Зміст статті

20 жовтня 2021Марія Магомета

#Сокальщина_туристична

Проєкт "Туристична Сокальщина. Галицька перлина: історія, легенди та сакральність".

Проєкт "Туристична Сокальщина. Галицька перлина: історія, легенди та сакральність" Сокальської ОТГ.

Сокальській територіальній громаді пощастило з небайдужими та активними земляками. За їхньої ініціативи, а також за підтримки Львівської асоціації розвитку туризму та громадської організації "Освітній ресурсний центр", громада виборола грант Українського культурного фонду на створення першого на своїй території туристичного маршруту в межах проєкту "Туристична Сокальщина. Галицька перлина: історія, легенди та сакральність".

Презентація туристичного шляху відбулася в Сокалі ще у вересні. Тоді ж у місті відкрився Туристичний інформаційний центр (ТІЦ), який обслуговуватиме цей маршрут. ТІЦ розташувався у самому центрі Сокаля, в приміщенні краєзнавчого музею.

Туризм – це шанс для розвитку громади

Сокаль нині затишне провінційне містечко, яке справляє приємне враження своєю охайністю, великим масивом зелені та доглянутими архітектурними пам'ятками. До останнього часу Сокаль був відомий як центр вугільної промисловості Львівщини, адже саме у колишньому Сокальському районі зосереджувалася більшість чинних шахт області. І якось непоміченим для широкого загалу виявився той факт, що всі ці шахти внаслідок реформи децентралізації опинилися у складі Червоноградської територіальної громади.

Натомість Сокальська громада, яка вважається одною з найбільших громад в Україні, адже в її складі 59 населених пунктів, опинилася перед непростим вибором: як жити та розвиватися далі. Голова Сокальської міської ради Сергій Касян зізнався, що стартові позиції для новоутвореної громади були несприятливі, але ситуацію вдалося виправити завдяки активності та небайдужості самих людей.

"Після того, як в нас, як платників податків, відійшли шахти, то ми скотилися достатньо низько, і займали десь орієнтовно 60 місце з 73 громад. Але на щастя на Сокальщині є чимало талановитих і працьовитих людей. Сьогодні процент виконання бюджету громади є найвищим в Червоноградському районі. Це промисловість, а потім й сільське господарство", – розповідає він.

Касян переконаний, що громада, яку він очолив в складний період, не лише здолала критичний етап у своєму житті, але й змогла отримати чудовий шанс на розвиток завдяки проєкту "Туристична Сокальщина. Галицька перлина: історія, легенди та сакральність".

"Розвиток туризму для нас буде запорукою розвитку нашої громади. Це дасть можливість відреставрувати наші пам'ятки, підтягнути старий та новий бізнес, який спільно працюватиме над тим розвитком", – стверджує він.

Одним з ініціаторів створення першого туристичного маршруту Сокальщиною є уродженець Сокаля, а нині львів'янин Ігор Каспрук, який чимало років працює проєктним менеджером у сфері громадянських ініціатив.

"Я давно хотів зробити проєкт саме для рідної Сокальщини, оскільки цей регіон є надзвичайно привабливим для туристів. Однак ніхто ніколи не дивився на нього саме під таким кутом, а тому туристична інфраструктура на Сокальщині не розвивалася. Потрібно було дати поштовх, знайти кошти для того, щоб провести дослідження та розробити стратегію розвитку туризму, визначити туристичні об'єкти, зрештою провести першу промоційну кампанію. Разом з колегами у цьому проєкті ми використали досвід, який здобули під час праці над аналогічними ініціативами. Я вірю в те, що розвиток туризму пожвавить всі інші бізнесові сфери регіону передусім сферу послуг, а тому це шанс для малого та середнього бізнесу", – зазначає він.

Ігор Каспрук вірить в успіх реалізації ідеї перетворення Сокальщини на туристичний регіон, адже експертами до проєкту залучили найкращих фахівців туристичної галузі України, наприклад, експерти ЛАРТу Андрій Мацелюк, під керівництвом якого розробили Стратегію розвитку туризму для Сокальської тергромади, а також Михайло Рутинський, який відповідає в проєкті за розроблення туристичного маршруту.

Туристичні перлини Сокаля

Експерти запропонували внести у перший туристичний маршрут Сокальщиною 15 туристичних магнітів. Шлях, який вони склали, з'єднує місто Сокаль (понад 20 пам'яток архітектури 17-20 століття), село Тартаків (палац і парк 18 століття), село Варяж (костел Св. Марка 18 століття) та місто Белз (Державний історико-культурний заповідник з понад 60 пам'ятниками архітектури).

І якщо про туристичні об'єкти Варяжа, Тартакова та Белза вже давно чули, то Сокаль для більшості прихильників активного відпочинку є зовсім новим, практично невідомим пунктом. Експерти вважають, що на візит до Сокаля туристів може спонукати бажання ознайомитися з чудовими взірцями самобутньої сокальської вишивки у краєзнавчому музеї. Сокальська вишивка чорним по білому, а також вишивка, де переплелися етнічні українські та східні мотиви вважається одним із головних етнобрендів України та цінується у всьому світі.

На свого туриста також чекає унікальний Сокальський музей космосу. Цей музей створило у 1985 році подружжя Анатолія та Наталії Покотюків. У Музеї експонуються унікальні стародруки, які розповідають про світобудову, планету Земля та життя на ній, оригінали робіт художників-космонавтів Володимира Джанибекова, Олексія Леонова, художника-фантаста Андрія Соколова, одного із засновників космічного мистецтва Бориса Смирнова-Русецького, київського художника Володимира Козара, художників-космістів світу.

Родзинкою колекції є твори його засновника Анатолія Покотюка. Зразки його інварсії та різьблення по дереву є у багатьох музеях світу та приватних колекціях. У президентів України, президентів дев'яти країн Європи, міністрів України, Папи Івана Павла II, Патріарха Філарета, Кардинала Любомира Гузара та інших релігійних діячів, вчених, космонавтів тощо. Три художні праці Покотюка вручили свого часу прем'єр-міністру Індії Радживу Ґанді.

Велике задоволення можна також отримати від прогулянки вуличками Сокаля та оглядин його архітектурних пам'яток. Передусім це міська Ратуша зі збереженим годинником, аптека "Під чорним орлом", будинок колишньої Ощадної каси, а також залишки синагоги. Для тих, хто віддає перевагу оглядинам сакральної архітектури, Сокаль готовий запропонувати маршрут чотирма храмами різних епох і стилів. Про те, що в минулому місто відігравало помітну роль в оборонній справі, свідчать залишки оборонної вежі костелу Бригідок (1611 рік). До оглядин також збереглися у доброму стані зимова резиденція Урбанських, шпиталь ерцгерцогині Ґізели тощо.

Саме з Сокаля експерти пропонують започаткувати два нових панорамних відпочинкових маршрути: на байдарках річкою Буг та на роверах – вздовж річки Буг. У місті вже є станція та 30 новеньких байдарок, а тому туристи вже можуть сплавлятися безплатно, варто лише зробити попередній запит. Обидва ці маршрути розпочинаються на Мості єднання, що над річкою Буг.

Головний магніт екомарштрутів – це величний ренесансний костел Діви Марії Утішительки, який збудували в 1619 році на території монастиря бернардинів. Саме в ньому тривалий час зберігалася чудотворна ікона Сокальської Божої Матері, друга польська сакральна реліквія після ікони Матері божої Ченстохової.

Учасникам вересневої презентації пощастило на власні очі побачити костел Діви Марії Утішительки, який нині знаходиться на території закритої виправної колонії, а тому закритий для відвідувачів.

Легенда розповідає: "Історія цього місця розпочалася на початку XVI століття, коли на лівому березі Бугу стояв маленький дерев'яний храм з чудотворним образом Богородиці Сокальської. Ікона, нібито, з'явилася в чудодійний спосіб стараннями художника Венжика, що втратив зір і зцілився завдяки іконі Ченстоховської Божої Матері, копію якої він і пообіцяв створити для церкви в Сокалі. Тричі Венжик намагався відтворити образ, відвідуючи монастир в Ченстохові, але не вдавалося: не міг художник запам'ятати її вигляд. Лише повернувшись в Сокаль після четвертого візиту, він побачив диво: ікона сама намалювалася".

Згодом ікону та місце, де збудували дерев'яну церкву, передали під опіку бернардинців, які й збудували монастирський комплекс. Він складався з костелу Богородиці, оборонної вежі-дзвіниці, келій та оборонних стін. Історія не була милосердною ні до ікони, ні до місця, де вона зберігалася. Протягом століть монастир декілька разів руйнувався під час пожеж, а сама ікона Сокальської Богоматері згоріла у 1843 році. Новий образ, який нині зберігається у Санктуарії в Грубешові (Польща), намалював львівський художник Машковський. Остання перебудова в самому храмі відбулася в 1872 році (архітектор – А. Кун, художник – Ф. Недзведська). 

Сам же монастир діяв до 1951 року. Згодом на його території розмістили будинок для інвалідів, а в 1958 році – виправну колонію. У 2012 році вогонь остаточно знищив комплекс. Також практично був знищений унікальний настінний розпис костелу. На ньому зображалося те, як посланці, стоячи навколішки, підносять цінні подарунки Богданові Хмельницькому, а над ними – образ Божої Матері.

Труднощі реалізації проєкту

Проєкт "Туристична Сокальщина. Галицька перлина: історія, легенди та сакральність", у межах якого також передбачені роботи з ознакування туристичного маршруту, а також його популяризація шляхом створення інформаційного сайту та проведення промоційних турів для представників туристичних компаній – це лише початок величезної роботи, яку доведеться зробити  Сокальській громаді для того, щоб новий туристичний маршрут запрацював в повну силу.

Сергій Касян в розмові окреслив лише декілька проблем, до вирішення яких потрібно залучати державу, обласну та районну владу, бізнес, а також міжнародні фонди. У Тартаківського замку нині є концесіонер, який не виконує своїх зобов'язань і не готовий вкладати гроші у його відновлення.

Тому керівництво громади зараз готує лист до Міністерства юстиції України щодо скасування рішення про передання замку у концесію. Відновленням замку натомість займаються ентузіасти, які мають свої напрацювання щодо розвитку туристичної інфраструктури цього об'єкту. Зараз для керівництва громади актуальним є пошук 800 тисяч гривень на виготовлення проєктно-кошторисної документації реставрації Тартаківського замку.

"Виготовлення проєктно-кошторисної документації реконструкції Тартаківського замку нам потрібне для того, щоб можна було розпочати переговори з міжнародними фондами про допомогу. А бездіяльність концесіонера лише гальмує цей процес", – пояснює Касян.

Те, що залишилося від Бернардинського монастиря та колонії, Міністерство юстиції готує нині до продажу, адже Сокальська громада не може утримувати цей об'єкт власним коштом.

"Є польська організація, яка хоче взяти в оренду територію колишнього Бернардинського монастиря, і вони б залучили іноземні кошти. Гадаю, що це потрібно зробити якомога швидше. Тому що неприємно дивитися на цю руїну без купола. Також знаю, що там всередині аварійний стан, цегла падає. Сподіваюся, що поступово розвиток таки відбуватиметься" – наголошує голова Сокальської міськради.

Сокальська громада могла б значно активніше долучатися до розвитку туристичної інфраструктури  своєї території, якби їй не доводилося власним коштом покривати нестачу фінансування там, де держава не виконала своїх зобов'язань.

"У цьогорічному бюджеті ми виділили 18 мільйонів на те, щоб покрити нестачу державної субвенції в освітній сфері. Ті видатки, які держава мала платити педагогам та освітнім працівникам, ми взяли на себе. 81% власних доходів нашої громади йде на утримання освітніх закладів. Ми сподіваємося, ми не хочемо нічого, будемо працювати, залучати інвесторів, але нехай тільки держава виконує свої функції. Уявіть, якби ті кошти пішли на інфраструктуру та дороги. Плюс цьогоріч маємо непрогнозоване підвищення енергоносіїв. Газ був 7 гривень, а став 30, а тому ми змушені власними силами виходити з  цієї ситуації. Потрохи збалансовуємо, нарощуємо свої доходи та будемо рухатися далі", – запевняє нас Касян.

Автор: Марія Магомета

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.