Ростислав Тістик: Мені імпонують конкретні кроки, які пропонує команда Зе!

Розмова з представником команди Володимира Зеленського у Львівській області Ростиславом Тістиком.

Варіанти розмовляють з Ростиславом Тістиком, представником команди Володимира Зеленського на Львівщині, про освіту, економіку, політику та мрії львівської молоді.

Ви тривалий час працювали менеджером. Яку освіту Ви здобули і де?

У мене дві вищі освіти. Я закінчив магістратуру на факультеті міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка. А паралельно, після бакалаврату, відчув потребу здобути ще юридичну освіту. Отож, закінчив ще Інститут післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки ЛНУ за спеціальністю "правознавство".

Хто вплинув на вибір Вашого фаху?

Це мій власний вибір. Спочатку планував їхати вчитися в Київ, але передумав, оскільки не захотів лишати рідне місто. Факультет міжнародних відносин мені був ближчим, тому що на той момент я хотів стати дипломатом. Вже під час навчання я усвідомив, що в нашій країні, незалежно від основного фаху, варто мати ще й добру юридичну освіту. Вчитися взагалі потрібно протягом всього життя і тому освіта – це один з моїх життєвих пріоритетів.

Ви і зараз десь навчаєтесь?

Так, займаюсь самоосвітою. Але якщо раніше я вдосконалював свої знання зі сфери економіки та бізнесу, то нещодавно відчув необхідність підтягнути свої знання ще й з політичних дисциплін. Планую вступити в бізнес-школу, але поки що бракує на це часу.

Ваша участь у роботі Клубу ділових людей вмотивована саме бажанням навчитися новому?

Я ще раніше був його членом і зацікавився клубом, власне, через пошук цікавих комунікацій з ініціативними та небайдужими ровесниками. Розумів, що у Львові має бути майданчик, де б вони спілкувалися та обмінювалися думками. Клуб тоді лише розпочинав свою діяльність, а зараз це вже солідна організація. Востаннє я відвідував Клуб минулого року, і це був захід присвяченій франчайзингу.

Чим Ви займаєтеся поза працею та навчанням?

Займаюсь спортом, але не для конкретних досягнень, а для того, що бути в добрій фізичній формі. Періодично тренуюся з друзями в залі. Саме тренуємося, а не просто відвідуємо. Полюбляю читати. Донедавна віддавав перевагу бізнес-літературі. Мене цікавила фінансова грамотність, принципи, які працюють в економіці. Маю улюблену книгу, "Найбагатший чоловік у Вавилоні" Джорджа С. Клейсона, яку рекомендую всім, оскільки багато чого в своєму житті взяв з неї. Вперше я прочитав її в 14 років і ця книга змінила моє ставлення до життя, дала поштовх до нових ідей. Перечитав її минулого року, через десять років, і це вже зовсім інакше сприйняття. Зараз зацікавлення змінилися, читаю іншу літературу, зокрема про суспільство, його розвиток та політику. З художніх книг, які справили на мене враження, можу назвати книгу "Атлант розправив плечі" Айн Ренд. Це насичена подіями трилогія, яку важко читати, але вона насправді вартує витраченого часу.

Чи їздили Ви до Європи?

Так, подорожував. Часто бував у Польщі, де успішно реалізовують важливі проекти, зокрема, й інфраструктурні. Хочу відвідати США та Великобританію. Я хотів би наживо подивитися матч Манчестер Юнайтед.

Ви були учасником Євромайдану?

Мене, як і більшість українців, обурило те, що тодішня влада перекреслила наше європейське майбутнє, змінила вектор розвитку. Разом з друзями ми організовували поїздки зі Львова до Києва, самі долучалися до акцій в Києві. Ми агітували студентів їхати з нами на Євромайдан, збирали кошти, харчі, возили людей. Тобто робили все можливе, щоб допомогти інших учасникам тих подій, які відстоювали наші права та цінності.

Що для Вас значить європейський вектор розвитку для України?

Передусім, це рівні можливості та однакові правила для всіх, незалежно від походження, соціального статусу чи фінансових можливостей. У країнах ЄС є всі умови для того, щоб людина реалізувала себе, виявила свої здібності та стала успішною. Звісно, що для того їй потрібно докласти зусилля. Але вона не буде витрачати їх на боротьбу з корупцією чи іншими вадами системи. В Україні ж більшість людей сьогодні живе за межею бідності без жодних шансів на зміни. Усе найкраще знову дісталося владі. Її представники зневажили нас своїми обіцянками жити по-новому, тобто думати і дбати про людей. Дивує їхній цинізм, адже вони клялися подолати корупцію та покарати винних в убивствах учасників Євромайдану. Але нічого так й не зробили. В них не відбулося жодної переоцінки цінностей, хоч вони також обіцяли це зробити, адже саме за це вмирали наші громадяни на Євромайдані.

Яке головне завдання менеджера?

Менеджер вміє правильно поставити роботу, сформулювати цілі і, найголовніше, досягнути їх. Успішні бізнес-менеджери з досвідом роботи у великих компаніях в багатьох країнах потрібні на державних посадах. В Україні, на жаль, цю практику чомусь ігнорують. У львівський команді Зе! є не лише менеджери, але й люди інших професій зі своєю громадянською позицією та знаннями. І це, на мою думку, правильно. Вони вносять свій ефективний досвід в нашу роботу.

Чого Ви досягли як менеджер?

Мені лише 25 років, але я мав можливість спробувати себе в різноманітних напрямках. Були успіхи, були й розчарування. Донедавна я працював у сфері нерухомості, був комерційним директором, хоча розпочинав звичайним менеджером, мав можливість на практиці проявити свої якості та вміння. Але вважаю, що всі мої досягнення ще попереду.

Який світовий досвід управління в економіці та політиці Ви б застосували в Україні?

Тут є один нюанс. Якщо в нас не відбудеться ряд першочергових етапів, які вже мали відбутися давно, наприклад, реформа судової влади, запровадження принципу рівності всіх без винятку громадян перед законом, подолання корупції у органах влади всіх рівнів, то ми не зможемо впровадити жодну з прогресивних та ефективних моделей управління, які діють в США, Британії чи  інших країнах світу.

Ви згадували, що колись хотіли працювати в державних органах влади, але розчарувалися. Чому відбулися ці зміни у Ваших поглядах?

Влада змінює людей, система впливає на них. Я спостерігав, як це відбувалося з моїми знайомими. На жаль, це не були позитивні зміни і мене це розчарувало. Я не готовий пристосовуватися до системи заради якихось благ. Тому систему потрібно змінювати. Якщо говорити про проблеми державного управління, про українську економіку, то головне завдання цілком зрозуміле. Україні необхідно пришвидшити темпи зростання ВВП. Без реформ цього не зробити. Йдеться також про створення чітких та чесних правил ведення бізнесу в Україні. Власне тоді й з'явиться стимул приватникам легально працювати та вкладати гроші в українську економіку. Команда Зе! пропонує "нульову" декларацію для бізнесу. Ми пропонуємо, щоб кожен бізнесмен за 5% задекларував і легалізував свій дохід, якщо він того ще не зробив. Ми наполягаємо на узаконенні податку на виведений капітал. Якщо говорити про державний сектор української економіки, то тут реформ практично не було. Державні підприємства переважно залишаються збитковими та неефективними. Отож, необхідно розпочати заново і довести до завершення процес їхнього роздержавлення. Звісно, варто залишити в державному підпорядкуванні лише стратегічні підприємства, важливі для виконання державою її функцій. Не розумію, чому держава має вкладати гроші в збиткові підприємства. Краще ці гроші спрямовувати на проекти розвитку.

Чому Ви розпочали свою політичну діяльність саме в команді Зе!?

Я втомився чекати змін на краще в державі. Ці зміни потрібні вже зараз і я переконаний, що ці зміни може провести Володимир Зеленський. Це сильна людина, яка реалізувала багато проектів. І я розумію, що це реальні зміни, оскільки поруч з Зеленським є команда фахівців та однодумців. Мені імпонують конкретні кроки, які пропонує команда Зе! Переконаний, що влада має частіше звіряти свої дії з думкою пересічних українців, і тому варто нарешті впровадити в життя проведення референдумів. Необхідно активніше впроваджувати в державне управління новітні цифрові технології, які фактично є гарантом не лише якісного та швидкого виконання, але й забезпечують прозорість в роботі влади та рівний доступ до інформації. Звісно, що нам також не подобається ситуація у медицині та освіті, які сьогодні не гарантують українцям ні якості життя, ні відповідного рівня знань, щоб бути конкурентноздатними на світових ринках праці. Молоде покоління не хоче постійно з кимось боротися, а хоче реальних змін. Вірю, що нам вдасться це зробити.

Як Ви почуваєте себе у статусі публічного політика?

Для мене важливо, що я громадянин з активною життєвою позицією. Публічний бік політичної діяльності не є особливим пріоритетом для мене. Зараз набагато важливіше досягнути цілей, які стоять перед нашою командою. Це наш перший політичний досвід, який ми здобуваємо.

Щоб Ви хотіли зробити для України у випадку перемоги Вашого лідера?

Бачу великий потенціал в розвитку ІТ-індустрії. Наша держава повинна активніше підтримувати розвиток цієї галузі, зокрема, скеровувати фінансову підтримку у вигляді грантів на реалізацію стартапів. Тоді обдарована молодь матиме шанс реалізувати свої ідеї тут, в Україні, а не шукати інвестиції та роботу у всьому світі. Потрібно створювати ІТ-кластери, інші майданчики для обміну ідеями, треба шукати таланти і давати їм шанс на реалізацію. Майбутнє нашої країни за інноваційними технологіями.Також варто звернути увагу й на агросектор. Та підтримка сільського господарства, яку сьогодні надає держава, зовсім не те, що потрібно країні. Невеликі, але перспективні фермерські підприємства не можуть отримати належної підтримки, в той час, як реальну користь від дотування отримують власники великих агрохолдингів. Цікаво, що згодом багатьох власників цих холдингів громадяни України можуть побачити в рейтингах найбагатших людей на сторінках журналу Forbes. Тому питання дотування агросектору мусить змінитися відповідно до викликів сьогоднішнього дня. Також я вважаю, що нам варто стимулювати розвиток переробної промисловості, щоб не бути сировинним додатком Європи. Держава має підтримати українського виробника, це стратегічне питання.

Що на Вашу думку варто змінити у Львові?

У Львові чимало проблем, але є й багато ідей щодо їхнього вирішення. Нещодавно я був на Форумі "Львів і майбутнє", де найпопулярнішою темою виступів учасників було львівське метро. Ми щодня зустрічаємося з проблемами транспортної системи у Львові: ями, корки, відсутність місць для паркування тощо. І поступу у вирішенні цього питання львів'яни не бачать роками. Я прихильник ідеї не підземного метро, а, швидше, розвитку надземної інфраструктури. Цей варіант менш затратний та більш швидкий в реалізації. Ось, наприклад, лише проект зі запуску трамваю на Сихів робили 8 років, а що вже тоді казати про терміни запуску метрополітену у Львові. Альтернативою метро у нашому місті можуть стати монорельсові та канатні дороги. У Львові, до речі, вже реалізують проект канатної дороги на Високий замок, який доводить те, що такий підхід цілком реальний, а також правильний з огляду на технологічний розвиток. Це екологічно чистий транспорт, який функціонує за рахунок електроенергії. Якщо його реалізувати у місті, то можна вже буде говорити про громадський транспорт у Львові без заторів та згідно графіків.