Зміст статті

2 лютого 2021Ксенія Савчук

365: Львівська галерея мистецтв відкрила нову експозицію

Нова експозиція у Львівській національній галереї мистецтв

Сьогодні, 2 лютого Львівська національна галерея мистецтв імені Б. Г. Возницького після тривалої перерви відкривала масштабну експозицію мистецтва ХІХ–ХХ століть у відновлених залах, більшому форматі та переосмисленому вигляді.

Як розповідав присутнім співкуратор експозиції, генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького Тарас Возняк, реекспозиція палацу Лозинського тривала 1,5 роки.


Вартість реставраційних робіт обійшлась у 13 мільйонів гривень, з них 3 мільйони виділили з державного бюджету, а 10 мільйонів самотужки заробили працівниками музею. 

У музеї реставрували фасад будівлі, а також зробили ремонт у внутрішніх кімнатах відновивши двері та автентичний колір одвірків, тинькування на стінах та стелі, плінтуси, гасові люстри, знайдені у фондосховищах, та плафон у салоні, відновили автентичні кольори кімнат, а також реставрували скульптури та картини. Зокрема, зробили ремонт у підвалах будинку, де розміщене фондосховище. Проведені роботи мають зберегти підвали від вологості.

Експозиція збільшила кількість кімнат, сформувавши коло, для початку та завершення огляду експонатів. Кількість експонатів склала 365 робіт, що символічно збігається з кількістю днів у році, з них дві третини будуть вперше представлені на загал. 

Розпочинається виставка роботами XIX століття, що збігається з австрійським періодом, а завершується роботами родини Сельських у 30-х роках минулого століття.

У музеї змінили концепцію огляду експонатів, поділивши кімнати за часом створення робіт, а також за належністю до певного художника та його школи, мистецької течії, таким чином, сформувавши реперні точки часового сліду у творчості.

Частина творів була взята у депозит на 5 років у національного музею Андрея Шептицького, зокрема твори Івана Труша, а також одна робота Олекси Новаківського. Ще твори Олекси Новаківського були взяті на виставку з приватної колекції родини Новаківських.

Олег Левчак, реставратор, поділився, що у процесі роботи старались усі збережені елементи залишити у дореставраційному вигляді, лише покращити, у темні елементи намагались додати позолоту аби зробити рамки яскравішими. Проте, збережені потертості залишали, бо перемальовані рами втратять відчуття часу, у якому це було зроблено. Реставровані меблі відшліфовували, де була змога, то зберігали залишені замки, та оздобу, втрачені елементи виливали з епоксидної смоли та підфарбовували аби зберегти вигляд у фурнітури.

 

Інна Дмитрук Сорохтей, співкуратор експозиції, завідувачка науково-реставраціного відділу розповіла, що особливе значення було надане рамам, у яких розміщувались художні роботи, адже багато з них понищилось, не збереглось, або знаходились у дерев'яній обкантовці, що не личить для виставки. З кожною рамою треба було багато працювати, бо тривале перебування у фондосховищах зіпсувало їх зовнішній вигляд, а реставрації рами є не менш ціннісним для мистецтва.

 

Роботи Яцека Мальчевського 1896-1917 роки

Купальниці, 1952, Олександр Дейнека

Автор: Ксенія Савчук

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.