Поки в тебе є книжки, ти – бібліотекар

Село стоїть на трьох стовпах: на школі, церкві та бібліотеці. Не є винятком й маленьке село Костянтинівка Смілянського району Черкаської області. Щоправда, 12 жовтня 2016 року останній з них похитнувся. У сільській бібліотеці сталася пожежа.

"Це відбулося вночі. Тоді всі дуже злякалися, оскільки ніхто й подумати не міг, що таке може бути. Першою думкою було, що я лишуся без роботи, тому що не лишилося приміщення", – згадує завідувачка бібліотеки Лариса Андріївна Тищенко.

Вона почала працювати там ще у 1997 році. Прийшла на цю роботу ще до закінчення Канівського училища культури, де отримувала освіту бібліотекаря. Вона пропрацювала в цій бібліотеці все життя: збирала книжковий фонд, проводила дітям екскурсії та розвозила книжки бабусям і дідусям, які не могли самі прийти та взяти їх. Жінка говорить про свою роботу з великою теплотою. Видно, що вона любить те, що робить.

"Я не хотіла йти. Чесно, не уявляла та не уявляю себе на іншому місці. Тоді ж здавалось, що це неминуче. Що ж сталося? Ну, подумаєш згоріла бібліотека. Та кому вона треба. Я була впевнена, що саме так відреагують на цю звістку люди, хоча ці думки й були неприємними. Подумки я вже готувалась шукати іншу роботу – чужу та нецікаву", – згадує Лариса Андріївна.

Приміщення бібліотеки межує з благодійною організацією "Коло друзів". Фактично вони знаходяться в одній будівлі, хоча й мають різні входи. Займання розпочалося саме тій частині, яка належить організації. У ту частину, де зберігався книжковий фонд, вогонь не зайшов, але згорів дах, який був спільним, тож так приміщення стало повністю непридатним.

Книжки майже не постраждали від займання, але обвал стелі все ж знищив деякі з них. Також їх значно пошкодила вода, якою тушили пожежу. Якби ж вогонь зачепив книжки, то, швидше за все, будівля згоріла б повністю.

"Я думала, що від книжок нічого не залишилось, але вони вцілили. Майже всі. Було страшно заходити в приміщення, тому що я не знала, що там побачу і що з тим всім буду робити. Я відчувала страх перед невідомістю, але мені довелося взяти себе в руки, оскільки треба було рятувати книжковий фонд", – розповідає Лариса Андріївна.

Коли жінка зайшла туди вперше, то каже, навіть зраділа, оскільки очікувала значно гіршого, але все ж картина перед очима була моторошна: обгорілі стіни, відсутній дах, понівечені книжки у найбільш неочікуваних місцях. У бібліотеці, яка була ретельно впорядкованою, запанував хаос. У цьому було щось неправильне та загрозливе.

Впоравшись з першим шоком, бібліотекарка розпочала роботу. Книжковий фонд та все інше, що зберігалося у його приміщенні треба було евакуювати. А було там чимало. Крім книжок, у бібліотеці були ще вишивки та картини. Їхня цінність полягала у тому, що всі вони – маленькі частини великої історії.

Вишивки вишили людьми, які народилися ще до Першої світової війни, а картини несли та несуть в собі пам'ять про своїх творців. Фактично, бібліотека стала культурним осередком цілого села і це теж треба було зберегти. Спочатку всі ці скарби перенесли у кімнату, де дах лишився, але згодом розпочалися осінні дощі, а тому там стеля також почала затікати. 

"Фактично, бібліотека – це систематизоване сховище. Тоді можна сказати її не було, оскільки нічого не можна було нормально організувати. Я намагалася це зробити, але в одній кімнаті, яка теж було під загрозою, це було майже неможливо. Ми ніби зависли в повітрі", – згадує Лариса Андріївна.

З цього моменту розпочалися квапливі пошуки нового притулку для бібліотеки. На щастя, вони тривали недовго. Виявилося, що світ не без добрих людей. Прихистком для всіх збережених речей та книжкового фонду стали дві маленькі кімнати у місцевому ФАПі. Бібліотека тепер межувала з фельдшерсько-акушерським пунктом.

"Коли почався переїзд, то ми перевозили книжки візком. Добре, що ФАП був відносно недалеко. Так ми змогли зберегти все, що хотіли, а також все, що можна було. Особисто для мене було важливо, щоб це вдалося. Все, що було в бібліотеці це – частина історії цілого села, а тому мені б хотілося, щоб діти дізналися про неї. Традиційно до мене кожного року приходять першокласники.

Я розповідаю їм історії всіх цих вишивок та картин, а у відповідь бачу їхню зацікавленість. Тоді розумію, що вони ніколи не чули й половини з цього. На мою думку, бібліотека є каналом зв'язку між минулим та теперішнім. І я пишаюся тим, що долучаюся до цього. Пишаюся тим, що нам вдалося: бібліотека знову запрацювала, а значить, що ми збережемо історію", – розповідає Лариса Андріївна.

Книжковий фонд організували у двох кімнатках, але це вже було краще ніж нічого.

"Чесно, спочатку мені хотілося опустити руки, але дехто сказав мені, що неважливо, що відбувається навколо, адже поки ти маєш книжки, то ти – бібліотекар. І справді, я все ще була бібліотекарем та все ще мала книжки. Саме це й не дало мені сидіти, склавши руки. І я почала працювати", – каже  завідувачка бібліотеки

Тоді ж, на диво, почала працювати й сільська рада. Головою цього органу місцевого самоврядування на той час був Олексій Миколайович Шульга. Саме він був ініціатором початку відновлення.

"Що ж це таке: село без бібліотеки? Ні, так не могло бути. Пожежа стало неочікуваністю, але вона не мала стати вироком. Питання про те, чи варто відновлювати старе приміщення чи ні, навіть не підіймалося. Ми однозначно мали це зробити", – розповідає чоловік.

Власним коштом сільська рада збудувала тимчасовий дах, щоб зберегти будівлю. Це зробили вже до січня 2017 року, тобто трохи більше ніж за два місяці. Потім розпочали будівництво постійного даху та, власне, ремонт. У серпні 2017 року приміщення вже мало дах. Всередині відбувалися ремонтні роботи.

"Я не вірила, що ми колись повернемося. Не вірила, що хтось відновлюватиме приміщення. Навіть коли розпочалися роботи, то я сумнівалася. Повернутися здавалося неможливим. Чимось фантастичним. Насправді я думала, що бібліотека вже ніколи не запрацює так, як раніше", – зазначає бібліотекарка.

Але в січні 2018 року сільська бібліотека повернулася у свої стіни, проте робота все ще тривала. Сільська рада не просто відремонтувала приміщення. Вона придбала нові меблі (шафи, кафедру та стелажі) та ноутбук. Загалом не відновлення бібліотеки виділили близько 1 мільйона гривень.

Завідувачка бібліотеки згадує про це з вдячністю та ніби досі не вірить у те, що сталося.

"Тепер ми маємо приміщення та певну модернізацію. У 2016 році я навіть подумати не могла, що буде саме так. Часом згадую, як перевозила книжки, розставляла їх у приміщенні ФАПу, згадую згорілий дах і не вірю, що це минуло та що це взагалі колись було", – наголошує Лариса Андріївна.

Причину пожежі в сільській бібліотеці Костянтинівки досі точно не встановили.

Робота над відновлення приміщення зараз вже закінчили, а бібліотека функціонує у звичайному режимі. Тому село міцно стоїть на всіх трьох стовпах.