Стратегія адаптації Львівщини до умов воєнного стану

Депутат Львівської обласної ради, голова комісії з питань бюджету та соціально-економічного розвитку Володимир Квурт про передумови формування Стратегії адаптації Львівщини до умов воєнного стану та на післявоєнний період.

Під час розроблення стратегій та програм потрібно опиратися на системну інформацію, аналіз і статистичні прогнози макроекономічних процесів, розуміти оцінку стану економіки, міграційної ситуації та інших соціальних процесів. Однак, поки не завершилася війна, більшість подібної інформації просто відсутня.

Також на цьому етапі ніхто не знає умов миру, який Україна здобуде в результаті війни, а це також унеможливлює точні економічних прогнози. І ми це усвідомлювали, коли розпочинали роботу над пропозиціями щодо змін пріоритетів розвитку економіки Львівщини в умовах воєнного стану та на післявоєнний період.

Вихідною базою для нашої праці стали геополітичні акценти та головні тренди розвитку світової економіки, які все чіткіше постають під час міжнародних політичних дискусій сьогодні, хоча насправді їх можна було зауважити ще задовго до початку війни.

Ця війна, за визначенням історика Ярослава Грицака, має характер екзистенційного протистояння – "це не є питання і/і, це питання або/або". Росія повинна програти, а формат "Путінська Росія" не має права на існування. Тому що Росія своїми діями, агресією проти України порушила чинну стабільність світу: унеможливила всі повоєнні угоди та виконання міжнародних договорів.

Сьогодні вже не працюють безпекові складові та міжнародні гарантії. Росія серйозно поставила під сумнів спроможність НАТО та ЄС. Вона сподівалася, що ці країни не порозуміються між собою. Це розрахунок диктатора, який хоче змінити розклад сил у світ на власну користь. І ця війна не може закінчитись за будь-яких розкладів без покарання для агресора за таку історію.

Другий важливий момент. До початку війни головним трендом розвитку світової економіки, а також усіх інших міжнародних процесів, була глобалізація, з притаманними їй глибинними та різноманітними комунікаціями й співпрацею. Росія ж намагається повернути у світовий порядок денний конфронтаційний поділ політичного простору, насилля та ізоляціонізм у стосунки між державами. Наслідки такого підходу передбачити неважко та й вони вже даються взнаки.

Насамперед це збільшення видатків держав на оборону коштом погіршення соціальних стандартів їхніх громадян. Жити стане гірше. І якщо громадяни країн так званого "золотого мільярду" поки що це відчувають у вигляді інфляційних процесів, то країнам так званого третього світу нині загрожує голод, епідемії та інші соціальні лиха. Варто розуміти, що Україна також платитиме за майбутній мир погіршенням соціальних стандартів життя своїх громадян.

Єдиним аргументом для країн путінського типу є сила, економічна, військова та людська потуга. Якщо Європа та світ реально хочуть стабільності у перспективі, то необхідно убезпечити себе від повторення воєнної агресії.

Ймовірно, що єдиним реальним варіантом розв'язання цієї проблеми є утворення й розвиток поясу держав між Росією та європейськими країнами, що входять до ядра ЄС. Держави, що утворять цей пояс, до якого увійде й Україна, повинні бути спроможними стримати майбутню агресію вже самим фактом свого існування. Не сіра зона, оскільки це найгірший сценарій, який можуть нав'язати Україні, де бідність, невизначеність та політична нестабільність абсолютно не будуть сприяти спокою в Європі, а самодостатні держави. І їхня економічна та воєнна потуга має сумарно бути рівною потузі тієї ж Росії. Європа повинна це розуміти.

ВВП Росії сьогодні становить $1,4 трлн. До прикладу, ВВП Польщі – $800 млрд, Туреччини – $700 млрд, України – $155 млрд. Кожна з цих країн, які межують з Росією,  має потенціал економічного розвитку, збільшення ВВП за трильйон доларів, що співрозмірно з ВВП Росії. Сумарно вони також наближуються до Росії зважаючи на розміри території, запаси вуглеводів та сировинну базу.

Щоб створити такого "східноєвропейського тигра" потрібно забезпечити дві умови. По-перше, необхідно створити механізм покарання для Росії, який передбачатиме те, що вона заплатить за матеріальні втрати та фінансові збитки, які завдала Україні та іншим державам своєю воєнною агресією. Інше – це переформатувати українську економіку так, щоб наша держава стала самодостатньою та була готова виконувати таку місію.  

Ймовірно, що після закінчення війни санкції для Росії триватимуть ще довго. Це вплине на логістичну структуру товарів і послуг, які оминатимуть її територію. Практично весь об'єм товарів, що йшов цією територією, в пропорції 70 на 30 розподілиться між Україною та Туреччиною. І це шанс, що може стати передумовою економічного зростання чи формування нової української економіки навколо Балто-Чорноморської вісі економічного розвитку.

Він передбачає в перспективі створення мегалополісу, аналогічно тому, який виріс довкола найпотужнішого економічного хребта Європи – Манчестерсько-Міланської економічної вісі. Однак на цьому етапі, можливо, головним є те, що Балто-Чорноморська вісь в форматі трьох країн (Польщі, України та Туреччини) дозволить їм усім забезпечити гарантії енергетичної та продуктової безпеки як своєї, так й інших європейських країн. Для цього потрібно лише подбати про створення та розвиток інфраструктури відповідно до міжнародних транспортних коридорів, які проходять цією територією.

Наприклад, для України актуальним стає проєкт будівництво терміналу зрідженого газу у Чорному морі. Якщо зв'язати газовою ниткою термінали Балтійського та Чорного морів, то це створить систему нової енергетичної безпеки у Східній Європі, забезпечить використання газосховищ Західної України та дозволить Європі використовувати газ Азербайджану чи країн Близького Сходу.

Україна є та залишається серйозним гравцем на світовому аграрному ринку. Проблема, що виникла внаслідок війни з логістикою експорту зерна засвідчила необхідність інтеграції української залізниці в мережу європейських залізниць, і тут насамперед варто розв'язати питання зі стандартами колій.

Вона також актуалізувала необхідність побудови сучасної автомагістралі Гданськ-Одеса у межах Балто-Чорноморського транспортного коридору, а також долучення України до проєкту будівництва міжнародної автомагістралі Віа Карпатія. Ці дві потужні автотранспортні артерії перетинаються саме на Львівщині, а це відкриє вже перед нашою областю перспективу стати потужним хабом міжнародних транспортно-логістичних перевезень, які впливали б на економіку всієї Європи.

Тому вже нині потрібно готувати новий план просторого розвитку України, куди б увійшло резервування та формування нових транспортних коридорів. Якщо це не зробити сьогодні, то завтра вже буде запізно. Нинішні умови є ідеальними для того, щоб погодити необхідні коридори з громадами, зарезервувати та підготувати земельні ділянки під будівництво, і вже на другий день після війни розпочати інвестиції та реалізацію цих проєктів. Якщо ж ми традиційно перемогу розпочнемо з боротьби за владу, то буде сумно.

Висновки робочої групи, яка працювала над Стратегію адаптації Львівщини до умов воєнного стану та на післявоєнний період, підтверджують те, що майбутній розвиток Львівщини формуватиметься під впливом геополітичних та економічних процесів, про які  вже згадували вище. Зважаючи на ці міркування експерти сформували пріоритети розвитку економіки Львівщини.

На перший план нині виходить інвестування у військову інфраструктуру та будівництво підприємств ВПК, що випускають продукцію подвійного призначення.  Такі підприємства мають постати саме на Західній Україні, якщо ми хочемо говорити про спроможність захищати державу.

Інший пріоритет – це формування на Львівщині транспортно-логістичного хабу, де в основі б знаходилися великі інфраструктурні проєкти, а також й інноваційно-технологічного хабу, який би дозволив інвестувати у передові високотехнологічні підприємства й розвиток науково-освітнього потенціалу регіону на базі вищих навчальних закладів.

Потрібно також визначити пріоритетні галузі. Зрозуміло, що аграрна промисловість має зберігати свої лідерські позиції та ставати високотехнологічним виробництвом. Але сьогодні на Львівщині мало б розвиватися авіабудування та космічна галузь, і саме у цьому сегменті й знаходяться товари воєнного призначення. Ми повинні не боятися говорити про це вголос та робити це саме тому, що ми потребуємо своїх гармат, гаубиць, танків та патронів. Тому що нині ми не маємо ні економіки, ні зброї, а лише мужніх людей, які готові захищати свою країну.

Перетворення Львівщини на індустріальний регіон з яким ми пов'язуємо позитивний майбутній розвиток є, безперечно, важким процесом, що потребуватиме створення належних умов. Передусім ми маємо подбати про забезпечення сектору промисловості кваліфікованими кадрами та робочою силою. Ми також повинні забезпечити інвесторам і бізнесу сприятливий клімат та чіткі зрозумілі правила системи оподаткування, а не лише надати їм земельні ділянки чи облаштувати інфраструктуру індустріальних парків.

Зрозуміло, що ці плани можна буде реалізувати за умови тривалої фінансової підтримки української економіки іноземними інвестиціями до того моменту, поки ми не зможемо вийти бодай на 60-70% показників довоєнного періоду. І, звісно, що уряд мав би подбати про преференції як для закордонних інвесторів, так і для власних виробників, які відважаться на відновлення чи започаткування бізнесу в умовах війни.   

Серйозний дефіцит робочої сили, що відчувався в Західній Україні ще перед війною, значною мірою можна компенсувати через забезпечення та підвищення її мобільності. Нам потрібно дати можливість мешканцям цілої Західної України мати можливість отримати місце праці в будь-якій точці.

Для цього необхідно створити та розвивати швидкісне сполучення між обласними центрами Західної України, зокрема, й Закарпаття. Висока мобільність робочої сили дозволить забезпечити відносно рівномірний розвиток усіх 73 громад області, а також дозволить запрацювати туристичній інфраструктурі, тобто створить передумови економічного росту.

Львівщина має базу для підготування висококваліфікованих кадрів, вона лише потребує наближення науки до потреб сучасного високотехнологічного виробництва. Мова йде про потребу збільшення цільових інвестицій в науку та інноваційні технології. Саме це дозволить нам сформувати сектори економіки, де з'являться якісні спеціалісти та спроможні студенти.

У випадку галузі ІТ-технологій перед нами також постає завдання  створення повного циклу, тобто ми повинні формувати замовлення для фахівців у цій індустрії, і тоді ця галузь буде працювати не на аутсорсингу, а на розвиток економіки регіону та всієї країни.

У найближчій перспективі важливо зберегти податкові пільги для підприємців та бізнесу,  зокрема, і в частині місцевих податків. Стратегія адаптації Львівщини до умов воєнного стану та на післявоєнний період дозволить регіональній владі активізувати роботу щодо залучення інвестицій в розвиток індустріального сектору економіки.

Проєкт Стратегії адаптації Львівщини до умов воєнного стану та на післявоєнний період враховує також вплив на економіку та соціальні процеси фактору переселенців і релокацію підприємств.

Головною ідеєю цього документу є важливість переходу в цьому питанні від рефлексій до комплексного планування. Тобто регіональна влада повинна сформувати економічно обґрунтовані пропозиції розміщення релокованих підприємств. Вони мали б накладатися на мапу транспортно-логістичних коридорів, довкола яких формуватимуть зони перспективного економічного розвитку. Якщо реалізувати такий підхід, то релокований бізнес стане потужним союзником та активним учасником розвитку подібних територій.

Лише тоді, коли з'явиться чітке розуміння того, куди варто перемістити виробництво, й можна шукати відповіді на питання, як його забезпечити робочою силою, де потрібно формувати житловий фонд, і як це все забезпечити енергоносіями. Тобто необхідно створити систему, що дозволить зберегти та відновлювати життя на цій території.

Якщо ж збудувати мільйони метрів житла без комплексного планування, то люди у ньому житимуть стільки, скільки у них будуть кошти чи їх утримуватимуть гуманітарні фонди. А далі вони поїдуть на заробітки. Тобто повториться картина, яка й була на Західній Україні до війни.

Проєкт Стратегії адаптації Львівщини до умов воєнного стану та на післявоєнний період, що підготувала Львівська обласна рада, передбачає розширення міжнародної співпраці нашої області з сусідами, насамперед Польщею на всіх рівнях та етапах його реалізації. Саме ця країна має стати найбільшим нашим союзником у сподіваннях на створення Балто-Чорноморського економічного союзу.

У багатьох проєктах у межах нової Стратегії ми сподіваємося на участь Туреччини з якою Львівщина має тривалі й ефективні партнерські стосунки. Ми також розглядаємо й можливі варіанти зацікавлення Великобританії цими пропозиціями. Міжнародна підтримка повинна створити для всієї України, а не лише для Львівщини, передумови виходу з переліку країн третього світу, запобіжники від перетворення на сіру зону та можливість для перетворення на сильну та самодостатню державу.

Передрук зі сайту Львівської обласної ради.