Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.
Саме стільки минає від початку повномасштабного вторгнення 4 роки тому о 4 годині ранку 24 лютого 2022-го та 12 років, або 4387 днів від початку війни, яка ознаменувалася масовими розстрілами на Майдані та початком тимчасової окупації Криму та Севастополя росією 20 лютого 2014 року.
Одним словом, минає чотири роки повномасштабного вторгнення у дванадцятирічній війні, що триває понад 300 років.
За цей час ми багато що змогли, навчилися, зрозуміли та здивували світ, адже Україна стала центром європейської політики і одним з центрів світової. Ніхто вже не шукає на карті, де знаходиться наша держава.
Ми, на відміну від усіх прогнозів, зуміли зупинити ворога, відкинути його зі значної частини нашої землі. І тільки через боягузливість наших партнерів надати достатньо зброї, не змогли розвинути успіх восени 2022 року, давши можливість росіянам перегрупуватися.
Ми побачили, що у нас не найгірше командування та мужні солдати, інакше ми б не трималися так довго. Ми не програємо війну на виснаження і ніде не допустили обвалу фронту, хоча нам дуже важко, враховуючи потугу нашого противника. Адже тільки за минулий рік втрати ворога склали понад 418 тисяч, а загальні втрати за всю війну склали 1,26 млн осіб, що співпадає з оцінками західних розвідок.
Ми зуміли запровадити асиметричні методи боротьби в умовах гострої нестачі боєприпасів і стали законодавцем моди у війні майбутнього, адже повітряні, морські і наземні дрони – це наша ідея. За короткий період ми зуміли налагодити виробництво сучасного озброєння і вже не потребуємо постачання артилерійських установок, як на початку війни.
За короткий час ми зуміли розробити і перейти до використання далекобійних дронів та крилатих ракет Нептун та Фламінго з дальністю польоту, відповідно, 1000 і 3000 км. Пригадаємо, що надпотужна фірма Raytheon свій Томагавк розробляла з 1972 до 1983 року у мирних умовах і за потужного фінансування.
Ми перейшли до регулярних ударів углиб росії, руйнуючи її нафтогазову та військову промисловість. Ми потопили третину Чорноморського флоту, вигнали його з Криму та розблокували торговельний маршрут, забезпечуючи експорт нашої продукції.
За допомогою партнерів ми створили потужну ешелоновану систему ППО. Жоден ворожий літак не підлітає до нашої території ближче 50 км. Ми відбиваємо ворожі атаки безпілотників, крилатих і балістичних ракет у масштабах та такою з інтенсивністю, якої не знав світ. Лише за останніх 100 днів відбулося 16 масованих ворожих атак по цивільних об'єктах, де ворог використав 6494 безпілотники та 588 ракет різного типу, з яких збили 6436 БПЛА та 390 ракет. І це в умовах хронічної нестачі засобів ураження для систем ППО.
Ми витримали повітряні терористичні атаки на енергетику та цивільні будинки протягом останнього осінньо-зимового періоду, активно збиваючи ворожі цілі. Попри всі труднощі, холод, відсутність електрики, водопостачання 62% українців заявили, що вони готові терпіти війну стільки, скільки треба, а 84% вірить в перемогу України (дані від КМІС і Центру Разумкова на середину лютого 2026 року).
Ми зуміли забезпечити дипломатичний успіх і переконати Європу та США надати нам військову й фінансову допомогу, без яких ми б не витримали. Ми зрозуміли важливість мати союзників і партнерів,а також те, що зважають лише з силою. Адже стало зрозуміло, що в будь-який момент твій партнер може тебе кинути та почати грати на стороні ворога, якщо це стане йому вигідно.
Ми зрозуміли, що всі конвенції, договори, обіцянки та запевнення є порожніми паперами. Їх не дотримуватимуся, якщо це стане комусь невигідно. Особливо, якщо твій партнер супергігант. Виявилося, що ми ведемо війну не з росією, а з союзом держав росія-Китай-КНДР-Іран, до якого вже частково примкнули США.
Ми зуміли забезпечити фінансову стабільність в державі. Ми багато, чого зробили, чого від нас не очікували, але чи могли б ми зробити більше. Безперечно, бо стало зрозуміло, що поки весь народ і сили оборони з надзусиллями тримали фронт та віддавали все для перемоги, у владних колах плели інтриги й думали насамперед не про війну, а про вибори та утримання при владі. Недаремно ж усували чи переслідували популярних й авторитетних військових й громадських діячів.
Ми зрозуміли, що на посади люди призначалися не за професійними даними, а за лояльність. Ми побачили масштаби корупції у владі, адже війна все спише. Виявилося, що ті відомі 5-7 менеджерів на чолі з Алі Бабою виявилися відвертими крадіями, фігурують у кримінальних справах, діючи за принципом "чим більше вкраду і втечу за кордон". А що там з державою, то какая разніца?
Ми з'ясували, що влада веде подвійну політику, закликаючи до єдності та водночас веде політику очорнення потенційних конкурентів. Недаремно ж з'явилося інтерв'ю В. Залужного про деякі події у 2022-2023 роках, а рік тому відверті виступи генерала С. Наєва, щодо подій на півдні. Безперечно, що це були реакції на бажання перекинути відповідальність за власні провали на військових, відкрити т. зв. "справу генералів".
Через незрозумілі ротації в уряді ми бачимо, що система державного управління розбалансована, а в певних галузях була повністю корумпована або відсутня взагалі. Проте ми побачили, що влада боїться народу, що показав картонковий майдан.
Ми розуміємо те, що вкрай настав час змінити владу, але й те, що цього робити не можна і мусимо перемогти ворога разом. Ми програємо інформаційну війну і, на жаль, часто готові купитися на ворожі спецоперації. Ми побачили приклади високого духу та відданості, а також ницості та продажності тощо.
Нарешті ми всі, правобережні та лівобережні зрозуміли, хто такі росіяни, що їм не можна вірити і що вони постійно будуть ворогами (75% українців вважає що росія при нагоді знову розпочне війну). Ми маємо великі втрати, але остаточно втратили страх перед росією та зрозуміли, що вони також смертні.
І найосновніше, ми зрозуміли, що попри всі наші негаразди та біль ми не збираємося здаватися й готові боротися до перемоги. Єдиним гарантом нашого існування є ЗСУ, єдина інституція, якій протягом всієї війни незмінно довіряє понад 95% українців, а погодитись на всі умови росії, щоб закінчити війну згодні менш, ніж 5% українців.
Фото: Фб GeneralStaff.ua