Зміст статті

29 жовтня 2019олександр ковальчук

Слава Федини

Солов'їна пісня Софійки Федини над тілом Зеленського у золотому облаченні.

Мить швидкоплинної слави львівської нардепки Софійки Федини після бучного відео з Марусею Звіробій.

В антрепризах галицьких палестин Софійка Федина повстає еволюційною ланкою між Іриною Фаріон та Ларисою Ніцой, і тому алярмове відео з Марусею Звіробій має бути логічним, навіть детермінованим явищем. Його варто було супокійно очікувати вже ось-ось, а якщо не незабаром, то лише дещо згодом. Вона йшла до цього успіху крізь сніг з дощем довгі 15 років так невпинно, наче котик-муркотик Рущишин мляво плентався до своєї греко-католицької тарелі з омріяною сметанкою.

Вакансія невтомної галицької лякалочки після творчої екзилі Фаріон та Ніцой закономірно перейшла у її натруджені руки однотурової зичливиці, власкавленої яскині, затятої патріархалки-пасхалочки з консервативним навсібіч. І навіть якщо вона зовсім не білокура мрія Натаніеля Бампо на теперішньому фронтирі між нами та ними у самісінькому серці Площі Ринок, але деяких її шкіряні панчохи дуже як пруть безтямними бестіями.

Мудрий вкраїнський нарід особливо помічним у такій непритомній колізії привселюдно вважєє женячку. Перфектна галицька селекція ще предвічно вивела небесний союз Софійки Федини та Юри Михальчишина у найвищі топи своїх шлюбних пергаментів. Споконвіку ще заповідалось плавне блукання цієї містичної пари у танці, де дві тіні сходяться, щоб щоразу розійтися на ще одну вічність. Як довго він чекає на неї, а вона на нього. А як довго Небо чекає на це. Здається, що цілу вічність, що минає, наче ментик.

У Софійки якийсь особливий потяг до трешу (ось так, щока на щоку), а у Юри хист до якогось вже зовсім дешевенького трансу. Він поціновувач Ремарка та д'Аннунціо, а вона поліглотка. У неї – Маруся Звіробій (і ще дещо), а у нього – його синьожопа банда. Він, певне, справжній лаціале, а вона, схоже, не проти. Він приходить у її чокерний світ з фільму Карло Ліццані San Babila ore 20: un delitto inutile з таким жаданим діонісійським екстазом аппенінських хлопчиків у шкірянках (та гомоеротичним на споді).

Вони вразливі разом на цьому рушничку щастя під прапором любові, немов китиці мирри між персами, де їхні кучері вкриються краплинами ночі, а голови – росою. Навіть матінка-природа возрадується такому союзу усіма своїми флорами та фаунами. Бо се велике галицьке весілля ґранд-пари, пари-маніфік. Бо се буде розкішна дефіляда з ондуляціями та кріяндолями. Це буде велике галицьке весілля, де нікому не зашкодить чарочка вина. Навіть Остапу Дроздову, якого нині так нагло зневажила Наташа Влащєнко своїми масними вустами та перстами. А які діти будуть спадкоємцями цього благословенного союзу: легіні, наче буки, чічки, немов смереки, а онуки з онучками, як мамрійські дуби.

Софійка Федина якраз ще до створення світу за шість днів вже заточувалась під вимогливі параметри львівського натхтігаля-соловейка Юри Михальчишина у його працях "Соціал-націоналізм і особисте життя" та "Революційний соціал-націоналіст". Під ясним шатром небес, поміж тихих сонних плес, Софійка стане самоцвітом у його короні, наче Діва Марія серед світлиці, як біла рожа рожеволиця.

"Соціал-націоналіст повинен сприймати подругу життя як античну Галатею, виплекану мрією, яку треба поставити на мармуровий п'єдестал і силою пристрасті, чуттєвості та незламної віри перетворити на прекрасну німфу, гармонічне втілення ідеї, жіночності та краси. Неначе уламки зайвої гірської породи він повиненя відтинати нашарування споживацького ставлення до життя, егоїзму, толерантності, вульгарної "сексуальності", байдужості до майбутнього нації, буржуазних інстинктів і упереджень. Нічого не пробачати, але й нічого не забувати. Особливо – тремтливих та щемких хвилин такого простого і такого рідкісного для нас щастя. Соціал-націоналіст мусить вміти розгледіти за бронею макіяжу, брендового одягу та показного цинізму тонку та вразливу душу, терпляче завойовувати її довіру та виправдовувати її любов. І одного дня він побачить, що її серце б'ється в тому ж шаленому ритмі спротиву, а в очах палає такий самий вогонь, і нестримний вир життя несе їх разом до великих і малих звершень. А інакше матимемо те, що маємо – натовпи самотніх і гордих борців за ідею та цинічних і неприступних дівчат, що вперто роблять дурниці та шкодять собі й оточуючим замість любити одне одного й спільно протистояти натиску темряви".

"Подруга соціал-націоналіста – розумна, красива, скромна та вихована дівчина, дивлячись на яку з новим піднесенням хочеться творити прекрасне та захищати світ від політкоректної чуми світового демолібералізму. Як відомо, краса за відсутності ідеї перетворюється на гівно, відтак соціал-націоналіст тримається подалі від таких, які нічого не вміють, окрім як красиво знімати труси та бюстгальтер. Гламурні наштукатурені завсідниці нічних клубів так само далекі для нас, як і петеушні шанувальниці російського серіального мила чи адепти натуралізованих в Китаї брендів "Дольче-Габбана" та "Луї Віттон". Соціал-націоналіст бере шлюб тільки в разі серйозних намірів створити міцну родину, об’єднану коханням, спільною боротьбою та ненавистю до ворогів. Його подруга не боїться піти зі своєю половинкою удвох проти всього світу, заперечивши легітимність окупаційної системи влади та моральні норми і цінності звироднілого планктону, що цю владу підтримує. Вона готова у всьому підтримати соціал-націоналіста, зрікаючись фальшивих буржуазних умовностей і забобонів. Почуття соціал-націоналіста та соціал-націоналістки один до одного повинні бути сильнішими за танкову атаку на світанку, рукопашний бій стінка-на-стінку, ракетно-артилерійський удар по густонаселеному мікрорайону і килимове термоядерне бомбардування разом узяті".

Їм (Софійці та Юрію) варто зробити лише один крок до зірок, а до вуст залишити півподиху. Мусять вони для цього зрезигнувати чужих кохань танок розмінний там, де неба блакить, де нікого нема і чиясь мрія на когось чекає. Бо галицька любов – це талісман, урочий подарунок. Пустельники мусять залишити свою хату з каміння та своє ложе кам'яне, бо ще трохи і їхні кам'яні крила остаточно приростуть корінням до закам'янілого, вицвілого сну.

І навіть приснопам'ятна штовханинка у листопаді 2013 на сцені львівського Євромайдану не може стати на заваді колективних галицьких інтересів заради святої любові сих рабів Божих. Поки тінь високого дому ще не полонила майдан, то треба щоб кривди між них не було (заради світлого майбуття Галичини).

А ідеальним танцем на рушничку щєстя та здоровля для галицьких молодят має стати трек канадійця Priori "Creative Lizard" з дебютного альбому "On A Nimbus" (2019). Як то южелі кажуть на таких івентах, танцюють всі.

Автор: олександр ковальчук