реалізації. Це було дивно, оскільки в нас не вистачає танкових боєприпасів, а в пропозиції йшлося саме про реалізацію такої кількості боєприпасів, якої б мало вистачити для 14 танкових бригад. Очевидно, що Полторак зробив це не з власної ініціативи. Такі рішення приймає хтось інший. І прізвище цього іншого всі знають.

Коли я переглянув той перелік, то зауважив, що у ньому були боєприпаси з тих арсеналів, яких сьогодні вже немає. Щоправда, в Уряді вчасно отямились, і цей документ зняли з обговорення, так і не ухваливши. Однак саме після цього боєприпаси на арсеналах і почали вибухати. А може їх там і не було? Або було щось не так? Остаточної та чіткої відповіді на запитання про вибухи боєприпасів там, де їх на той час не мало бути, я не можу знайти.

Чи виправдало себе введення воєнного стану?

Я аналітик і тому добре розумію, чому в проекті документу про воєнний стан вказали термін дії 60 днів. Саме стільки часу потрібно для того, щоб перезапустити частину економіки для роботи в умовах підготовки до війни. Це ж не Збройні Сили діють в умовах воєнного стану, це – країна починає готуватись до війни. Війну ще не оголосили, але країна починає жити зовсім іншим життям. А от за 30 днів цього ніяк не встигнути зробити.

Тому мене здивувало, як легковажно президент Порошенко пристав на пропозицію скоротити термін дії воєнного стану. Далі я побачив, що все, що зробили за цей період, не потребувало введення воєнного стану. Це можна було б зробити у звичайному режимі, ніхто тому не заважав. Остаточно я переконався в тому, що це просто фарс, коли Кабмін прийняв протокольне рішення "План виконання указу президента щодо введення воєнного стану".

Яким буде ваше перше рішення на посаді міністра оборони?

Коли новопризначений міністр оборони заходить в МОУ, то він не просто знайомиться з Планом застосування ЗСУ, він його вивчає, а у разі необхідності вносить зміни. Після цього міністр спільно з начальником Генштабу підписує свій перший наказ "Про застосування ЗСУ". З цього моменту міністр оборони несе відповідальність. Якщо він цього не зробить, то він прийшов у міністерство просто на прогулянку.