Снігопадний піар Садового з нагоди загальноміського прибирання вулиць від лютневої аномалії.
Загальноміське прибирання вулиць Львова від лютневого снігу стає в команді Садового прелюдією до нового всесвітнього потопу десь незабаром.
Праця – це молитва – шамкають ірландські бабці у прекрасному мультфільмі в Томма Мура Wolfwalkers. На думку міського голови Андрія Садового, така кількість снігу у лютому цілковита непритаманна львівській громаді, а тому загальноміське прибирання від його чиновників та підданих може бути лише живим втіленням єдности місцевої спільноти перед лицем Господа. Саме тієї животворної єдности всіх та кожного, яку в народі називають словом піар.
300 одиниць техніки на один тиждень снігу заощадливий Садовий купувати не буде. Тому треба виходити на зустріч природі всім разом та цілим кагалом чистити місто від замерзлої води лопатами.
Обличчя дрібних чиновників та працівників Львівської міської ради цієї особливої миті світяться визвольною екстазою праці, яка звільняє від зайвих думок та налаштовує працювати командою в одному ритмі, наче на турецьких галерах. Нові лопати. Радісний 24 канал. Фотографи, оператори, стрімери, блогери. Вони одним кулаком виб'ють з цього клятого снігопаду увесь його непотріб, що той Златан Ібрагімович з ковіду.
Пацанячий азарт молодших клерків віддає щенячою радістю. Годі шукати поміж них когось на кшталт Ірини Маруняк. В куцих штиблетах (Бойко) та без рукавичок (Москаленко), вони голими руками кидаються молодими грудьми на амбразури снігопаду, який ще й інколи стріляє у них шрапнеллю граду (чи як це назвати посеред вологої зими у Львові?)
Вони полум'яно проповідують політику партії, і навіть готові втулити кожному, хто сумнівається у їхніх щирих намірах на користь святого піару. А як тільки у їхні фейсбуки набіжать орди галицьких ботів з лав Самопомочі, то усіх скептиків відразу затопчуть та закопають за найменший сумнів у святості цієї акції від Садового. Оскільки все це не заради іміджевого капіталу, а задля чистої любові до міста та його мешканців. Це неоціненний дар від самісінького серця міського голови мешканцям міста. Міський голова, до речі, якщо колись таки настане така нагода, навіть серце своє живе вийме зі своїх грудей, візьме на руки чистії та віддасть людям во ім'я Отця, Сина і Святого духа. Як кажуть у таких випадках єзуїти – Ad maiorem Dei gloriam.
Садовий, звісно, як досвідчений практик змішує святе з грішним. Власників приватних садиб та ресторанів зі суб'єктами комунальної діяльності. Саме тому біля ресторації на Сербській він урочо ввіряє собі лише п'ятачок на нічийному перехресті, оскільки мазохи (та всі інші) мусять страждати наодинці та мовчки. У цю галицьку катавасію несподівано на мить забігає, ніби з іншої книги товариша Гоголя, голова Львівської ОДА Максим Козицький. Його шапочка з області майнкрафтівської пісочниці майже суголосна барвам шапочки Садового, але свою приватну лопату він забув у ЛОДА, а тому може побажати міському голові Львова лише доброго розмаху та далекого кидка.
Властиво, модна шапочка з грайливим помпончиком свідчить про те, що Андрій Іванович Садовий ще молодий душею та дужий тілом. Свідчить про те, що він таки поділяє хіпстерську єресь господарів кідалтового життя, але й може з висоти досвіду сказати ось так відразу й щось мудре, добре, світле та вічне, наче батько сімейства посеред цілої громади уважних малюків.
Розпашіле обличчя Садового на Сербській чітко вказує місцевим масам на те, що праця робить з людини родину. Праця звільняє. Праця чистить дорогу до храму. І це нічого, звісно, що Садовий переплутав церкву Анни з церквою Андрія, головне, що триває процес істинної християнської праці в невпинній звитязі обоження. У досконалім наближенні до Христа. Ісуса зняли з хреста навпроти входу до церкви Андрія і Він, на жаль, не міг бачити наживо нинішній подвиг Садового. Однак варто, завжди варто вірити, що там, д'горі, одесную Отця, Він завжди може ідеально відділити пшеницю від куколю, і узріти поміж піару хоча б дещицю струдженої покути галицького вуйка Мак-Дака аж настільки, щоб відразу з головою в метаною.
Тут для всіх православних та кафоличних нині й лунає безсмертний гіт Донни Саммер "Winter Melody" усім своїм гастлом.