Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні
Зустрічі американських представників з росіянами мають очевидний наслідок – запрошення Росії до інтенсивних обстрілів українських міст.
Так було з Кривим Рогом і тепер з Сумами. Зазначимо, що ці удари демонстративно здійснювались у денний час коли на вулицях багато людей. Водночас розміри трагедії в Сумах затьмарили той факт, що у неділю ввечері піддалися дроновій атаці Харків і Одеса. Примітно, що варварство у Сумах вперше визнали російським навіть офіційні посадовці в США Марк Рубіо та Кіт Келлог, а також МЗС Ізраїлю, який до цього війни в Україні не зауважував.
Російський цинізм змусив щось сказати всіх, окрім однієї людини – президента США, який назвав цей удар їхньою помилкою, не уточнивши хто такі вони та у чому полягає помилка. Чи у самому факті удару, чи у тому, що не туди попали? Зате дуже не сподобалося інтерв'ю Зеленського каналу CBS з місця удару по Кривому Рогу, аж до такої міри, що Трамп вимагав позбавити канал ліценції на мовлення.
На жаль американські переговори з росіянами привели до того, що останні переконалися у слабкості Сполучених Штатів і абсолютній політичній немічності Трампа та його небажанні та нездатності зайняти дійсно жорстку позицію. Викликає подив різні твердження експертів про те, що Трамп злий та ось-ось щось там зробить Росії. Результат очевидний – Трамп дотепер уникав сказати, хто веде війну та всі його нібито погрози є надуманими, про що прекрасно знає Путін.
Загалом Путін після трьох років приниження може почувати себе в тонусі. Божевільна політика з митними тарифами, клінч з Китаєм, провал переговорів з Хамасом, переговори з Іраном, які мають всі шанси закінчитися нічим, слабка з елементами невігластва команда в Білому домі, ексцентричний президент, який воює зі своїми союзниками, підрив фінансової могутності США – це видно всім окрім Трампа, його адміністрації та прихильників.
Недарма вже заговорили про початок заходу сонця над Сполученими Штатами та вихід на перші ролі Китаю, з яким починають нав’язувати економічні відносини колишні союзники США – Канада, Японія та Європа.
Всі почули зверхню відповідь МЗС піднебесної американцям: "Китай існує 5000 років без Америки та буде існувати ще стільки ж". Світ змінюється на очах, а лідер найпотужнішої поки що держави зайнятий грою в гольф, встановленням пам'ятника самому собі на своєму обійсті, регулюванням тиску води в душових кабінках та Гренландією.
Тепер добре видно причини його шестиразового банкрутства в бізнесі. Обман, небажання сприймати факти, невміння прорахувати свої дії хоча б на крок вперед та хвороблива самозакоханість стали видними на весь світ. Аналогічним чином підібрана команда, основною функцією якої є прославляння найвеличнішого. Одним словом: «Держава – це я!» Ось Вам і роль особи в історії. За два місяці можна знецінити та підірвати все, що попередні покоління зробили за двісті років.
Багато країн колишніх союзників, хоча на позір й намагаються зберегти відносини зі США, але вже роблять політичні маневри, не дуже бажаючи цілувати тильну частину Трампа. Очевидно, що також і у нас багато хто не може усвідомити того, що американці наразі добровільно стали васалами Путіна і з огляду на це сподіватися на тривалу допомогу марно, адже Трамп вже висловився, що це не його війна, а Байдена.
А потім додав: "Зеленський постійно прагне отримати ракети. Не можна починати війну, яку не можна виграти". Тобто слід розуміти, що війну розпочала Україна. Зрозумівши, що допомоги у ППО Україні від США не буде росіяни посилять тиск на фронті та демонстративний терор проти мирних міст, намагаючись зламати моральний дух до опору.
Адже форма та зміст переговорів, говорять про те, що американці непублічно схвалюють такі дії, принаймні не заперечують їх, оскільки це допомагає зламати українців і оголосити про успіх. Дуже вже хочеться досягнути цього одному до ста днів правління, а другому до 9 травня. Підтвердженням, того, що позиції США та Росії щодо майбутнього України збігаються є американський проєкт "мінеральної" угоди, яка зводиться до одного: "Віддайте нам все, бо ми так хочемо".
Так що весна та літо у нас будуть дуже гарячими, адже у Путіна також загострюються економічні проблеми з дефіцитом грошей та виникає ліміт часу для ведення бойових дій, а тут ще й американський друг підкузьмив з цінами на нафту, сам того не хотячи.
Тому попри запевнення, що переговори йдуть добре, в реаліях на щось можна сподіватися лише під кінець цього року, або на початку майбутнього. А до слів свого гімну: "Боже бережи Америку" наші колишні партнери можуть лише додати "І захисти нас від Трампа!"