Очі Замули

Можна припустити, що лише суттєве скорочення повноважень голів РДА не спричинило детальнішого аналізу політичного злету очільниці Львівського району Христини Замули – найбільшого району Львівської області. 

У її випадку навряд чи спрацював президентський кар'єрний ліфт. Христина Замула публічно заперечила своє членство у партії Слуга народу, хоча на сайті Слуги народу саме її називають лідеркою проєкту партії "Зе Жінки" у Львові.

Також категорично вона заперечила й причетність до своїх кар'єрних успіхів свого батька Петра Замули, колишнього очільника Кам'янко-Бузького району, пік політичної популярності якого прийшовся на часи СДПУ(о) Віктора Медведчука та Партії регіонів Януковича. Попри це, успішна кар'єра Замули-доньки розпочалася саме в часи, коли Замула-батько був очільником регіоналів Кам'янко-Бузького району.

"Батько ваш був у Партії регіонів, СДПУ(о), "Наш край" пізніше. Ви належите до проєвропейської зараз партії – чи, вибачте, представляєте цю силу. Якісь політичні дискусії відбуваються, чи батько у всьому вас підтримує?", – поцікавився відразу після призначення Замули головою РДА журналіст захід.нету.

"Насправді цей рік був трохи важкий і шаленим у плані управління навіть на районному рівні. Тому я дуже мало часу була вдома, дуже мало вільного часу. Це був рік без вихідних, без відпусток. Тому коли ми спілкуємося вдома – однозначно не на тему роботи і не на тему політики, абсолютно", – відповіла Христина Замула. 

А от журналістці Високого Замку практично тоді ж Христина Замула заявила таке: "Я не відповідаю за погляди батька… Я не була дитиною-мажором. Рідко приїжджала на свята до батьків. До політичних процесів я долучена не була". Також вона категорично відкинула й припущення, що саме батько лобіював її на держані посади: "Та ні. Навіть мої останні місця роботи батько й не дуже знав. У сучасному світі дуже складно когось просувати…"

Утім аналіз біографій обох Замул змушує засумніватися у щирості слів Христині Замули. Петро Замула свого часу закінчив Український державний лісотехнічний університет. Саме цей навчальний заклад у 2006 році закінчила й Христина Замула.

Лісівник Петро Замула почергово очолював державні мисливські господарства у Жовківському та Кам'янка-Бузькому районах. Жовківщину в там ті часи небезпідставно вважали вотчиною СДПУ(о) та безпосередньо екс-нардепа Тараса Козака, який нині переховується десь в Білорусі. Чи не основним механізмом впливу есдеків на процеси в області був повний контроль над податковою інспекцією.

А у вільний час есдеки та податківці полюбляли пополювати й відпочити в мисливських угіддях. Можна лише припустити, хто організовував їм ці забави. Місцеві мешканці ще нині згадують часті візити поважних есдеківських гостей в угіддя до Замули-батька.

Відразу припинимо інсинуації – юна Христина віршики на табуретці перед Сергієм чи Віктором Медведчуком не розповідала. Втім, вона не продовжила й батьківську традицію, як це сталося з обранням університету для навчання, і не подалась працювати в лісництво, а ще студенткою розпочала роботу в податковій. 

Про це свідчать факти офіційної трудової біографії Христини Замули. Свою першу посаду в податковій службі вона обійняла в 19 років, ще під час навчання в Лісотесі, який, нагадаємо, завершила в 2006 році. Однак стверджувати про будь-яку протекцію батька та його друзів, певне, не варто. Тим більше, що сама Христина Замула взагалі не пам'ятає, як розпочиналася її кар'єра податківця.

Ось як пояснила вона сама прихід в податкову під час розмови з Високим Замком: "Мені подобалася математика, тому після школи вирішила вивчати економіку. Після закінчення вузу у податковій був конкурс, куди подалася. Це було моє спілкування з керівником нашої Кам'янка-Бузької податкової інспекції, без протекції батька", – зазначила вона.

З середини 2000-х років кар'єри батька та доньки динамічно зростають. Вже у 2004 році Петро Замула став першим заступником голови Кам'янко-Бузької РДА, а його донька Христина Замула обіймала все вищі посади у податковій району.

Згодом батько з донькою абсолютно випадково перетнулися в одній державній структурі. У 2007-2010 роках Петро Замула очолював регіональне представництво Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, а у 2009 році саме його донька Христина Замула очолила контрольно-ревізійний відділ управління по роботі з регіонами Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву Львівської області. Донька, згідно зі своїми посадовим обов'язкам, контролювала роботу батька. Але він про це не знав, оскільки ніколи не розмовляв вдома з донькою про роботу.

У 2010 році, за часів президента Віктора Януковича, Петро Замула очолив Кам'янко-Бузьку РДА. Христина Замула перебралася з Львова до Києва та продовжила кар'єру у Державному фонді сприяння молодіжному житловому будівництву під керівництвом соратника прем'єра Азарова – Володимира Яцуби, який причетний до трагічних подій на Майдані в 2014 році.

Однак у 2011 році  Христина Замула вступила у Києві на аспірантуру, де провчилася чотири роки, але так й не захистила кандидатську дисертацію. У 2014 році доля відвернулася від сім'ї: Петра Замулу звільнили з посади голови Кам'янко-Бузьку РДА, а Христина Замула також покинула державну службу й стала приватним підприємцем.

Для багатьох спостерігачів реальною несподіванкою стало призначення Христини Замули головою Кам'янко-Бузької РДА у 2019 році, а згодом, у 2021 році – головою новоутвореного Львівського району. Побожна галицька громада вже поволі починала відходити від тієї думки, що державна влада на Львівщині може передаватися у спадок, як це було у феодальні часи, аж тут така несподіванка знову.

Не варто, певне, зараз звинувачувати Христину Замулу у зв'язках з політичними силами, які нині офіційно заборонили в Україні, однак цілком зрозуміло й те, що батько та донька Замули завдячують своїми кар'єрами політикам, прізвища яких нині в Україні краще вголос не згадувати.

У цій історії є багато запитань до кадрової політики держави в нашому регіоні. Попри гучні заяви та обіцянки Києва механізми призначення на керівні посади залишилися непрозорими, через що в суспільстві сформувалось стійке відчуття, що регіоном в складні часи керують молоді статисти, за спинами яких ховаються ті, хто воліє залишатись в тіні.