Вибори 2020. Нова система

Депутат Львівської міської ради Юрій Кужелюк (Громадянська позиція) про особливості нової системи виборів 2020 року.

Розпочалися чергові місцеві вибори за черговою новою системою, п'ятою за рахунком. В чому ж різниця? У мажоритарній системі все зрозуміло. Є округи та той, хто набрав більшу кількість голосів, стає депутатом. Всі мають рівні стартові можливості. За системи, за якою обиралась нинішня каденція, також все зрозуміло. Партія отримала стільки-то мандатів і ті висуванці, які набрали найбільше голосів, стають депутатами. Тут також всі в рівних умовах.

А як же зараз? У Львові утворили шість районних округів. У кожному партія висуває кандидатів. Всі змагаються і від того, скільки в кожному районі назбирає голосів кандидат, залежатиме його проходження у раду. Зовні все гарно, але, як кажуть, диявол криється в деталях, а точніше в обрахунку голосів. Для обчислення результатів вираховується виборча квота, тобто кількість голосів, які необхідні для проходження в раду одного депутата. Це робиться шляхом ділення всіх голосів, поданих за всі партії, які пройшли в раду, на кількість депутатів у раді мінус кількість гарантованих місць, тобто кількість партій, які пройшли у раду.

Змоделюємо ситуацію, взявши за аналогію минулі вибори, де в раду пройшло сім партій, явка була близько 50 відсотків, і партії, які пройшли бар'єр, сумарно набрали біля 85%. Кількість виборців у Львівській територіальній громаді складає 612687. Отож виборча квота становитиме 612687*50%*85%/(64-7)=4569 голосів.

Як же ділитимуть голоси між районами? Для того, щоб провести одного депутата треба, щоб партія набрала в районі не менше голосів, ніж виборча квота. Для того, щоб двох – не менше, ніж дві, і так далі. А що ж буде, якщо партія набере більше чи менше голосів, ніж виборча квота? Закон говорить, що району зараховуються голоси, які округляються до "меншого цілого числа кількості партійних квот". Тобто, якщо партія набрала умовно 5000 голосів, то їй зараховується одна квота, тобто район матиме одного депутата, якщо партія набрала 10000 голосів, то їй зараховується дві квоти, тобто два депутати і так далі. А що ж буде, якщо партія набирає менше ніж партійна квота, не, припустимо, 4568 голосів? Найближче менше ціле – число нуль. Тобто партія в районі не отримує жодного депутата.

А куди ж ідуть ці голоси, які не вписуються в квоти? Виявляється, що вони з усіх районів ідуть в окремий загальнопартійний закритий список, де вже ніхто не змагається, і від того скільки голосів прийде з районів, залежатиме проходження певної кількості депутатів. Тобто законодавчо кандидатів в депутати поділили на дві категорії: "рабів", які працюватимуть в округах, та "плантаторів" з загальнопартійного списку. Останні збиратимуть для себе невикористані голоси з усіх округів. Зрозуміло, що в цьому списку будуть партійні бонзи та спонсори.

Отож вмикаємо комп'ютер, пишемо невеличку програмку та отримуємо табличку в залежності від кількості набраних партією голосів. Тут лише варто вважати на те, що у всіх районах розподіл голосів більш менш рівномірний. Заодно вирахуємо прохідний бар'єр для набрання хоча б одного мандата в окрузі.

Результат вражає. Партії, які набрали 5-6 відсотків, не проведуть жодного депутата у жодному з районів. Всі голоси підуть на "плантаторів". І лише за умови 7 відсотків пройде один депутат з Шевченківського району. А для проходження у Личаківському району партія повинна там набрати понад 10%, а в Галицькому – майже 20% голосів. Тобто кожен район має свій прохідний бар'єр в залежності від кількості виборців. Така математика підрахунку. І що це за система така, і чи призведе вона до зниження виборчої корупції чи до її зростання, адже в списку "плантаторів" безперечно опиняться грошовиті люди.

Чи пояснювали всі тонкощі підрахунку голосів партійні лідери кандидатам, коли формували окружні (районні) партійні списки, що їхні шанси пройти в раду близькі до нуля, (а для партій, які наберуть 5-7 відсотків взагалі рівні нулю), і що вся їхня праця та видатки підуть на "плантаторів"? А чи усвідомлюють кандидати, що змагальність в межах району буде притаманною лише великим партіям, які наберуть 20-30 відсотків? У наших львівських реаліях це лише дві партії. І чи буде мотивація у кандидатів менших партій активно працювати в округах, знаючи загальний рейтинг партії та порівнявши його з тим процентом, який необхідно набрати в конкретному районі.

Побачимо, але принагідно скажу, що це ще не всі тонкощі підрахунку, які додатково зменшують шанси районних списків.