Смерть з косою і в пальто

Ніколи не любив дискусій про попередників, але з огляду на останні події таки спробую. В одній галузі – медицині. І це не про вакцинацію. Тут все зрозуміло. Якщо за місяць в Україні провакцинували 200 тисяч громадян, то зрозуміло, що 40 мільйонів громадян можна провакцинувати за 200 місяців, тобто за 16 років.

Просто прочитав, що Польща чекає напливу лікарів та медсестер з України, і от думаю, чому? Тут варто відштовхуватися від особливої події – міністр Степанов придбав пальто за 620 000 грн. Це 23 000 доларів. І зробив він це демонстративно в Києві, у Mandarin Plasa, відразу після вікопомного візиту в Індію за вакциною. І ця безпардонна впевненість показує, що чоловік, ймовірно, засвоїв таблицю ділення та не боїться наслідків. Хто ж взагалі купує такі дорогі речі. Звісно зрозуміло, що коли це роблять зірки шоу-бізнесу чи голлівудські актори, Том Круз чи Бред Пітт, то ніхто  не ставить особливих запитань.

Але політик, міністр? Чи можна уявити собі Ангелу Меркель, Анджея Дуду чи когось іншого поміж європейських політиків, які б поводилися так в стилі близькосхідних шейхів? Мішель Обама, дружина американського президента, взагалі ходила в платтях за 100 доларів. А тут? Воістину справжній слуга народу. І взагалі цей рагулізм наших можновладців дивує. Гроші мусять демонстративно виливатися з ніздрів, з вух, звідусіль. Подивіться всі – ось він, Я. І все це буквально не пропрацювавши й року на посаді. І тут порівнюю з попередником, а точніше з попередницею. Пам'ятаєте в курточці на електровелосипеді приїжджала на роботу. Не в кіно, а насправді. І це з мільйоном доларів на рахунку в американському банку.

Маємо гордість, і це правда, що Львів є лідером у пересадці органів. І міністр, ось недавно приїздив, і говорив, що ми, мовляв, зробили все для того, щоб в Україні пересадки стали нормою. Але якось забув згадати про те, хто ж попри шалений спротив провів через Верховну Раду закон про трансплантацію органів. Згадаймо, проєкт закону: "Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині" у першому читанні прийняли 04.08.2015, а в другому –  30.03.2018 року. Тобто майже три роки він лежав у парламенті, де його гальмували всіма силами. Згадаймо вирячені очі Олега Ляшка з криками: "Вас будуть ловити на вулиці та вирізати органи" та виступ Ігоря Шурми: "Не можна у час бойових дій приймати цей закон, бо… будуть вбивати та все у всіх вирізати". І якби не наполегливість Уляни Супрун, то ми б до нині пасли б задніх без жодної надії.

І ось пандемія. Час неочікуваних випробувань. Куди везуть хворих? У збережені сільські примітивні лікарні чи туди, де є необхідні засоби (хоча їх так мало)? То скажіть, хто ж мав рацію? Супрун, яка ратувала за створення однієї потужної та обладнаної лікарні у кожній територіальній громаді, перерозподіливши туди наявні ресурси, чи міністр, який до цього часу каже, що ми зберегли наявну кількість ліжок, але мовчить, про те, скільки з цих ліжок можна використати за призначенням.

А  скажіть, чи не знали, що і скільки чого якого закуповується. Наприклад, за якою ціною купували стенти напряму і через ЮНІСЕФ. А різниця виявилася у 3 (!!!) рази. То чому нинішній міністр з перших кроків заявляв про неефективність роботи з ЮНІСЕФ, а ціна на вакцини виявилася засекреченою? В одній країні на всій земній кулі. Скрізь знають, а у нас конфіденційність. Недаремно ж дружина міністра за добу до призначення зареєструвала приватну фірму.

І нарешті, чи не протягом декількох попередніх років тривала активна публічна кампанія щодо вакцинації проти кору, яка почала змінювати свідомість українців, а тепер після мудрої політики сучасної медичної влади більшість населення не хоче щепитися вакциною, яку завезли. І як вирок діяльності міністра звучить відмова від щеплень більшості медичних працівників, саме тих, які б мали стати промоутерами вакцинації.

А чи справедливо, що сімейні лікарі, ті які попали під реформу Уляни Супрун отримують зарплату майже 15000 гривень, а лікар-хірург, якого врятували від реформи у його лікарні, отримує офіційно 7000 гривень. І скажіть відверто, коли ви платите лікареві за операцію, медсестрі за укол, а санітарці – за винесене судно, то чи погодилися б ви робити це за 7000 гривень? Ото ж бо. А якби не провели реформу первинної ланки, то сімейні лікарі зобов'язані були б ходити на кожен виклик, і стали б напевне першими жертвами коронавірусу? І чи не впала б тоді вся система охорони здоров'я, яку так оберігає чинний міністр?

Пишу це не для того, щоб когось похвалити чи вилаяти, якусь медичну верству підняти чи опустити. А для фактології та майбутнього, оскільки щодня вмирає понад 300 людей. Більше, ніж у Боїнгу, який збили у 2014 році. Але тоді це була трагедія, а тепер – статистика. Проте і там, і тут були люди. Але якщо Нідерланди таємно ведуть переговори з Росією щодо постачання газу, то чому в нас повинні звертати увагу на якихось 300 осіб щодня. Business as usually, звичайно, а по-нашому – бабло – понад усе. Потрібно ж не тільки пальто, але й костюм, взуття, годинник. За відповідну ціну, звичайно. Та й табличка ділення ж.

То чому ж медики з української медичної системи, яку так зберіг Степанов, їдуть працювати в Польщу, де, власне, й діє та система, яку хотіла запровадити у нас Уляна Супрун, яку часто називали "Доктор Смерть"?

І на завершення ложка дьогтю. В той час, коли одні люди годинами ходять в противірусних обладунках, обслуговуючи хворих, і навіть не мають можливості сходити в туалет (такі життєві реалії), то інші, людці, перекривають дороги, протестують, збирають підписи, тому що не хочуть тимчасово покинути насиджені місця в кабінетах. Забувають, певне, що зараз форс-мажор, а поліклініка є не їхньою приватною власністю, а власністю громади Львова. І навіть не можуть подумати, що завтра, можливо, їм чи їхнім рідним знадобиться допомога.

Зауважте, що це лише одна медична установа з усього Львова так сказала: "Везіть їх куди завгодно, але не до нас". Львів'яни повинні почути ці імена. Шановна міська владо, назвіть увесь оцей невеличкий список зрадників Гіппократа. Щоб діти та онуки знали й вкривалися соромом, оскільки їхні батьки у білих халатах відмовилися надати допомогу тому, хто вмирав.