Вітрогони Козицького

Колишній заступник голови Львівської ОДА, а нині права рука Максима Козицького у Львівській обласній раді Юрій Холод щасливо розродився на сторінках Української правди першим текстом під назвою "Ми занадто розслабилися у Львові".

У молодої команди Козицького (ЛОДА/ВЦА) завжди були проблеми з комунікацією з навколишнім світом. Другий поверх на вулиці Винниченка наче живе у паралельному світі, і тому їхня презентація світові увесь час ніби шпортається об якісь невидимі перешкоди.

З цього нещодавнього, наприклад, можна згадати футболку "THE President", оскільки ідея принта, як гордо наголосив сам Козицький, народилася у стінах Львівської ВЦА. На ній президент Зеленський навіщось постає в образі лівачка-терориста Ернеста Че Гевари та святкує торжество всеїдного постмодернізму в одній анонімній голові, де в купу змішалися коні й люди.

Але до зображення Зеленського в образі Коняки БоДжека у Львівській ВЦА ще не додумалися, оскільки схоже, що дещо забули про один перехідний елемент в еволюції революційного образу Че в масовій культурі, а саме мавпу в беретику. Мавпа з гранатою є ще одним розтиражованим образом у культурі, і тому у тому, що увесь цей треш тулить на свої бездарні хуторянські фасони холдинг !Фест немає нічого дивного.

Дивно, що вони ще не зробили гаслом марки "Авіація Галичини" слоган "Одяг львівських рагулів". Хоча цікаво, що має Львівська ВЦА за такий піар продукції холдингу під час війни, і які преференції отримав !Фест за такі покази мод на тілах чиновників перед камерами усього світу?

Чиновника Юрія Холода також переслідують проблеми з уявою, оскільки його безпечна фраза "Ми занадто розслабилися у Львові" укупочці з візуальною частиною його вгодованої тилової парсуни дає зовсім протилежний ефект. На рівні тексту там також суцільні матюки, тому що особливо занадто, звичайно, Львів розслабився після вчорашнього ракетного обстрілу. І особливо у Львові, звісно, розслабилися волонтери, налякані діти та люди, які шукають роботу.

Чиновник Холод вже мусив би якось конкретизувати чи звузити свої думки, наприклад, до другого поверху на вулиці Винниченка 18, і чесно заявити без жодного морозу, що у Львові щось занадто розслабилася молода команда Козицького, оскільки громада чомусь досі не знає конкретно, хто ж це так намагається заробляти на війні.

Особливо смішно Холод намагається підсумувати свої проби пера фінальною фразою: "Нова європейська держава-тигр мусить підійматися саме звідси – з заходу на схід України. Для цього ми маємо щодня боротися, працювати, творити нове, любити життя, але не розслаблятися – аж до нашої перемоги!", оскільки він на тигра щось зовсім не схожий. Схоже, що цей яскравий образ у ньому розпалила львівська усмішка Анджеліни Джолі, яка озвучувала тигрицю у мультфільмі дитинства Панда Кунг-фу.

З подібною заявою Холод відразу стає посестрою ситуації з ЛГБТ-активісткою Оленою Шевченко, яку нещодавно облили з балончика у Львові. Відразу після цього її друзі почали вимагати негайного розслідування цього акту, оскільки, мовляв, Шевченко надає важливу допомогу людям під час війни, а тому її потрібно захищати за будь-яку ціну. Писати щось таке у місті, де волонтерить, якщо не майже все місто, то багато хто, це як мінімум чистий маразм, оскільки захищати за будь-яку ціну потрібно буде майже всіх.

Ніхто не знає, чому біля неприкаяного Козицького постійно крутяться подібні персонажі. Може це якісь побічні ефекти фамільної стратегії управління персоналом, тому що кого там тільки немає. Клоун Радик. Істеричний Собко. Ференс з обличчям мостиської хлєстаковщини. Береговська з незмінним трешем. Був ще, але вже десь зник школотний трештокер Посипанко зі своїм ясельним телеграмом та опініями на рівні підгузок.

Бракує лише якоїсь Віки Балицької, яка залюбки постоїть у черзі за бензином з горнятком кави у руці. Місцеві ломи, до речі, ті лідери суспільної думки – це така хохма, шо пипець. Вони роззявленим ротом так вже заповзято визбирують крихти навколишніх трендів та гоняться за якоюсь коронною фразою, щоб згодом рознести у маси своїм шушуканням лише ще одну банальність про білі пальта та інших коней.

Можливо, що вся проблема у тому, що Козицький – це галицький варіант, аж незручно таке писати нині, російського мема Свідєтєль із Фрязіно. І особливо цей феномен у нього вискакує саме на колективних фото, де він наче багаторазова копіпаста. Його шаблон зі знудженим обличчям газового флегмата можна вирізати й припасувати буде-де та біля будь-кого. Він постійно там чомусь чужий на тому празнику життя, щось десь ніби переплутав та трохи розгубився розсіяним. Він чужий, зайвий та недоречний.

Він місцева версія зайвої людини, яка хоче якогось інакшого життя, але не знає, що про се скаже няньо. Він хоче спокійного життя, хоче розслабитися та відпочити, хоче натурального релаксу, а тут якщо не ракети летять, то проблеми з гуманітаркою. Або ж дріб'язкове борюкання зі Садовим за найпершіший голос регіону.

Йому відверто нудно, він не вміє говорити і сказати йому особливо немає чого. А з чогось комічного його вівтарні служки присовують йому хіба що примітивні сміхуйочки про Папу та периферію. Хіба що саме так він намагається косити під стронгмена Зеленського чи якогось жигана, але у цьому виді спортивного двоборства Козицького швидко нагне Козловський. Хоча, звісно, може він спеціально так косить під Роберта Паттісона у сутінках, щоб вночі літати над Львовом Бетменом.

Десь всі трохи призабули, що однією з найбільших довоєнних проблем в Україні була якість освіти. І якщо ЗСУ нині наздоганяє та надолужує багато що живим досвідом, то всілякі псевдоексперти з профанацією будь-чого чи журналістика хайпу нікуди не щезли. Досі паразитують. Але за мільйонною згадкою про напрям російського корабля чи про чудесне помноження у Чорнобаївці, а також за безупинними словами про орків і свинособак, якось важко приховати неуцтво, пристосуванство та непрофесіоналізм.

І спеціально для розслаблення чиновника Юрія Холода й лунає новий хіт Каміли Кабельйо "Bam Bam". Ед Ширан там, звісно, зовсім зайвий, але він зайвий скрізь, навіть там, де його нема.