Юрій Ситник та стратегія розвитку Львівської агломерації

Архітектор, учасник ГО Великий Львів Юрій Ситник про стратегію розвитку Львівської агломерації на засіданні круглого столу клубу "Великий Львів".

Львівська ОВА повідомила про те, що Львівська агломерація матиме стратегію розвитку, над якою працюватимуть всі громади. А перед тим було розпорядження голови Львівської ОВА Максима Козицького, яке передбачає розроблення проєкту стратегії до 2027 року та плану заходів на 2024-2025 роки.

Козицький також згадав про те, що досягнута згода між Львівською міською радою та 16 сусідніми громадами щодо початку формування стратегії агломерації, де ще зазначив, що потрібно працювати над цим попри війну.

Перше, що так вразило у цих повідомлення, це – Львівська агломерація, оскільки стратегію розвитку матиме те, чого немає. Професор Микола Дьомін, вважає, що агломерація не обов'язково повинна мати юридичну форму, це може бути організоване середовище, що вже утворилося та пов'язане певною системою зв'язків. Але стратегія передбачає суб'єктність, вона не є абстрактною, вона стосується когось, хто має цю стратегію втілювати в життя. Згідно зі заявою Козицького, цю стратегію втілюватимуть 16 тергромад та Львів, які мають все це скоординувати.

Наступне, що мене так вразило, це те, що пропозиції до стратегії напрацьовуватимуть сім галузевих робочих груп, де представлені 116 експертів та управлінців. Але це переважно функціонери. Тут я згадав 115 комплексних стратегій, що увійшли до стратегії розвитку Львова. Я переглянув цей перелік, і там з нашого середовища є лише Володимир Квурт (за згодою). Він про це дізнався лише вчора. Ще також є керівний комітет.

Нагадаю, що комплексну стратегію Львова опрацьовували аж 350 експертів, після яких вийшов декларативний документ ні про що, який спирається на чотири основні стратегії. Серед них Генеральний план, стратегія центральної частини Львова, концепція розвитку та енергозабезпечення. Але термін їхньої дії вже минув, і що далі з ними – ніхто не знає.

У розпорядженні Козицького також не згадали документ, на який мала б опертися Стратегія розвитку Львівської агломерації, а саме Стратегія розвитку Львівської області 2019 року, що враховує розвиток Львівської агломерації та спирається на генеральні плани розвитку. Конфігурація громад, що увійшли у процес розробляння агломерації, не пов'язана з містобудівними напрацюваннями – генпланом і комплексною стратегією.

Коли ми працювали над книжкою Великий Львів, то це все досліджували, аналізували, а виходячи з принципу, що якщо критикуєш, то пропонуй, ми й сформулювали принципи того, як мало б відбуватися справжнє стратегоутворення. Дозвольте їх зачитати, щоб розглядати не персоналії експертів, серед яких немає містобудівників.

1. Кожна стратегія – це шлях досягнення певної конкретної мети і, відповідно, ця мета має бути чітко окреслена. Тобто ми не просто створюємо агломерацію, а маємо дати відповідь на питання на те, яку агломерацію ми створюємо та навіщо це робимо. Розв'язати транспортну проблему, створити майданчики для релокованих підприємств тощо? Повинна бути окреслена мета. Наразі її немає.

2. Стратегія базується на ґрунтовному аналізі поточної ситуації. Не можна прокласти шлях з точки А в точку Б, якщо ти не знаєш, де ти знаходишся. Умовно кажучи, якщо ти заблудився в лісі та не маєш маячка, то шанси на те, що ти кудись вийдеш не надто великі. Коли ти знаєш, де ти знаходишся та бачиш маячок, то ти тоді йдеш до мети. Це така проста аналогія зі стратегією.

Аналіз поточної ситуації можна порівняти з певними вихідними даними, які, зокрема, необхідні для розроблення генерального плану. Адже агломерація однозначно потребуватиме проєктних рішень. Всі домовленості мають бути викладені на папір, відповідно мають бути зазначені території, функціональні ознаки цих територій тощо. Іван Олійник зазначив, що у 30-кілометровій зоні довкола Львова не залишилося вільних земель. Їх роздали, розпаювали, розпродали тощо.

А якщо ми говоримо про агломерацію, то вона має бути начинена транспортними коридорами, розв'язками, іншими інфраструктурними об'єктами, і тому незрозуміло, як це питання розв'язуватимуть. Ось це і є аналіз поточної ситуації, тобто інвентаризація ресурсів, які можуть задовольнити потреби агломерації. Отже, потрібно розуміти мету агломерації та її потреби, а також й те, які є ресурси. Тобто провести аналіз ситуації "тут і зараз".

3. Стратегія передбачає поетапність, послідовність кроків, етапи мають бути зазначені в часовому вимірі, показниках, які планується досягнути за визначений проміжок часу. Як приклад, наведу стратегію міста Краків, яку напрацьовували та обговорювали п’ять років різні середовищами. І другий приклад з нашої історії, це створення Великого Львова, коли в 1920 році вийшла книга Ігнатія Дрекслера "Wielki Lwów", де були обґрунтовані параметри створення тодішньої агломерації, якщо так можна сказати. Від моменту появи книжки до створення агломерації минуло десять років.

У цей час відбувалися тривалі переговори між владою міста та приміськими громадами. Для міста був необхідний простір, а для громад потрібні були об'єкти, які вони не могли собі дозволити. Список задекларованих ними побажань складався переважно з громадських будівель: школи, костели тощо, і місто мало це профінансувати.

Згадуючи ці два приклади (п'ять років напрацювання стратегії Кракова та десять років формування Великого Львова), у нашому випадку терміни 2024-2025 роки, за які вже повинні напрацювати пропозиції, і у 2027 році вже потрібно мати майже готову стратегію, то я не розумію, як це все має відбуватися у часі. Можливо варто виробити чіткі плани, а також графіки всіх робіт з розробки стратегії.

4. Поетапність стратегії передбачає моніторинг, тому що має відбуватися її коригування внаслідок зовнішніх і внутрішніх факторів, наприклад, фактор війни, а також економічна стагнація, продовольча криза, все, що зараз практично анонсується. На жаль, всі стратегії, які прийняті у Львові до цього часу, не мали ні моніторингу, ні звіту про виконання.

5. Звіт про виконання. Після досягнення запланованої мети чи після того, як завершиться термін, який відвели на реалізацію стратегії, необхідно підготувати звіт та аналізи щодо її виконання. Наголошую, жодного звіту чи моніторингу щодо жодної зі 115 комплексних стратегій, що увійшли до стратегії Львова, не було. Фактично, це доводить те, що ці стратегії були піаром.

На жаль, підхід, який задекларували під час розроблення Стратегії розвитку Львівської агломерації також більше нагадує піар, а не бажання розробити конкретний документ. Цей висновок також доводить відсутність фахових архітекторів і містобудівників поміж експертів, які б мали працювати власне над стратегією розвитку Львівської агломерації.