Розмова з фундатором компанії IQholding Андрієм Якимівим.
Щоб Україна могла розвиватися економічно, їй потрібні успішні освічені люди. Вже 20 років команда IQholding проводить навчання: як започаткувати власну справу, стати успішними, зрозуміти ринок і користуватися новими можливостями для особистісного розвитку та розвитку бізнесу.
Навчальні програми, які розробили фахівці, є авторськими. Вони починали тоді, коли на ринку ще не було подібних ініціатив. Створювали соціальні проєкти для людей, які не мали доступу до практичної економічної освіти дорослих. Про те, що вдалося зробити та чого зараз бракує в цій сфері, розповідає фундатор компанії IQholding, кандидат економічних наук, доцент кафедри управління проєктами Національного університету "Львівська політехніка" Андрій Якимів.
Як ви почали допомагати підприємцям?
Наша команда почала працювати з 2003-го року. Тоді це була перша компанія ТзОВ "АнДар Сервіс". У 2006 році ми створили групу "Територія Бізнесу", в яку з часом об'єднали близько десяти компаній. Бурхливий розвиток почався з 2010 року, у 2011-му році ми зареєстрували IQholding. Тоді почали працювати більш системно та масштабно. Тобто, наш досвід роботи охоплює вже 20 років.
На початках ми вели консалтингову роботу, допомагали бізнесу виходити на ринок – вчили їх реєструвати підприємство, надавали юридичні консультації, навчали писати бізнес-плани, вести бухгалтерію. Тоді почали займатися й освітою дорослих – проводити різні майстер-класи, тренінги, воркшопи, хакатони, генерувати різного плану навчальні продукти.
Якою була ваша мета?
Ми розуміли, що класична освіта не генерувала відповідні потреби ринку для того, щоб розвивати додаткові навички у веденні бізнесу. Компанії намагалися на стороні шукати спікерів, тренерів, консультантів корпоративного навчання, формувати власні навчальні програми. Був період, коли більш системні компанії почали створювати щось на кшталт внутрішніх приватних навчальних "університетів", адже для того, щоби розвивати персонал, треба було знаходити ті навички навчання, які потрібні під цілі та завдання компанії.
Ми розпочинали з корпоративного ринку. Перші тренінги були пов'язані з управлінням персоналом, роботою у команді, міжособистісною взаємодією, лідерськими якостями, системним мисленням, тайм-менеджментом та побудовою корпоративної управлінської структури разом визначення місії й цінностей. Пізніше нас запросили на пробний тренінг для безробітних у межах заходу Львівського обласного центру зайнятості. Тоді була така опція від держави, що люди, які перебували у Центрі зайнятості, могли отримати одноразову грошову допомогу для започаткування власної справи.
Для Центру зайнятості було важливо вивільнити людей зі статусу безробітного, щоб вони могли проявити себе підприємцями, а надалі – створити нові робочі місця. Тобто ти міг взяти собі виплати, написати короткий бізнес-план і започаткувати власну справу.Ми розробили під це кілька навчальних програм: як стати підприємцями, в чому формула успіху, як виглядає підприємництво, на чому наголошувати, як писати бізнес-план, а також, що потрібно знати про систему оподаткування та ведення бухгалтерського обліку.
Хтось надавав ще таку консультаційну допомогу?
Коли ми починали та проводили перші тренінги у 2004 році, то ринок був відсутній. Так, були бізнес-школи, бізнес-інкубатори, які намагалися надавати підтримку молодим людям, але системної роботи не було. Дехто з викладачів вишів генерував власні навчальні програми. З'явилися перші тренери, коучі, але загалом ніша була не залучена. Ми бачили лише поодинокі загальнонаціональні пропозиції, але вони були вузькоспеціалізованими. Наприклад, були окремі семінари для бухгалтерів щодо системи оподаткування.
Але якщо говорити про освіту для дорослих, яка б допомогла здобути нові навички для ведення бізнесу та особистісного розвитку, то ми були одні з перших, хто почав працювати у цьому напрямку. Я був приємно здивований, що Львівський обласний центр зайнятості досить інноваційно розвивався, змінив систему управління. Тоді у них з'явилися пропозиції організовувати тренінги з пошуку роботи: як написати резюме, пройти співбесіду, як себе позиціювати і як працювати над своїми компетенціями або, наприклад, як знайти своє перше робоче місце.
Ми розробили для них кілька десятків різних тематик. Зокрема, для студентів, які закінчували виші та не могли знайти себе на ринку, для жінок у декреті, які на певний час опинялися поза ринком праці, але які хотіли набути нових навичок і знайти роботу.
Також ми готували навчання для селянських господарств. У нас село, на жаль, було депресивним. Якщо у міській агломерації можна було дати раду з пошуком роботи, то в селах, хуторах, віддалених районах, де немає підприємницької інфраструктури, що залишалося робити? Варіантом була самозайнятість. І ми почали низку програм із самозайнятості завдяки традиційним видам ремесла – вишивки, ковальства, лозоплетіння, фітодизайну, ягідництва, грибарства, облаштування теплиць тощо. Якщо люди отримували фінансову допомогу та понад рік залишалися підприємцями, то вони були більш спроможними у майбутньому продовжувати свою справу.
Крім того, ми розробили серію тренінгів для людей з інвалідністю: як їм соціалізуватися, чим зайнятися та де вони можуть себе виявити. Був також цілий блок для молоді, які з огляду на різні обставин не могли знайти себе на ринку праці. Ми проводили навчальні програми для ув'язнених у закладах обмеження волі. Ми намагалися дати їм розуміння того, у яке середовище вони повертаються. Це була психологічна, емоційна робота, вишукування потреб, зацікавленостей, уявлень та бажань. Тобто, ми створили своєрідний Клуб праці для ув'язнених, які невдовзі мали вийти на волю.
Потім ми реалізували конкурси на найкращий бізнес-план серед безробітних, які отримували допомогу після року діяльності, залучали місцеву владу, Торгово-промислову палату, партнерів-підприємців та допомагали у менторстві. Окрім навчальної консультаційної компоненти ми намагалися пропонувати нашим учасникам наставництво успішних людей, які могли б показати їм подальший вектор розвитку: або масштабувати ініціативу, або оцінити ризики та змінити її модель тощо.
Якщо говорити про роботодавців, то надзвичайно важливою є тісна комунікація з тими, хто, власне, формує ринок праці, а тому ми й почали проводити тренінги-семінари для працівників різних ланок. Зокрема, Служба зайнятості замовила програми для їхніх працівників на тему професійного вигорання, стрес-менеджменту, щоб покращити свою роботу та якісніше надавати послуги. Таким чином, у 2006 році ми вийшли з Львівської вже на Рівненську та Волинську області, а в 2010-му ще на десяток нових областей. До 2016-го року ми працювали вже у 19 регіонах України. Нашим основним партнером залишалася Державна служба зайнятості. Ми розробили понад 300 навчальних програм та згуртували кращих тренерів зі всієї країни.
Для нас були дуже важливі саме компетенції фахівців. Адже люди, які виходили з теоретичного майданчика та ніколи в житті бізнесом не займалися, не могли розповідати про те, як писати бізнес-план для бізнесу. Тому ми сформували потужні регіональні команди, об'єднали понад 180 тренерів, які їздили у районні центри. Це була титанічна логістика, щоб, до прикладу, наш тренер міг заїхати у Турку та прочитати там семінар. Нам було важливо, щоби люди, які не мали доступу до таких навчань, могли потрапити на такий тренінг. Звісно, зараз вже є чимало освітніх онлайн-платформ, інформаційних матеріалів в інтернеті. Раніше такого доступу не було.
Ви позиціюєте себе як соціально орієнтована компанія. Що це означає?
Соціальні тренінги були доступними для держави у плані вартості. Умовно на той час двогодинний тренінг-семінар у нас коштував тисячу гривень – це роздаткові матеріали, робота тренера та трансфер. У наших аудиторіях навчали тренери, які працювали з корпоративним бізнесом та отримували на годину близько 5 тисяч гривень. Утім, гуртуючи нашу команду, ми пропонували їм віддавати частинку свого часу людям, які не мають можливості доторкнутися до цих знань.
Ми запитували у них, скільки вони можуть подарувати свого часу в місяць й розробляли логістику згідно з їхніми побажаннями. Фактично висококваліфікований тренер за гонорар у 500 гривень їхав в районний центр, де проводив тренінг-семінар у 10 разів дешевший за його звичний. Та які ці тренери виходили заряджені! Тобто ми змогли залучити у команду висококваліфікованих фахівців і запустити таке соціальне партнерство.
Якими є виклики на ринку ваших послуг сьогодні?
За нашими плечима – близько 18 років роботи у плані тренінгів. Але, на жаль, з плином часу відпала потреба у фінансуванні таких навчальних проєктів. Почали більше орієнтуватися на гранти, зовнішніх донорів, і з кожним роком все менше державних коштів виділяли на такі програми. Це була колосальна помилка з боку держави, оскільки грантодавці діють під свої визначені цілі та потреби.
Коли почалася війна росії проти України, то ми почали з 2015-го року працювати з ПРООН, USAІD, "Фондом Східна Європа". З'явилося багато внутрішньо переміщених осіб, які втратили роботу, бізнес, але які переїхали в більш безпечні області та могли б відновити свою справу. Зараз це, на жаль, ще більш актуально. Ми почали розробляти системні навчальні програми для цієї категорії, зокрема з розвитку підприємницьких навичок, і стали одними з найбільших виконавців для Програми ООН з відновлення та розбудови миру в Україні. Через наші навчання пройшли тисячі людей.
І наскільки ефективними були ваші програми?
Якщо говорити про ефективність, то зі 100% учасників аудиторії у Службі зайнятості близько 18% показали результат – зареєстрували підприємницьку діяльність, відкрили власну справу, створили робочі місця. Звісно, хотілося б більше, але це потребувало додаткових ресурсів. Водночас працюючи з нашими західними партнерами, нам вдалося досягти 30% ефективності, оскільки там була дуже мотивована цільова аудиторія. Приходили люди, які вже розуміли, чого вони хочуть та шукали для мотивації, підтримки, знань та рішень щодо нових ідей, контактів, партнерств. Відповідно ми напрацювали багаторівневу систему – від започаткування власної справи до експортного потенціалу та до виходу на нові ринки.
За ці 18 років нашої роботи у сфері освіти дорослих ми провели понад 35 тисяч тренінгів та залучили до наших програм понад 600 тисяч учасників фактично з всієї України.Звичайно, коронавірус стимулював до диверсифікованого навчання, відкрив доступ до багатьох навчальних матеріалів. І прикро, що сьогодні наші донори недостатньо роблять для того, щоби дати ресурс на м'які освітні, інформаційні, навчальні програми. Так, гуманітарна допомога, закриття кричущих потреб, пов'язаних з війною, тут і зараз – це ключові завдання та величезний виклик для країни. Але якщо ми говоримо, що економіка та площина реформ важливі, то освіта дорослих – просто необхідна, щоб ми могли розвивати нашу країну.
Адже що потрібно людині, щоб вона стала успішною? Бажання, а бажання – це мотивація. Треба пропрацювати чимало психологічних блоків – мотивувати людей, дати їм розуміння та віри у себе, запропонувати ідеї та орієнтири. Дати прикладні знання, щоби вона вміла їх застосувати, змогла розібратися у технологіях, розуміла, як розвивається ринок, чого він потребує. І третє – необхідна ресурсність та підтримка менторства – фахових кваліфікованих людей, які можуть допомогти людині на її шляху.
Тому у 2018 році ми створили Науково-дослідний центр IQholding, креативний простір з елементами коворкінгу, конференц-центр, бібліотеку, щоб люди могли навчатися, комунікувати, взаємодіяти та генерувати нові ідеї. Тепер всі наші напрацювання, які ми втілювали впродовж цих років, імплементували у вигляді практичних видань. Наша бібліотека має напрямок бізнес і саморозвиток, щоб люди розвивали свої навички у самозайнятості та підприємництві. Тоді ми вирішили скооперуватися з трьома навчальними закладами – Львівським національним університетом імені Івана Франка, Львівською політехнікою та Університетом банківської справи, й сформували на базі IQholding Науково-методичну раду, до якої запросили професорів, доцентів, докторів, кандидатів наук з різного профілю, а також місцевих науковців.
Нині ми пропонуємо працювати над виданнями, які можуть бути корисними не лише студентам у системі вищої освіти, але й бути якісними продуктами на ринку для підприємств і бізнес-груп. За цих 5 років ми видали понад 20 видань за напрямом юриспруденції, економіки, управління проєктами, цифрової економіки, корпоративного права, державного управління та авторського права. До кінця року ми плануємо ще два видання економічного спрямування. Приємно, що серед наших наукових праць та посібників є і такі, що рекомендує Міністерство освіти та науки.
На чому ви нині фокусуєтеся, як змінилися запити бізнесу?
Держава сьогодні недостатньо працює у контексті інформаційної роботи з населенням на шляху формування власної стратегії успішності. Ми перебуваємо у стресових кризових станах. Люди мають бажання, хочуть і можуть себе реалізувати, але постійне питання: а що буде через рік-два, а чи варто ризикувати? Ми бачимо, що інвестиції заходять попри війну, з'являються нові виробничі потужності, розвиваються мережі, відкриваються бізнеси, реєструються нові приватні підприємства.
Однак тут має бути системний підхід з боку держави, щоб люди мали більше бажання, мотивацію бути результативними, ефективними як фахівці-професіонали, як самозайняті особи та підприємці. Вона має запропонувати спрощені, швидкі доступні кредитні програми, розширювати їх для різних видів бізнесу, надати доступ до реальних коштів. Щоби люди розуміли, що держава не лише фіскально та законодавчо карає, обмежує чи створює перепони для діяльності, а навпаки – стимулює, дає гарний приклад для наслідування, і створює можливості для самореалізації та розвитку.
Розмовляла Галина Голуб