Володимир Квурт: Відчуваєш, що можеш стати тією сходинкою, якою ми рухатимемося швидше та успішніше

Розмова Остапа Дроздова з кандидатом у 115 в.о. Володимиром Квуртом у проекті "Вибори: 21.07" на телеканалі НТА.

Чому Ви постійно в чорних окулярах?

Я ношу темні окуляри для того, щоб поважати почуття інших людей. Я ніколи не закохувався у свій образ раніше, до хвороби та операції. Однак сьогодні темні окуляри стали невід'ємним атрибутом мого образу, я до них звик. Цього не варто соромитися. З цим треба жити і жити весело. Гадаю, що це чудовий девіз для багатьох.

Як змінилося Ваше життя в момент, коли Ви довідались про хворобу?

Світ став іншим. Насправді, я нікому не хотів би побажати пережити той момент, коли чуєш діагноз, бо починаєш розуміти, що життя цікаве, яскраве, але іноді таке коротке. Але найбільше тебе зачіпає те, як в цій ситуації спілкуватися з близькими. Ділитися і навіть перекладати на когось свій біль, жаль, хворобу чи переживання не зовсім правильно. Хоча не зовсім чесно і приховувати це від близьких. Я щиро вдячний своїй сім'ї за підтримку. Іншим я не розповідав про це. Відійшов з львівської політики, займався своїми справами. Я не хочу казати, що боровся за своє життя. Я просто прагнув жити і шукав для цього всі можливі способи.

Дозволю собі запитати, скільки часу Вам давали лікарі?

Вони не називали конкретний термін, а лише слідкували за динамікою захворювання. Але я зрозумів, що маю бути готовим до будь-якого розвитку подій. Найбільше тоді мені хотілося встигнути передати свій досвід, бачення світу своїм дітям, дати їм щось таке, щоб вони були успішними в цьому житті та сміливо дивилися в своє майбутнє. І це зовсім не гроші.

Тобто боротьба за власне життя не була для Вас на першому місці?

Був етап, коли я змирився. Тоді хотілось зробити звичний у таких ситуаціях набір джентльменських справ: привести до ладу справи, поговорити з тим, з ким хотів, подякувати тим, хто зробив тобі добро, згадати тих, хто потребує твоєї підтримки, навіть якщо ти в такому стані. Але потім кажеш собі, що не все втрачено, треба спробувати, треба ризикувати. Тоді я постав перед вибором: витрати гроші на лікування, яке було коштовним або залишити їх сім'ї, бо лікарі не давали жодних гарантій. Але це особисте.

Але Ви здолали хворобу і повернулися в політику?

Вибори міського голови Винників були для мене способом зробити те, що я вважав за потрібне зробити.

Чи правда, що Ви тоді говорили своїм партнерам, що не знаєте, що буде далі та ідете на цю посаду лише на два роки?

Я тоді вирішив, що в будь-якому випадку обійматиму посаду міського голови лише один термін. У 2014 році вірив у те, що реформу децентралізації справді завершать вчасно і тому саме такий термін й залишив для себе. Необхідно було реалізувати у Винниках всі програмні задачі, які я ставив перед собою, щоб піти з високо піднятою головою.

Тобто після хвороби Ваш підхід до життя став більш конкретним і вимогливим?

У певному сенсі так. Можливо, навчився більше говорити правду. З'явилося переконання, що потрібно реалізовувати свої ідеї. Раніше я був більше мрійником, але для мене завжди було важливим відрізняти суттєве від дріб'язкового. Я не сприймаю дрібних протистоянь, сварок, криків, оскільки від немає жодного ефекту.

Ви вважаєте себе переможцем?

Повторюсь, історія з хворобою – це особисте. В політиці та громадській роботі в мене немає персональних амбіцій. Я – командний гравець і тому перемогою для мене стане реалізація всіх ідеї, які напрацювала наша команда "Великого Львова".

Чому Ви балотуєтесь до Верховної Ради України, адже експерти "Великого Львова" займаються проблематикою розвитку міст?

Проект розвитку Львова від нашої команди вдасться швидше реалізувати за умов певних законодавчих змін. Для їхньої реалізації необхідно донести нашу позицію до тих, хто ухвалює закони. Більше того, наші пропозиції не тільки для Львова, вони необхідні для розвитку всіх міст України.

Вас не турбує те, що багато речей, які озвучують експерти Великого Львова є незрозумілими та не дуже потрібними в повсякденному житті містян?

Після хвороби я перестав боятися і звертати увагу на те, як тебе сприймають на публіці. Я розумію, що незважаючи на настрої роблю свою роботу. Одне слово, яке характеризує сьогодні відносини людей і влади – це недовіра. Якщо ви думаєте, що в маленьких Винниках, які я вважав, що знаю, було мало викликів, то це не так. Коли я розповідав про те, що нам необхідно зробити освітлення, каналізацію, капітальний ремонт дороги, садочок, то люди дивилися на мене і казали: "Чекай, чоловіче, це обіцяли всі. Ти хочеш з бюджетом 7 мільйонів гривень реалізувати проект садочка, який тягне на 40 мільйонів навіть за старих цін? Чи зробити навіть дорогу на вулиці Галицькій, яка коштує більше 50 мільйонів? Що ти нам локшину вішаєш?" Але ж погляньте, ми зробили це за 3,5 роки. І, до речі, за умов, коли фінансування не збільшилось. Нам вдалося досягнути це в маленькому місті не завдяки, а всупереч подібній ситуації. Люди повірили, що зміни можуть торкатися й безпосередньо їх. Коли ти робиш вулицю не для "галочки" чи "освоїти кошти", а намагаєшся зробити її привабливою, то й люди вже долучаються і стараються посадити квіти чи змінити паркан, тобто стають співучасниками цих змін.

Чи можна заробити на владі, збільшити свої статки?

Якщо Ви про це запитуєте, то, певне, що так. Але я сприймаю це, як заробити сором. Назвіть мені хоч одну людину, яка прийшла і занесла Квуртові хабара. Або назвіть мені хоч одну людина, яка до Квурта чи з розрахунку до нього зробила якийсь відкат щодо тендеру. Чи, може, Квурт взяв хоч одну ділянку?

Тоді поясніть наскільки корупціогенним є владне середовище?

Влада завжди небезпечна спокуса. Якщо починаєш плутати інтереси і майно громади з власною кишенею, то такий керівник та політик, на мою думку, довго не живе і перспективи немає. Чи це просто? Я скажу, що це дуже непросто. У тебе нема вільного часу, ти зранку виходиш на роботу і приходиш досить пізно, часто не бачиш родини та дітей, і тому часто задаєш собі запитання: "Заради чого ти це робиш?" Коли дружина дізналася про мою участь в новому політичному проекті, то не особливо втішилась. Вона знає мене і, як би це сказати, вважає за вар'ята, бо розуміє, що знову втратить час, який я міг би їй присвятити. І вона права. Хоча я також розумію, що те, що мені сьогодні дав Господь, маю використати з максимальним ефектом.

Ви стали мільйонером за час роботи у владі?

Якби я хотів та ставив собі за мету заробити лише гроші, то би не йшов у владу, оскільки їх можна зробити і без того. Сьогодні важко на рівні місцевого самоврядування сформувати команду фахівців через невисокі зарплати. Потрібно шукати механізми для виправлення цієї ситуації. Наприклад, Саакашвілі в Грузії створив фонд з якого йшли офіційні доплати для працівників місцевого самоврядування. В Україні ж потрібно шукати інші можливості. Модель реформи місцевого самоврядування в Україні (де за основу взяли французька модель) передбачала, що працівники органів місцевого самоврядування матимуть суттєві пільги. Але цього так і не реалізували. В міськраді працюють службовці, люди незахищені. Тому багато хто починає займатися дрібним хабарництвом. Насправді це так. "Лівачать", щоб вижити, щоб відчувати себе, щонайменше, частиною суспільства, мати можливість поїхати відпочити, сходити до ресторану, вбратися так, щоб виглядати гідно. І ми це маємо розуміти.

Якщо Ви не берете хабарі, то чим тоді Вас приваблює Верховна Рада України?

Саме там встановлюють правила життя суспільства, і від того, якими вони будуть, залежить розвиток держави. Чим більше чесних та порядних людей буде поміж народних депутатів, тим більше ймовірність того, що ці правила будуть справедливими для всіх людей. Я поясню це на прикладі. Я кинув палити, а палив дуже багато, до чотирьох пачок в день. Доки одного дня мої діти не намалювали плакат "Тату, ти не один". Вони дали мені зрозуміти, що я повинен рахуватися з ними. І Ви знаєте, що я ніколи не планував кинути палити. Я палив сигарети, які виробляв, оскільки вважав, що ти повинен демонструвати, якщо намагаєшся пропонувати їх комусь, що й сам можеш це прийняти. Але коли з'явився цей плакат, то він став для мене знаком "Стоп". Сьогодні думка про те, що моя дитина, мій син, подумає, що його тато хабарник чи живе в нечесний спосіб, стала більш критичною, ніж втрата якихось переваг, коли ти маєш можливість скористатися якимись грошима.

Ви впевнені, що в цій країні можна цього досягнути?

Ми спроможні збудувати законодавство, яке мінімізує прояви корупції. Я прихильник системних змін і боротьби. Коли чиновник не приймає рішення "або/або", коли він виконує свою функцію та усвідомлює, що працює заради цієї людини, цього мешканця, і отримує при цьому заробітну плату, яка щонайменше вище середнього, то він розуміє, що йому гідно платять. І його функція – надати послуги цим людям і його робота скеровується на те, щоб зробити комфорт сусідам і тим, хто мешкає поруч.

Як Ви ставитесь до звички багатьох українців на виборах просити політиків вирішити різні їхні проблеми за обіцянку проголосувати?

Сьогодні суспільні настрої змінюються, люди намагаються говорити про більш серйозні, світоглядні речі, їх турбує майбутнє. Люди починають розуміти, що частина нинішніх проблем виникає через брак нормальної комунікації з владою. Вони розуміють наскільки важливою є підзвітність їхнього представника на всіх рівнях влади. Брак спілкування, того, що називається "почути одне одного", насправді породжує дуже багато проблем, комплексів і міфів в яких ми живемо.

Що для Вас в певний момент стало абсолютно другорядним, несуттєвим?

Марнославство. Немає потреби штучно комусь щось демонструвати. Ти шукаєш можливість донести найголовніше. Мої 50 років дозволяють дивитися на багато речей під іншим кутом з огляду на досвід, освіту, професійні навички тощо. Відчуваєш, що можеш допомогти, стати тією сходинкою, якою ми рухатимемося швидше та успішніше.

Знаю, що дещо з того, що я запитував, Ви вперше озвучили публічно. Дякую Вам за цю щирість, що Ви наважилися на це.