Юлія Малкович: Маленький Іван любив гратися газетами ще з колиски

Варіанти розмовляють з Юлією Малкович про дитинство знаного поета та директора видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га Івана Малковича.

Коли у вас народився син, то чи не загадували ви якісь бажання про його майбутнє?

Кожна мама загадує найкращі бажання для своєї дитини. Та я чомусь думала, що він буде писати у майбутньому. Маленький Іван любив гратися газетами ще з колиски. Я йому давала газети, він собі розгортав їх, а з часом навіть не міг без них спати. Годуючи його, я завжди читала над ним різні твори, зокрема поезію мого чоловіка Антона. Гадаю, що Іван перейняв талант від свого батька.

Якими були улюблені ігри у вашого сина?

Він любив чимало ігор, але найбільше любив так звану "свинку" – такий  собі хокей. У нас позаду хати є потік, який на зиму повністю вкривається льодом. Там завжди збиралося багато хлопців і грали "свинки". Також мій Іван, як і більшість хлопців, захоплювався футболом, а ще надзвичайно любив читати. Часом шукав собі тихеньке місце тільки для того, щоб почитати якусь книжку.

Чи пам'ятаєте найсмішніший випадок з його дитинства?

Смішних випадків було чимало. Та одного разу, десь в 6-7 класі, Іван мав їхати до музичної школи у смт Яблунів. Я чекаю його, а його все нема та нема. От я вирішила піти до школи на стадіон за ним, оскільки знала, що він дуже любив грати в футбол. Я прийшла, і почала трохи сварити його. Йому було дуже обідно... Й до нині він згадує мені, що забив тоді два голи, а я йому не дозволила дограти і через мене вони програли.

Коли ви побачили, що ваша дитина така талановита. Пам'ятаєте той момент?

Скажу, що він одразу був досить здібною дитиною. У п'ять років вже вмів гарно читати, складав невеликі вірші. Коли Іван пішов до школи, то почав зшивати маленькі блокнотики, куди записував вірші та підписував "Вірші Івана Малковича". А вже з другого класу він пішов в музичну школу, де ставив свої вірші на музику і разом зі сестрою Людмилою (нині вже покійною) виконував ті пісеньки.

Напевно у вас є улюблений вірш сина?

Мені подобаються всі його вірші. Та хотілося виділити "Свічечка букви Ї" та "Подорожник". Саме вірш "Подорожник" надрукували у "Літературній Україні". Я тоді дуже тішилася і, як каже мій Іван, "фалиласі".

Яка найкраща риса характеру в Івана?

Іван взагалі надзвичайно добрий, але варто сказати про його охайність та чистоту. Ще маленьким він був чистуном. Часто мив руки, а коли йшов їсти, то брав ложку і ще декілька разів перемивав. Цю звичку він зберіг й до нині. Головне, щоб всюди було чисто – це гасло Івана Малковича.Коли син приїжджає до вас в гості, то ви готуєте багато страв.

Яка його улюблена страва?

Іван дуже любить нашу Березівську кухню. Кулешу, бринзу. А борщ білий березівський з квашеними буряками він любить найбільше. Також й картоплю порізана з шкварками до борщу.

Чи пригадуєте ви той день, коли Іван познайомив вас з майбутньою невісткою?

Так, пам'ятаю як він прийшов і сказав, що зустрів таку гарну дівчину. І чоловікові моєму також захопливо розповідав про свою кохану. Спочатку він нічого не говорив, що хоче одружуватися, але десь за рік повідомив, що має вже намір одружитися. Церемонія розпису відбулася у Києві, а вже в нас у Нижньому Березові було весілля на п'ятсот людей. Я була організатором святкування. Ми так домовилися, що я роблю весілля, а родичі нареченої допомагають з облаштуванням квартири в Києві. Ще перед весіллям відбулася церемонія сватання. Мій брат Петро Арсенич сказав, що їдемо до Києва свататися за старими звичаями.

Якою була ваша реакція на те, що ви станете бабусею?

Це була особливо радісна новина. Ми дуже чекали поповнення в сім'ї. Внук Тарас практично 7 років перебував у мене в Березові, оскільки моя невістка закінчувала навчання у консерваторії. До речі, Тарас також був надзвичайно здібний хлопцем, вже у півтора року він вмів гарно розповісти казку.