Зміст статті

19 вересня 2022

Як русская бєрьоза завоювала гору Маківку

Усім відомо, що гора Маківка є символом незламності українського духу.

Зараз, принаймні останні 10 років, те, що відбувається на цій горі, можна назвати не інакше як яскравим прикладом безгосподарності та справжнім злочином проти довкілля не лише тут, але й в усіх Карпатах.

Розпочнемо з далекого вже 2001 року. Ось такими, зважаючи на фото аерокосмічного агентства НАСА (фото 1), були на той час ліси у районі Сколе, Славського та Національного природного парку "Сколівські Бескиди". Білим кольором відмічено долини річок, населені пункти та полонини. Зеленим кольором – актуальне на той час лісове покриття та де-не-де червоним кольором – вирубані та ще не заліснені з 1999 року лісові площі.

У публікації Високого Замку від 16 вересня 2001 року "Живемо й працюємо для століть" (фото 2) на той час генеральний директор ДЛГО "Львівліс" Анатолій Дейнека згадує лише про: "Вибіркові рубання пошкоджених та всохлих дерев цього року проведено на площі не менше 1,5 тисячі гектарів. Ще 3,5 тисячі гектарів лісів буде очищено від захаращень".

Але Європа вже зрозуміла, що Карпати – це не Чорнобиль, а наші продажні лісівники разом з такою ж владою готові майже за безцінь продавати екологічно чисту деревину. Потрібно лише якось обґрунтувати винищення лісів. І тут згадали, що підла Австро-Угорщина, яка зникла з карт світу вже 100 років тому, засаджувала Карпати нестійкою у деяких несприятливих для цієї породи умовах місцезростання смерекою. Там й справді зауважували її всихання, але воно локалізувалося, і на це, до речі, вказував ще у 2001 році А. Дейнека вибірковими рубками. Водночас забули, що окрім прохідних нестійких смерекових насаджень у Карпатах споконвіку зростали корінні стійкі насадження цієї породи, про що й вказував ще академік М. Голубець.

Але хто буде розбиратися, де корінні, а де похідні нестійкі насадження, коли Європа платить гроші, а на митниці працює тесть очільника лісів Львівщини. У хід пішли вже не вибіркові, а суцільні санітарні рубки, що й можна бачити на фото 3, яке зробили над селом Либохора у Славському лісгоспі, де вирубували абсолютно здоровий ліс. У ці ж рубки потрапило насадження, де було декілька сухостійних дерев на гектарі. Площі таких вирубувань стрімко зростають і це можна помітити на фото НАСА за 2010 рік (фото 4). Обсяги лісозаготівель офіційно зростають більш ніж удвічі, а враховуючи ще й необліковану деревину, то можна цілком ймовірно рахувати що й утричі, що й довело відео "Українські гниди у Карпатських лісах".

Але повернімося до гори Маківка. Зараз важко сказати про те, які насадження вирубували на ній до 2011 року, коли з'явилася стаття у газеті Високий Замок від 25 липня 2011 року "Гора Маківка перетворюється на могильних всохлих смерек" (фото 5). Схоже, що ця стаття була спричинена обуренням громадськості, яка, певне, побачила, що на горі проводять не ті санітарні рубки, коли забирають лише сухостій. На гору був відрядили десант з науковців Лісотехнічного університету та Інституту екології Карпат, які (як можна помітити у цій публікації, а також у виданні "Бойківська думка" №29 за 2011 рік) як тільки могли допомагали викручуватися та відбріхуватися лісівникам.

Зокрема проф. Г. Криницький у статті ВЗ (фото 5) зазначає: "Смереки не можуть прижитися до наших грунтів та кліматичних умов". Але невже ці умови не підходили і на всіх площах, що були вирубані з 2001 по 2010 роки де смерека зростала століттями (фото 3,4). У цій же статті ВЗ А. Дейнека зазначає: "Сьогодні на горі є 6,5 мільйона кубометрів сухої смереки, а два роки тому – 2 мільйони кубометрів". Питання: "А що ж ви вирубували під час санітарних рубок попередні роки?" Мабуть, здебільшого саме ті здорові насадження, що на фото 3.

Ще більше дали волю своїй фантазії лісівники у виданні “Бойківська думка” №29 за 24-30 липня 2011 року ”Маківка: тепер ведуться бої зі смерекою”, де, зокрема головний лісничий Львівського ОУЛМГ Я. Целень зазначає: "Ще наприкінці 1980-х лісівники почали аргументовано бити на сполох. Зважте, що кожен рік ми намагаємося максимально освоїти всихаючі смеречники. Цей процес надто запущений. Мільйони коштів утрачено".

А тепер поглянемо на фото НАСА за 2010 рік (фото 4), порівняємо його з фото НАСА за 2001 рік (фото 1), і згадаємо, що у 2001 році у публікації газети Високий Замок від 14 вересня 2001 року (фото 1) А. Дейнека на відміну від свого підлеглого навіть не збирався бити на сполох. І поставимо Я. Целеню та А. Дейнеці ще декілька запитань.

1. Якщо лісівники били на сполох ще наприкінці 1980-х (коли Я. Целень щойно закінчив інститут), то що вони вирубували з 2001 (фото 1) по 2010 рік (фото 4), оголивши такі площі під час спроби "максимально освоїти всихаючі смеречники"?

2. Хто запустив, окрім самих лісівників, цей процес і хто крім них утратив мільйони коштів?

У цьому ж виданні Бойківська думка (№ 29 за 2011 рік) А. Дейнека підсумував: "Зараз тут (на г. Маківка – автор) проходить планомірна заміна всихаючих смерекових лісів на біологічно стійкі в майбутньому високопродуктивні корінні деревостани". Наступна цитата: "Маючи 22 тисячі га всихаючих смерекових лісів ми не можемо дозволити собі зрубати їх протягом короткого терміну. Адже оголяться величезні простори гір і тоді будуть підстави казати, що Карпати лисіють".

У цьому ж виданні, на той час проректор Національного лісотехнічного університету України професор Г. Криницький: "Для виправлення ситуації у 2006 р. нашим університетом було розроблено рекомендації щодо проведення заміни чистих смерекових насаджень на змішані ялицево-букові..."

Наступна цитата: "Отож у перший стан входить поступова ліквідація всихаючих похідних смеречників. Цей етап на горі Маківка практично завершується. Другий етап включає проведення заходів спрямований на відтворення, поновлення бука, ялиці. Ті місця, де немає природного поновлення, досаждуватимуться штучно".

Якщо повернутися до газети Високий Замок від 25 липня 2011 року (фото 5) "Гора Маківка перетворюється на могильник всохлих смерек", то читаємо: "На місці вирубаних дерев садять нові ялиці, які стійкіші до кліматичних умов гір та хвороб. Лісівники показують маленькі ялини та дуби, які виросли на півтора метра".

Яку ж насправді картину можна спостерігати на горі Маківка ще через 11 років, тобто у 2022 році. Це помітно на фото 6, 7 (вершина гори) та фото 8 та 9 – основна частина гори. Зі світлини НАСА за 2021 рік (фото 10) можна побачити те, як полисіли Львівські Карпати порівняно навіть не з 2001 роком (фото 1), а з 2010 роком (фото 4), чого так ніби то боявся А. Дейнека.

Вирубка лісу не припиняється навіть у районі Національного природного парку "Сколівські Бескиди" (верхня частина фото 1, фото 4, фото 10), де є чітка динаміка знеліснення з 2001 до 2021 року. Порівнюючи фото гори Маківка з газети Високий Замок 2011 року (фото 5) та світлини 2022 року (фото 8, фото 9), то жодних змін, зокрема появи нових ялицевих та букових (вже не кажучи дубових) насаджень не бачимо.

Всохлі смереки й досі стоять. Тобто перший етап ліквідації всихаючих смерекових насаджень попри те, що минуло 11 років не те що не завершили, а практично зупинили. На вершині гори Маківка, де все ж забрали сухостій, замість ялиці, дуба та бука, які вже мали б вирости щонайменше до 4-5 метрів, прекрасно зростають береза, осика, горобина, і подекуди відновлюється та ж смерека (фото 6, 7).

Заліснення (синій колір на фото 10) цілком відповідає появі на зрубах берези, осики, горобини. За цей час вже померло два професори та давно пішов на пенсію проректор з науки НЛТУ, які давали рекомендації щодо заміни всихаючих смерекових насаджень на ялицево-букові. Швидше за все, що здох й той пес на передньому плані з фото гори Маківка газети Високий Замок (фото 5). Зате А. Дейнека став доктором наук, професором, академіком Лісівничої академії наук України та навіть кавалером ордену "За заслуги".

Що ж завадило лісівникам навести лад хоча б на цьому святому для українців місці? На своєму сайті 8 серпня 2020 року Львівське ОУЛМГ так пояснює свою бездіяльність, а на мою думку ганебну недбалість: "На превеликий жаль, потім через певні законодавчі обмеження та бюрократію не вдалося завершити заміну всихаючих насаджень, які зараз перетворилися на гектари мертвостоячого лісу" (фото 11).

Чомусь ця бюрократія не заважала вирубувати під ширмою боротьби зі всихаючими насадженнями як суцільних, так і вибіркових санітарних рубок здорові ліси (фото 3). Це підтвердилося у 2022 році, де на фото 12 і 13 на задньому плані помітно оголені схили гір зі свіжими лісовозними дорогами для вивезення, мабуть, також цілком здорового лісу.

Адже з протилежного боку гори Маківка (передній план) сухостій продовжує стояти. Це ще раз підкреслює те, що сухостій лісівників не цікавить. На такі дрова вони не розмінюються, і навіть вже понад 10 років, як собака на сіні, не хочуть віддавати їх населенню. А може це новий вид смереки, що вивів за роки свого господарювання доктора наук А. Дейнека? Саме так, з огляду на напис на стенді (фото 13), у майбутньому має виглядати ялина звичайна, оскільки на в'їзді на гору стоїть міцний шлагбаум, мабуть, для охорони цього нового виду.

Минають роки, вмирають та йдуть на пенсію старі професори. Їм на заміну приходять нові кандидати та доктори наук, які розробляють нові теорії покращення стану лісів, підвищення їх стійкості й збільшення продуктивності насаджень. А тим часом лісівники й далі жирують нарощуючи обсяги лісозаготівель.

А гора Маківка, певне, вже стає символом безгосподарності, злодійства та мовчазної байдужості тих патріотів, які раз на рік збираються на ній для того, щоб нібито вшанувати пам'ять героїв, не забуваючи добряче посидіти за збудованим поруч довжелезним столом. І ніхто з них не здогадався замість тих туй, що на передньому плані (фото 14) посадити хоча б одну легендарну червону калину. Не завоювали Маківку москалі, але завоювала її натомість русская бєрьоза.


автор: Віталій Майборода

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.