article

Антон Слєпаков: Організатори концертів нарешті перестали дивитися в бік російського ринку

Дар'я Дегтяренко
четвер, 14 травня 2015 р. о 17:34
cultprostir
Антон Слєпаков

Варіанти поспілкувалися з учасником іменитого гурту "Вагоновожатые", хедлайнера фестивалю нової української музики "#SVOI"

Девіз "свій до свого по своє" стає дедалі важливішим для української пост-хіпстерської молоді. Тренд споживання вітчизняного продукту приходить і у сферу музики.

Але оскільки незалежний український музичний ринок ще лише продовжує народжуватися, як і 20 років тому, головне питання для багатьох патріотично налаштованих меломанів, полягає у тому як, власне, знайти ці незалежні молоді "свої" колективи.

Саме для розвитку незалежного ринку та представлення потенційним слухачам нових імен, з'явився фестиваль нової української музики "#SVOI". Як можна зрозуміти з назви, організатори намагаються сформувати нову самодостатню незалежну вітчизняну сцену.

Крім справді маловідмих імен у лайн-апі фестивалю можна знайти і вже знаних важковаговиків, об'єднаних у нові комбінації. Мається на увазі, насамперед проект "Вагоновожатые", утворений Антоном Слєпаковим, учасником легендарного колективу И Друг мой Грузовик..., Валентином Панютою, добре відомим завдяки гурту Lюk, і Станіславом Іващенко, барабанщиком донецького гурту DOK.

Напередодні фестивалю Варіанти поспілкувалися із Антоном Слєпаковим та спробували знайти у нього точки опори для сприйняття нової української сцени.

фото: rockcult

Ви знайомі з творчістю колективів, які візьмуть участь у фестивалі "#SVOI"? Вважаєте, такий формат буде мати успіх?

Да, минимально знакомы со всеми. Почти со всеми играли рядом на осенних фестивалях в прошлом году. Некоторых специально послушал на soundcloud'e. Интересно, кого с нами определили в "одно племя".

Но, не хотел бы торопиться с прогнозами. Предпочел бы услышать ответ от публики, пришедшей на концерт в эту пятницу. Аншлаг, оторванные двери, искусанная охрана, облитые минеральной водой бармены – были бы прекрасной иллюстрацией успеха!

Як думаєте, з чим пов’язаний різкий підйом популярності молодих українських колективів? Адже, більшість з них просто наслідує популярні явища музикального ринку Заходу. Як ви оцінюєте поточний рівень української музики?

Во многом, с некоторой внешней изоляцией Украины. Сюда почти перестали ездить группы "извне". Нет, кто-то ездит, конечно, но гораздо меньше, чем в былые времена.

Организаторы концертов наконец-то перестали смотреть в сторону российского рынка и вспомнили, что под боком растет грядка вполне себе качественных молодых и не очень артистов. С гораздо менее скромными запросами в плане райдеров и прочей логистики.

Уровень текущей музыки оцениваю сдержано. Хороших украинских групп всегда хватало. А вот, что с ними делать, куда применить, как интегрировать и самое главное - куда? Вопросов остается очень много.

Ймовірно, за час існування вашого колективу траплялися різні виступи – більш вдалі і менш вдалі. Чи траплялося вам після виступу відчувати розчарування?

Если такое случается, первые претензии я всегда стараюсь предъявлять себе. Это как в футболе. Выигрывает всегда команда, а проигрывает всегда тренер. (хотя никакой я, конечно, не тренер, в рамках Вагоновожатых удивительно выдерживается модель равноправия).

Вам вдається реалізувати себе в рамках "Вагоновожатых"?

Да, более чем. То, что такой коллектив сумел возникнуть после существования И Друг Мой Грузовик..., тоже чрезвычайно сильного коллектива, – большая удача.

Антон, яка ймовірність того, що через певний проміжок часу Ви знову кардинально зміните свої музичні настрої?

Всё может быть. Никогда нельзя быть чрезмерно категоричным.

фото: Foto-still

Чи існують табуйовані теми, які ви ніколи не будете зачіпати у своїх текстах?

Думаю, что нет. В тексты прорываются самые личные и интимные вещи. Это может быть незаметно для окружающих, но скрывать некоторые опасения и переживания бывает очень трудно. Даже в том случае, если ты сочиняешь не от первого лица. Наделяешь своими словами или поступками вымышленного персонажа.

Чи виникають суперечки всередині команди під час творчого процесу?

Постоянно. Надо понимать, что в Вагоновожатых подобрался состав, привыкший занимать лидерские позиции в своих прежних коллективах. Мы очень крепко бывает спорим на тему наших произведений, аранжировок, записи, быта... Но это наша внутренняя кухня. Мы взрослые люди с определенным багажом за спиной. Этот опыт и помогает в таких ситуациях.

Мы довольно-таки необычный коллектив, с легкой руки журналистов названый "супер-группой". Мы очень иронично относимся к этому термину, но очень ценим возможность быть вместе и создавать нечто объединяющее, волнующее и важное. Прежде всего, для нас троих.

З якою періодичністю народжуються нові тексти?

По разному. Бывает, месяцами ничего не придумывается. А, бывает, почти каждый день.

Берете участь у сайд-проектах?

Да, но это разовые участия. "Фичеринги" с разными артистами, в основном, – старыми друзьями. Постоянного сайд-проекта, как UNESKO у Валентина или DOK Станислава у меня нет.

Варто чекати україномовних чи англомовних текстів?

Разве что кто-то возьмется сделать качественный литературный перевод. Я вот точно не возьмусь!

Чим відрізняється слухач в Одесі та Львові, наприклад?

Я не ощущаю разницу между ними. Их объединяет то, что эти люди пришли на наше выступление. Мне этого вполне достаточно. Дальше "действовать будем мы"!

фото: SVOЇ Festival

Варіанти - онлайн газета новин Львова. Інший погляд на львівські новини та новини львівщини. Завжди свіжі новини про Львів, про львів'ян і не тільки. Тут новини у Львові оновлюються постійно.

Варіанти © 2012-2024