Пісні фронту 2023 (# 64)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними навколишній війні з Росією.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики. І саме тут немає жодних особливих сподівань, оскільки майже увесь перебіг цього процесу можна передбачити наперед.

Хто страждав кон'юнктурою та халтурою до війни, той продовжує її робити зараз у неошароварних шатах. Історія вкотре повторюється тьмою аматорського трешу, який за місяць вже ніхто навіть не згадає.

Аморфна попса й досі так тримається зубами за щось старе, що може дати лише щось банальне у своїй пластмасовій плаксивості.

Допотопний трешачок з народними співами у чистому полі, який пнеться у статус хоч якоїсь іронії. Новий сезон убогості Скаженого весілля.

Потойбіччя не настільки нудне, як це чомусь здається гурту Go_A у їхньому трансовому болітці.

Стерильна Онука в ризах альони альони на підтанцьовках у Вудкіда. У Fever Ray, до речі, вийшов новий альбом.

Паліндром не зовсім репер та комік, але похід у бік Майкла Сера можна лише вітати. Цілим Скоттом Пілігримом він там повстає проти усіх та всіх. Досить логічний у його кар'єрі інфантильний політ до своєї Рамони Флаверс.

Мівіна-поп за наших людей вустами маминої зупки псевдорепериці альони альони. Гей, мамо, сонце падало на храми та наші люди встали, долаючи ці драми. Нічого собі драма – ціла війна.

Старомодний трешачок про Білгород, де чомусь бракує самого Жадана для повної ідилії.

Галицька Медді Перез цурається свого псевдольвівського репу заради графоманського попу та асексуального понту біля ванни.

Дещо застарілий діс на деградантів з Enko з чистою пургою про якусь школу недорепера Лоїка. Найкращий діс на Enko – це почати нарешті робити адекватний реп, а не ось цей дитячий садочок.

Вельбой без Хеллбоя. Рагуль-поп з гаслом "Україна понад усе" та алюзією на Достоєвського.

Місцеві дафти, яким ще варто підрихтувати свою лірику до суцільного літнього ідеалу. І саксофона можна було б більше.