Степан Куйбіда у Великому Львові

Гостем ГО "Великий Львів" став директор департаменту економічної політики Львівської обласної державної адміністрації Степан Куйбіда.

Ми підняли низку цікавих питань, що пов'язані зі стратегічним плануванням, формуванням львівської агломерації, охороною культурної спадщини, а також чимало інших, зокрема й тих, про які минулого разу розповідав Ігор Кузьмак.

Тішуся, що ідеї, над якими кілька років працював Володимир Квурт та все наше товариство, притягують молодь, і нам є про що поговорити попри різницю у віці. Особливо вдячний колегам, які діляться своїми знаннями та неоціненим досвідом.

Сьогодні дуже цікаво було почути:

Івана Олійника – заслуженого архітектора України, багатолітнього головного архітектора Львівської області, співрозробника Схеми планування Львівської області, автора генпланів багатьох міст, селищ і сіл України;

Віталія Дубину – автора генеральних планів Львова і лауреата Державної премії України в галузі архітектури;

Олега Чамару – ексголовного архітектора м. Львова, автора генерального плану нашого міста, лауреата Державної премії України в галузі архітектури;

Олеся Ярему – заслуженого та народного архітектора України;

Андрія Гречила – архітектора, доктора історичних наук, голову Українського геральдичного товариства;

Андрія Левика – головного редактора журналу "Наша спадщина", екскерівника  відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської облдержадміністрації.

Детальніша інформація буде на сайті Варіанти, у розділі "Великий Львів".

Координатор Великого Львова Юрій Ситник.

Львів має нині чимало проблем та є залежним від прилеглих територій. Якщо менеджмент Львова зрозуміє важливість прилеглих територій та необхідність розвитку, інвестування, спільного просторового планування, то тоді буде значно менше проблем.

Я намагався бути попереду цього процесу. Я не такою бачив нинішню конфігурацію Львова (Львівської міської громади), але з різних причин сталось те, що сталось. Думку про Великий Львів я досить довго виношував у собі, але не наважувався про неї говорити вголос. Ми потоваришували з Мирославом Кошалюком, ексзаступником міністра розвитку громад і території, який нині працює в Раді Європи.

Під час розмови ми вирішили, що ініціюємо написання стратегії розвитку Львівської агломерації. Мирослав знайшов під це відповідні кошти донорів ЄС, я зайнявся організаційною частиною: пошуком експертів, політичною легітимізацією та написанням стратегії. Ми лише розпочали писати цю стратегію, тобто проводимо перші зустрічі, перші фокус-групи. Шукаємо людей, які мають розуміння, що таке Великий Львів та як він має функціонувати.

Навіщо це мені? Мотивація проста. Моя особиста та державного службовця. Особиста у тому, що ми у 2019 році почали формувати наше бачення Великого Львова. На жаль, не сталося так, як ми малювали та обґрунтовували, але я вважаю, що ця ідея має право на життя та хочу довести її до логічного завершення.

Як державний службовець я розумію, що нині до України прикута велика увага. Перемога настане, але цей день буде для нас вирішальним, тому що ми очікуємо вливання великих коштів. Але Львів і Львівщина не матимуть такої великої уваги, як Центральна та Східна Україна. Тому, враховуючи філософію донорів і мій досвід, треба мати стратегічні документи, щоби наші партнери з ЄС розуміли наші плани.

Тому стратегія Львівської агломерації – це документ, який мусить мати адекватний вигляд. Я був дотичний до написання стратегічних документів, але вони часто лишаються на поличці. Я хочу, щоб документи, які готує департамент економічної політики, були практичними документами, а не фантасмагорією.

Якщо ми відкриємо закон про засади державної регіональної політики, то побачимо зв'язок державного планування: державна, обласні та базові стратегії ОТГ. Механізм і методологія написання стратегій є адекватними, синхронізованими з ЄС, цими документами можна користуватися.

Проблема у тому, що я, як держслужбовець, маю цей документ розробити, але ніщо мене не зобов'язує його виконувати. Цей закон також не містить поняття стратегія агломерації. Тобто, де-юре немає механізму як писати та затверджувати стратегію Львівської агломерації. Якщо ж ми залучимо фахівців, то вони зроблять добрий документ, тому що нас ніщо не обмежує.

Профільний комітет ВРУ готовий вийти з презентацією законопроєкту про агломерацію. Ми хочемо там побачити вимоги до написання та реалізацій стратегій. Але ми наразі на трохи вже попереду. У проєкті держстратегії розвитку агломерацій є 7 агломерацій, і одна з них, власне, Львівська. Наразі ми на страті, маємо люфти, які можемо правильно заповнити.

Архітектура написання Стратегії передбачає наступне. Є керівний комітет і галузеві робочі групи. Скрізь є представники виконавчої влади Львова. Чи з ними виникають проблеми? Так, подекуди світогляді, але круглі столи – це формат для того, щоби такі проблеми розв'язувати.

Щодо реального виконання цієї Стратегії, то я відчуваю цей ризик. Я розумію, що Стратегія – це теорія. Вона має план реалізації. Для мене – це конкретні проєкти. Якщо їх правильно випишуть і вони будуть досяжні в частині інвестицій, то ми тиснутимемо на депутатів. Тобто, якщо документ буде доступний та реальний, то він приречений на виконання. Ми не просто пишемо документ, а робимо його незворотним під час його виконання та використання.

Останні роки ми спостерігаємо різку поляризацію між областю та містом, між управлінськими елітами. Якщо цей документ задовольнятиме мешканців та еліти, то він  виконуватиметься. Але я розумію, що з менеджментом на Площі Ринок у нас буде чимало проблем. Реально наш документ зможе працювати після політичного перезавантаження.

Ми розробили 74 схеми інвестиційно привабливих територій, де резервували території для майбутнього розвантаження міста. Все це роздали, а ми багато в тому втратили. Під час праці над навчальним посібником, я зробив обґрунтування щодо питання оновлення Генеральної схеми планування України, де дійсно є стратегічні напрямки щодо регіонів. Я свої думки підготував та скерував органам влади. У схемі планування області вилізло багато кричущих змін, а тому її варто оновити.

Зрозуміло, що це потребує коштів, але й також є проблема у тому, хто б це міг зробити, оскільки фахівців практично не залишилось. Проте працювати над аргументацією потрібно, я це роблю далі, але є нагальна потреба у тому, щоб розпочати той процес. Свого часу, перед розробленням Схеми планування Львівської області, я зібрав понад 120 вихідних даних, це справді непроста річ.

Свого часу Інститут Діпромісто розробив схеми транскордонної співпраці України, Польщі, Румунії, Словаччини тощо. Тобто просторове планування не обмежилось Україною, ми врахували й територіальну співпрацю з сусідами. І тут теж чимало цікавих речей можна запозичити, навіть для самого Львова.

Ми були в Закопаному на конференції, що щороку проводиться в Європі, де розробляють Генеральний план Європи. Тобто, питання стратегії та розвитку починається з просторового планування.

Якщо говорити про Стратегію Львова, то я скажу, що є стратегія, і це – Генеральний план міста. Законодавство каже, що Генплан є конституцією міста. За його реалізацією потрібно вести постійний моніторинг: як виконується Генплан, де плюси, де провали тощо, і щороку про це має бути інформація на сесію ради.

Коли я працював обласним архітектором, то ми щороку їздили у міста області, і на сесіях міських рад щороку стояло питання "Про стан реалізації Генерального плану". Це була єдина позиція: головного архітектора Львівської області, голови спілки архітекторів і тісні контакти з міськими головами, архітекторами міст. Останніх я намагався тримати не просто на посадах, а в тонусі того розуміння, що Генплан для нас є визначальним. У законі записано лише про те, що Генплани затверджуються на пленарних засідання, але якщо сесія затверджує, то саме сесія й повинна контролювати виконання Генплану.

За 30 років у Львові питання реалізації генплану міста жодного разу не розглядали на сесії Львівської міської ради. Моніторинг у Львові ніхто не веде. Вони керуються своїм документом – Інтегрованою концепцією розвитку. Хоча, наприклад, нині Харків порушив питання Генплану та запросив всесвітньовідомого архітектора Нормана Фостера, який координуватиме розроблення нового Генплану для міста.

Вкрай необхідно формувати містобудівний кадастр, де б ми бачили те, які саме процеси відбувається на території. На жаль, нині Львівська область має тільки обов'язки у містобудівних напрямках, прав немає, Київ забрав все – експертизу, інспекцію тощо.

Щодо стратегії Львівської агломерації, то ви зібрали багато учасників, але вам бракує проєктно-наукової бази. Нагадаю, що стратегію Кракова писали 5 років. Кожен стратегічний напрямок у стратегії Кракова закінчується конкретним рішенням. Також правда, що немає фахівців. Містопроект вже практично не працює. Реформи в містобудуванні є, але їхня логіка незрозуміла.

Якщо говорити про стратегічне планування, то документація ЄС зачіпає наші території. Львівська, Тернопільська, Франківська, Чернівецька області, але без Волині. І вони теж розглядали це як певну інтеграцію наших західних територій, де проходять транспортні коридори.

Якщо у Львові немає вільних місць, якщо на практиці все впритул забудували, де у Львові робити транспортне кільце? Хто займається резервуванням територій? І тут маємо парадокс – ніхто. А якщо цим не займатися, то будь-яка стратегія, яку ми запропонуємо європейським партнерам, буде нежиттєздатною.

Чинний Генплан Львова вже не є актуальним, оскільки він базувався на іншій системі зв'язків. Він базувався на тому, що були концентровані місця праці, куди скеровували потоки працівників, а також місця проживання. І між цими місцями збудували систему зв'язків. Зараз місць концентрованої праці вже немає, а Львів існує не завдяки виробництву. Формуються інші зв'язки. Тому потрібно розробляти новий Генплан.

Аналіз і моніторинг Генплану в радянські часи обов'язково був. Більшість Генпланів не виконувались, 70% населених пунктів розвивається з відхиленням від Генпланів. З цього можна зробити висновки, що Генплани не потрібні, але план мусить бути, тому що інакше буде повний хаос. У Генпланах Львова ще в 70-х роках минулого століття заклали ідею перетворення транспортної схеми міста з радіально-кільцевої, щоб вона не перетворилась в колапс, на іншу схему, у радіально-хордову.

Переважний розвиток напрямків, які зв'язують віддалені периферійні райони обхідними магістралями довкола центру. Тому й виникли пріоритетні вулиці, які потрібно було розвивати. Це Луганська, а також хорда, яка оминала центр. Для неї передбачалось навіть знесення будинків без історичної цінності. Наразі цю хорду в деяких місцях, наприклад, в районі Личаківської, вже не збудуєш, оскільки там виросли нові будинки.

У самому Генплані Львова є план червоних ліній вулиць,  де нічого не можна забудовувати. Це важливий та точний документ. Дотримання цього плану забезпечує можливість розвитку міста на багато років вперед. Але ж їх ніхто не дотримується. Перегляд червоних ліній здійснювався шляхом розроблення детальних планів територій.

У законі йдеться про те, що детальний план території уточнює рішення Генплану, і ось під чим терміном "уточнення" можна було протягнути будь-які зміни. Зараз є надія на покращення, тому що в останніх змінах до закону термін уточнення змінили на деталізацію. Детальний план не уточнює, а деталізує рішення Генплану, а це дозволяє зберегти параметри Генплану та плану червоних ліній. Щоправда, за 15 років реалізації нашого Генплану, де база вихідних даних є станом на 2008 рік, з'явилось багато нового, що можна кваліфікувати як відхилення від Генплану. Всі міста мають приміську зону.

Називати територію, яка оточує Львів, агломерацією – не зовсім точно з наукової точки зору. Агломерація – це група міських населених пунктів, які інтенсивно між собою пов'язані. Але Львів має щільно освоєну територію в радіусі 30 км вже не містами, а селами, і тому тут можна казати жартома про Львівську сільську агломерацію.

Проблема транспорту у Львові не вирішили ані на йоту. Новий стадіон пустує та гниє. Ніхто не знає, що з ним робити. Сталий збалансований розвиток територій є завданням влади  у будь-які часи. Це завжди забезпечував Генплан. Опорний план – вивчалися проблеми, які траплялися у місті. Комплексна транспортна схема – другий сталий документ. План червоних ліній – передбачає розвиток транспортної та інженерної структури. Зонування територій вказує на те, де і що будуємо. Зонінгові правила – документ, який зрозумілий кожному громадянину. У них чітко зазначено те, де ти маєш право будувати та що саме.

Тобто Генплан – це про відповідальність. А влада Львова не знає, що це таке. Тому вона й знищила концепцію Генплану, а громада це проковтнула. Навіть забудовники скаржаться, що вже немає де у Львові будувати. Наприклад, на Сихові  потрібно розбудовувати інженерні мережі та транспорт, у північний район – аналогічно. Містобудівельна документація – це живий організм, вона потребує постійного моніторингу та змін. От зараз розпочнеться відбудова. З чого починати? Як далі розвивати місто? Де відповіді на ці питання?

Генплан – це документ не про те, що і де можна будувати, а про те, що та де не можна будувати. Це резервування територій. Якщо Генпланом передбачає транспортні розв'язки, то це місце не можна віддавати під забудову чи паркування. Львівська ОВА закрила проїзд вулицею Винниченка та створила проблеми всьому місту. Але ще за радянських часів була ідея винести владу на Стрийську.

За радянських часів я був у групі, яка займалась Генпланом Чернівців. Чернівці займали територію як Львів, але Львів мав населенню 680 тисяч, Чернівці – заледве 200 тисяч. Тобто Чернівці мали чимало перспективної території. Нещодавно я поцікавився цим питанням, і вони так й не освоїли цю територію, і навіть віддали іншому населеному пункту.

Чи потрібно Львову розбудовувати монстра, фарширувати його житлом без розв'язання транспортних проблем та інших проблем, щоб ми потім дістали повний колапс, розповідаючи про місто-хаб і місто, яке комфортне для людей?