Алла Нижник: У влади Львова відсутнє стратегічне бачення розвитку міста
Розмова з експерткою з питань стратегічного розвитку та місцевого самоврядування Аллою Нижник.
Розмова з експерткою з питань стратегічного розвитку та місцевого самоврядування Аллою Нижник про найбільші проблеми комунальних підприємств Львівської міської ради.
Алла Нижник, інженер-будівельник за освітою, займається інженерією вентиляційних, теплових та газових мереж. Працювала у Львівгазі, на будівництві стадіону до Євро-2012 у Львові, керувала профільними приватними компаніями та підприємствами. Працювала на посаді начальника управління інженерного господарства, а згодом – в.о. директора, заступник директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради. Експертка з проблем розвитку місцевих громад та територій.
У Львівській міськраді ніхто системно не займається розвитком інженерної інфраструктури
Коли мене запросили працювати у Львівській міській раді, то я вже мала серйозний професійний досвід, як інженер-будівельник. Але я не була готова до роботи в системі місцевого самоврядування і тому будь-яке завдання сприймала як технар – треба розкласти задачу по пунктах та виконати їх. Підводні течі, які виникають в системі місцевого управління навколо прийняття рішення, я спочатку не розуміла. Мені доручили розробити процес електрифікації трамвайного кільця на Сихів і я швидко впоралась з цим завданням в технічному плані, адже після участі в будівництві стадіону до Євро-2012 в мене було розуміння його масштабу. Але все інше відбувалось дуже важко.
Саме тоді я зрозуміла, що політиці та політикам не місце у виконавчих структурах міськради. Міська рада – це великий та складний господарський організм, а міський голова фактично має бути господарником, завгоспом, якому громада доручила берегти та розвивати своє господарство. Якщо діяльність міськради споглядати під таким кутом зору, то Львівська міськрада не може бути взірцем для наслідування. У її керівництва відсутнє розуміння міста як єдиного господарського організму, у них не має системного бачення його проблем, стратегій розвитку тощо. Також там нема й команди фахівців з профільною освітою, які здатні керувати міською господаркою не лише в комплексі, але за напрямками. Де хоча б якась сформована система адміністрування господарськими процесами?
У це важко повірити, але місто Львів не має свого головного інженера, інженерного центру та технічних експертних рад. Професійні підходи до вирішення суто інженерних проблем підміняються обговореннями на громадських радах та соціологічними дослідженнями Інституту міста. У нескінчених дискусіях порівнюють різні непорівнянні речі, зрештою проблеми заговорюються, їх забувають, а те, що реалізують, є маленькою часткою з того, що варто зробити. Через відсутність системи та єдиного технічного центру прийняття рішень Львів часто має проблеми з реалізацією великих інфраструктурних проєктів. За останні 14 років подібних проєктів реалізували у Львові настільки мало насамперед тому, що один відділ Львівської міськради не знає, що робить інший, а поки вони розбираються, то третій вже продає земельну ділянку чи дає дозвіл іншому на діяльність або забудову.
Наприклад, щоб сьогодні реалізувати проєкт будівництва трамвайної колії на Лінкольна, передбачений Генеральним планом, необхідно у власність міста повернути земельку ділянку, яку нещодавно віддали під будівництво спорткомплексу, а також вирішити, де саме повертатиме трамвай з Замарстинівської на Лінкольна, оскільки попереднє місце повороту вже забудували житловим комплексом. Без цього вже важко буде реалізувати цей інфраструктурний проєкт. Певне, що саме тому львів'яни вже почули з уст міського голови про те, що трамвайна колія продовжуватиметься не вулицею Лінкольна, а Замарстинівською до вулиці Мазепи. Можна було б радіти, але все розпочиналось з продовження маршруту трамваю N6 до Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, а закінчуємо трамваєм N4 до розважального комплексу "Спартак". Водночас на останньому засіданні комісія з безпеки дорожнього руху Львівської міськради приймає рішення про розворотне кільце на Мазепи без будь-якої згадки про трамвай. Схожа ситуація і з проєктом продовження трамваю №3.
Львівтеплоенерго: збільшувати, а не скорочувати абонентську базу підприємства
Свого часу команда міського голови Андрія Садового вирішила залишити в комунальній власності підприємства, які надають послуги для населення. Мушу визнати, якщо дивитись на це рішення під кутом технічного аудиту та оцінки рішень менеджменту, що місто керує ними достатньо неефективно. Зараз підіймають тему створення та прийняття нової стратегії "Львівтеплоенерго". І це добра ідея. Надійна та стабільна робота "Львівтеплоенерго" – це не лише питання якості життя, але й важливий елемент енергетичної безпеки львів'ян.
Однак передусім особисто мене цікавить те, якою буде відповідь влади Львова та керівництва підприємства на питання про його майбутнє місце в системі господарки Львова. Абонентська база "Львівтеплоенерго" не росте, а лише скорочується, і я не можу згадати у Львові хоча б одного представника влади, який хоча б на рівні заяви спробував зупинити ці негативні процеси. А от прикладів нехтування інтересами свого підприємства чимало. Один з житлових комплексів, наприклад, збудували за 100 метрів від теплотраси, але в його будинках встановили індивідуальні котли. А все тому, що міська влада поступилась інтересами свого комунального підприємства під тиском забудовника. З 1 січня 2020 нові нормативи ДБНУ забороняють будівництво будинків з індивідуальним опаленням вищими ніж три поверхи. Цю норму скасували лише через пів року. Однак за цей проміжок часу, поки вона діяла, влада Львова не зробила жодного руху, щоб переконати будівельників, інвесторів, проєктантів в доцільності централізованої подачі гарячої води та опалення в багатоповерхові будинки.
Львівській владі реально байдуже до проблем екології та безпеки, але всі ми розуміємо реальні причини вибуху в багатоповерхівці на Позняках у Києві. Всі, хто мають індивідуальні котли чи колонки в помешканнях, не застраховані від таких нещасних випадків. Також я не розумію, як "Львівтеплоенерго" може продавати своє майно (будівлі котелень) ще до затвердження стратегії розвитку підприємства. Якщо таке вже роблять, то напевно, хтось вже знає, але не озвучує сумні перспективи підприємства. Це критична ситуація може закінчитись лише закриттям підприємства. До цього моменту вартість гарячої води у літній період для населення лише зростатиме, і все тому, що буде технічно важко забезпечувати її безперебійну подачу.
Варто врахувати, що серед абонентів Львівтеплоенерго є чимало пільговиків, які навряд чи зможуть відмовитись від послуг підприємства. Закрити очі на цю проблему та нічого не робити – це злочин. У попередні роки громада вклала мільйони в модернізацію тепломереж: замінили кілометри магістральних труб та розпочали модернізацію котелень для того, щоб витрачати меншу кількість газу, який спалюється для отримання тепла.Якщо думати не про ліквідацію, а про розвиток "Львівтеплоенерго", то варто нарешті розв'язати проблему розширення його абонентської бази, шукати інвестиції в подальшу модернізацію тепломереж, запропонувати технічне економне рішення підігріву води, а найголовніше – раз і назавжди позбутися тієї суміші брехні й непрофесіоналізму в діях керівництва міста та комунальних підприємств.
Е-квиток, громадський транспорт Львова: на морально застарілі технічні рішення викидаються мільйони
Електронний квиток у Львові в межах нинішнього проєкту з'явиться не раніше 2024 року. Цього року вже ніхто нічого робити не буде, а ще рік-два потрібно, щоб пройти всі процедури, зокрема, й тендерні. Впливатиме на реалізацію проєкту Е-квитка у Львові й технологічний аспект, який робить його морально застарілим. Нині технології швидко розвиваються, передові країни вже тестують 5G, люди мають не один, а декілька гаджетів, пандемія активізувала питання диджиталізації та чипізації. А те, що впроваджується у Львові, це вже технології минулої епохи. Через 3-4 роки у львівських трамваях нарешті встановлять валідатор та компостер, але ми зможемо хіба що написати, що це – музейні експонати.
Сьогодні не можна приймати технічні рішення такими довгими проміжками часу. Дивно, що цього не розуміє чинна міська влада, яка постійно декларує, що вона так підтримує високотехнологічні індустрії. Через довготривалий процес та ймовірну потребу заміни технологічного рішення, прогнозую, що вартість проєкту впровадження Е-квитка у Львові лише зростатиме. Також я не розумію багатьох компонентів цього проєкту. Під яку транспортну схему його роблять, якщо у Львів немає жодної адекватної моделі? Під який конкретно транспорт та пасажиропотік? Як враховуватимуть інтереси всіх мешканців ОТГ, Львівського району?
"Львівавтодор" став найбільшим розчарування для мене. Некомпетентність менеджменту підприємства та їхні невдачі якось важко приховати високою активністю в соціальних мережах чи гарними презентаціями. Тому на дорогах Львова й панує цілковитий хаос, а мешканці міста найбільше нарікають саме на транспортну проблему. Тут варто лише згадати хвилю обурення після жовтої смуги для проїзду громадського транспорту на вулиці Липинського. Це зробили всупереч закону (не було дозволу поліції), без відповідних досліджень, вимірювань й обрахувань рух транспорту та пасажиропотоку. Просто виконали неаргументоване та безвідповідальне рішення комісії з безпеки руху. Так Львів й отримав майже повністю заблокований проїзд транспорту центральною частиною міста з боку магістральних вулиць Липинського і Богдана Хмельницького, яку ще й закрили на ремонт.
Це приклад величезної неповаги влади міста до мешканців Львова та навколишніх населених пунктів, особливо під час карантину, коли громадський транспорт рухався в режимі спецперевезень. І це, на жаль, непоодинокий випадок нехтування інтересів та безпеки львів'ян, тому що тут можна згадати й відсутність паркомісць та перехоплювальних стоянок. А ще ж маємо велодоріжки в нікуди, небезпечні тротуари та кілометрові затори. Ось реальний результат провальної політики влади міста щодо цього питання.
Львівводоканал: терміново потрібно підіймати питання ведення технічного обліку втрат води у Львові
Найбільша проблема цього комунального підприємства – це втрати води. Втрати і нераціональне витрачання води призводять до погіршення економічних показників роботи підприємства, збільшення собівартості продукції, зростання накладних витрат. Згідно з різними дослідженнями, втрати води на подібних підприємствах втрати води можуть сягати 12 відсотків, але на "Львівводоканалі" ця цифра значно більша. Але в нас про це вголос не говорять, висвітлювати причини втрат невигідно, і тому ми часто чуємо, що втрати збільшуються лише через використання мешканцями засобів для зменшення показників лічильників (магнітів).
Свого часу одна німецька компанія пропонувала Львову реалізувати проєкт обліку води в межах міста, наприклад, в Сихівському районі. Проєкт передбачав створення і впровадження автоматичного контролю та централізованого управління, яке охопить всі актуальні мережі й водопровідні вузли. Вартість була в межах 150-200 тисяч євро, але влада Львова відмовилась від цього проєкту, начебто через його недоцільність. Без подібних проєктів важко розуміти подальший вектор руху "Львівводоканалу" та його пріоритети під час технічної та організаційної модернізації роботи підприємства. В будь-кому випадку потрібно завершити заміну магістральних водопровідних труб, оскільки аварії на них не лише спричиняють значні втрати води, але достатньо небезпечні, тому що вода з магістральної труби виривається під шаленим тиском.
Електромережі Львова: місто мусить повернути борги своїм мешканцям
У Львові й досі є будинки, які потребують розпуску електричних мереж. Здебільшого це колишні гуртожитки, які свого часу передали на баланс міста. В таких будівлях загальнобудинкові електричні лічильники та відповідні тарифи. Тому варто провести там нову мережу і встановити прилади обліку.
Децентралізація: ефективно розв'язати проблеми нових членів міської громади Львову завадить хаос в управлінні та невирішеність старих проблем
Попри гучні декларації Львів не готовий сьогодні інкорпорувати сусідів у свою господарку. По-перше, через відсутність стратегічного бачення розв'язання власних проблем. А також й тому, що у Львові ніхто до цього не готувався. Влада створила департамент з питань агломерації, але на цьому усе й закінчилось. У Львові ніхто не провів технічну інвентаризацію проблем сусідніх громад, не підготував проєкти, не розрахував їхню вартість та терміни впровадження.
На зустрічах з представниками громад заступник міського голови Львова переважно говорив і обіцяв розв'язати проблеми, які створило саме місто. Наприклад, в Зашкові він обіцяв полагодити магістральний водопровід, який належить "Львівводоканалу". Грибовичам, наче якесь благо, запропонували долучитись до участі в Громадському бюджеті для отримання коштів для стадіону. В інших громадах переважно говорили про пошук ділянки під нове сміттєзвалище для Львова чи облаштування нового міського цвинтаря.
Але нові члени громади Львова лише тоді відчують себе однією громадою, коли отримають доступ до привілеїв мешканців великого сучасного міста. Маю на увазі не так коворкінги, громадські простори чи велодоріжки, а насамперед каналізування, цілодобове водопостачання, надійне освітлення, якісні дороги, доступний та комфортний громадський транспорт.