Андрій Середа: Це божественна штука – проживати безліч життів

Андрій Середа: Це божественна штука – проживати безліч життів

Оля Вишня,  13 листопада 2012

Андрій Середа, фронтмен гурту Кому Вниз, приїхав до Львова на гастролі як актор театру "Крот" і розповів Варіантам не лише про повернення до театру, але й про новий альбом, радикалізацію країни, забавки Pussy Riot та майбутню долю Росії.

Ви знову на театральній сцені, на скільки приємно повернутись до акторства?

Я дуже болісно відходив від театру і дуже болісно до нього повертатись. Це забирає дуже багато енергії, нервів, хоча дає багато задоволення. Мушу зізнатись, що найприємніше – це репетиції.

А театр я би ніколи не вертався, але мій давній знайомий і бойовий друг Андрій Крітенко, з яким я вчився в інституті запросив. Хоча знайомитися з Подерв'янським не було такого сильного бажання, бо коли ти все своє свідоме життя знаєш його твори, таке враження, що ти вже і так знайомий з ним.

Наш колишній адміністратор, який пішов в паралельний світ, на всі наші забаганки, претензії, нічого не роблячи, цитував Леся Подерв'янського і ці вистави свого роду шана Володі Збродському. Бо окрім мене участь у цих бере й Малян, наш гітарист, а в Києві ще був Сергій Степаненко задіяний, він оперував звуком.

З іншими режисерами та іншими театрами готові співпрацювати?

Боронь Боже! Крітенко хоче зробити планує робити Шекспірівську виставу, я вже від цього відмовляюсь. Звичайно, це божественна штука – проживати безліч життів і задешево, ти не підписуєш договір з сатаною, але це забирає достатньо багато часу і це дійсно велика відповідальність.

Я хочу відповідати за те, чим я займаюсь уже протягом 25 років, власне Кому Вниз.

За весь досвід роботи в театрі, яка улюблена роль?

Будь-яка, в яку ти вростаєш стає твоєю. Я в інституті грав старих пердунів в основному. Ця робота не кожному вдається, коли ти молодий.

А в театрі одна з найкоханіших ролей – з шекспірівського театру, 12 ніч.

Поза театром, над якими іншими проектами працюєте?

Після нашого нещодавнього концерту у Львові, один хлопець напівжартома видав таку фразу, яка не залишає ніякої альтернативи. Він сказав – «Ви знаєте, моя мама давно вас слухає, але їй багато років і вона переживає, коли ви випустите альбом, бо вона довго чекає». І ти звичайно даєш клятву, що зробиш це. Так що час піде до збирань нового альбому.

Це також будуть пісні на слова відомих поетів?

Стосовно класичних поетів, це ще під питанням. Але я не маю права втручатись, я вірю в містику, вони самі стукають в двері, вони мають право.

Я, правда, тримаюся Шевченка, перечитуючи Шевченка, я маю повне право читати все, що завгодно і грати навіть у Подерв'янського.

Хоч якісь пісні, які ввійдуть до нового альбому ви вже виконували перед публікою?

Ще ніхто нічого не чув, все нове. Ті речі, які ми робили протягом останнього часу – різдвяна пісня на слова Самійленка, переспів Гадюкіних, це у нас окремою збіркою вийде, там навіть одна-дві пісні будуть, які ніколи не звучали, були записані у потаємних умовах. А новий альбом буде абсолютно новий.

Що читаєте цікавого?

Літературу я читаю, все що завгодно. Зараз я намагаюсь читати про козака Швайку, нещодавно прочитав Горського про Холодний яр. І борюсь за одну свою книгу, яку у мене намагається вкрасти Сашко Власюк (Сашко Лірник), книга, якої ніде в Україні немає, але вона просто супер. Це книга Василя Шевчука «Побратими, або пригоди двох запорожців».

Ви останнім часом не так часто виступали...

Ми ніколи не відходили від цього. Початок нашої діяльності співпав з великою вірою нашого народу, це була Червона рута. Хоча під час Помаранчевої революції ми з боєм домагалися виступити на Майдані. У нас був скандал, але добилися одного виступу.

Це дуже складна система, ми не граємо в клубах, наша музика потребує більшого помешкання і це залежить від організаторів, але вони є. Ми самі ніколи не виступаємо як організатори акцій.

 

Ви брали участь у політичних зібраннях, але до жодної політичної партії ще не вступили, чому?

Нас в партію свого часу кликали УНА-УНСО, але ми мали серйозну розмову з ними і домовилися, що в партію не підемо. Бо в партію мають йти люди, які не мають конкретної діяльності.

Є люди, які народжені бути агітаторами, політиками, догматиками. Якщо ти займаєшся і любиш свою діяльність, то вона піде нанівець, коли ти підеш в політику.

Як вижити, як подолати труднощі, які існують в країні?

Заборона мови і розтерзання території, розбивання України на шматки – нормальний план для цих істот, що при владі. І мене це не дивувало. Прийшли зовсім інші структури, які не мають традиції і не знають, що таке добро і зло.

Чому дуже великий рейтинг у "Свободи"? Це бажання радикалізації, але не збройної, це вже останнє. Треба викидати цей режим і ніяких компромісів. Я ніколи не розумів компроміси, чи в музиці, чи в будь-якій сфері творчої діяльності.

У Росії протягом кількох місяців говорили про долю групи Pussy Riot?

Мені нецікаво те, що відбувається в Росії, але вірю головній учасниці цієї групи, ніж всій історії довкола. Вона сказала, в Росії, щоб стати популярним треба обов'язково потрапити до в'язниці.

Це зараз іде просто гра, це все одно як гра була з виборами, коли вся опозиція знала, що їх підставляють, але вона безконечно скиглила. Але замість того, щоб зупинити вибори вони все одно грали в ту гру.

У нас навіть немає тоталітаризму, у нас є жлобство, у нас немає власного виробництва автомобілів і ми більш вільно почуваємось, ніж ті, які випускають погані автомобілі.

Тому що у нас є віра, що якщо ми будемо щось робити, у нас вийде краще, бо ми вільніші, у нас немає ніякої відповідальності.

Що для вас патріотизм?

Якщо за матюками Подерв'янського нічого глядач і слухач не бачить, тоді він не патріот. Хіба Подерв'янського можна вважати патріотом? Можна.

Вишиванка, то є прикраса і містика, ритуал і обереги. Я можу собі замість вишиванки начіпити ікони, як в автобусах. Але це мене не збереже від нещастя, якщо того всередині немає.

Це звужене і примітизоване християнське відношення до світу, коли вбачають в Ісусі Христі не сильну особистість, а бачать тільки розіп'яте тіло. Коли ідуть до Бога не славити його, а просити.

Якщо ти взяв вишиванку, то думаєш що став українцем? Вишиванка прикрашає українця, але не робить тебе українцем.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.