Шлях до прірви

Варіанти розмовляють з депутатом Тростянецької ОТГ (Миколаївський район) Ігорем Курачем про нюанси господарювання на території цієї громади.

Я завжди вважав, що на пенсії збиратиму в лісі гриби, вирощуватиму помідори, поратимуся біля господарки. Але ні. В 2015 році мій син, як офіцер запасу, пішов у АТО. Сказав, щоб я за ним не сумував і чимось зайнявся – йшов, наприклад, у депутати. Я не належав до жодної політичної партії, але подумав, що, справді, що ж я буду робити? Подав документи від Сухої Долини на територіальний округ для того, щоб стати депутатом Тростянецької ОТГ у Миколаївському районі. Зумів переконати громаду в тому, що її потрібен, і вони мене вибрали.

Зараз мені 62 роки. Протягом життя мені доводилося багато чого робити, 27 років, до прикладу, я пропрацював бетонником-мозаїчником. Але от, пішов на пенсію і став депутатом. Я багато чого бачив у житті, але те, що я побачив під час своєї депутатської каденції не лізе нікуди. Я побачив зовсім інше життя і це особливо сумно на тлі бойових дій, де щодня є хтось поранений чи вбитий.

Першим правопорушенням, з яким я зустрівся під час свого депутатства, стало нецільове використання коштів. Скажімо, коли два роки роблять вуличне освітлення, але проектів нема. Кошториси є, а проекту нема. Пишуть: "Поточний ремонт зі встановлення вуличного освітлення", але це ж абсурд –  то ремонт чи освітлення? Як можна ремонтувати те, що ще навіть не встановили? Навіть якщо ми щось й відремонтували, то це ж треба поставити на облік? І це так у всіх селах. Напевне, і в усій Україні. А за які це гроші? Їде президент, їде прем'єр, випрошує в західних партнерів мільярди, і потім ті кошти розходяться селами, а ми їх в болото. У Бродках є спортивний майданчик. Коли його робили, то сама робота коштувала 100 тис. гривень, а спортивний інвентар і загородка – 70 тис. Але їм цього було мало, і вони змінами до бюджету передбачають кошти на цей об'єкт. В результаті, на цей майданчик йде близько 250 тис гривень.

У селі Поляна робили дитячий майданчик. В'їзд зробили на 28 тисяч гривень, а на виїзд так 30 тисяч не дали. Я говорив про це на сесії, але ніхто нічого не хоче слухати. Потім пішли зупинки. В Поляні стоїть бетонна радянська зупинка, її б відремонтувати і вона ще б 150 років простояла. Але знову пишуть про "Поточний ремонт зі встановленню зупинки" і встановлюють нову, дерев'яно-металеву, хоча стара могла ще стояти 200 років. Освітлюють поля в Тростянецької ОТГ напевно для вирощування помідорів. На спортивних майданчиках випасають худобу, але водночас, у школі цього населеного пункту нема жодного спортінвентарю. А бруківочні стежки у нас, певне, найдорожчі в усій області.

Ми багата громада, але я, як голова бюджетної комісію, так і не знаю, скільки в нас чинних кар'єрів і скільки отримуємо прибутків з їхньої діяльності. Якось я потребував одного документа і мене скерували в районний архів. Там я дізнався, що акти передачі сільських рад, які увійшли в Тростянецьку ОТГ, так і не відбулися. Гадав, що це передача кнопок, крісел, старих комп'ютерів, але насправді сільські ради повинні були передати землю, споруди, механізми тощо. А цього ніхто так не зробив. Ніхто не знає скільки в нас ще є землі, скільки можемо її ще дарувати.

Я зауважив кримінальні правопорушення, як правило щодо бюджету: або підробка документів, або зловживання службовим становищем. У моєму окрузі є одне провадження щодо землі. Загалом, сума порушень становила понад 1 млн 349 тисяч гривень. Була у нас перевірка Держаудитслужби, і мені дуже цікаво, чи усуватимуть ці недоліки, і чи ці усунення хтось контролює. Але, напевне, що ні. Західний офіс Держаудитслужби в акті ревізії бюджету Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ від 26 травня 2017 писав, що всі необоротні активи та запаси, що рахуються в обліку ОТГ, закріпили за 35 матеріально-відповідальними особами. Але договорів про повну матеріальну відповідальність до ревізії так і не подали. Спочатку я намагався говорити: "Шановні депутати, та що ви творите, та схаменіться". Якби в мене запитали, про що я кажу, то я б не знав, що сказати. Але тепер я все знаю і бачу. Минув час, я потрохи вчився, читав закони, кодекси та регламенти. До того ж, мені допомагають сторонні люди, які не мають жодного стосунку місцевого самоврядування.

У мене є звернення, які стосуються діяльності Тростянецької ОТГ, зокрема незаконної діяльності її чиновників. Я їх надсилав усюди, зокрема, і до очільника Львівщини. Але всі ці кримінальні справи затягуються. Три провадження я відстоював у суді і через це переконався, що впевненість сільської голови Олександри Богданівни Леницької у власній безкарності – це не порожня балаканина. Щонайменше, Миколаївський ВП, Пустомитівський ВП ГУНП у Львівській області вже майже два роки демонструє абсолютну пасивність щодо відновлення законності та притягання винних осіб до відповідальності за моїми заявами про вчинення кримінальних правопорушень посадовими особами Тростянецької ОТГ.

Я вже навіть почав забувати про кількість моїх заяв, але хочу запевнити всіх, що буду відстоюватиму їх до останнього подиху. Для мене відкритим питання залишається про те, коли правоохоронні органи Миколаївського району дадуть належну правову оцінку діянням чиновників, Тростянецької ОТГ і відновлять законність щодо питань, які є предметом досудового розслідування у кримінальних провадженнях за моїми зверненнями. Нещодавно я в судовому засіданні відстояв кримінальне провадження щодо моєї заяви. А скільки ще таких засідань буде. Чого тільки вартує вирубка 600 дерев на території Тростянецької ОТГ. Невже на це всім просто байдуже? Адже це є складова нашої економіки, нашого добробуту. Сила кожної держави в економіці, а наші депутати разом з виконавчим комітетом забули за деякі населені пункти нашої громади і не передбачили в 2019 році на їхній розвиток жодної копійки бюджетних коштів. Якщо ми зараз не втрутимося і нічого не змінимо, то прірва неминуча. Я би дуже хотів потрапити на прийом до теперішніх очільників Львівської області та СБУ.