Пророк внутрішньої агонії зі злим альбомом поміж страхів футуристичного відчуження.
Новий альбом рівенського репера аппекса як віднайдене послання з якоїсь забутої руїни.
Злість і страх є найважливішими моментами альбому "СНТТК". Тут ще більше горору після релізу "Внутрішня Волинь" (2022). З усіх нових мутацій аппекса народжується справжній бодігорор.
аппекс десь має розуміти, що нині у сфері тілесного вже повністю вичерпали потенціал того, що називають провокацією. Якщо вона десь і можлива, то хіба у процесі подальшої кіборгізації населення. Про це він, власне, й читає на тлі своїх кінопроєкцій. Ще трохи й це вже буде кіберпанк Тецуо – залізна людина (1989) Сінья Цукамото. Хоча, можливо, він фанат деяких речей Девіда Кроненберга.
Його індастріал-хіп-хоп лякає своїми пастками. Приречення стікає там злістю та страхом. Хаузні моменти наче ще більше знущаються з відчуженого автоматизму слів "Блимає люмінісцент і ми рухаємось як роботи" ("Люмінісцент", "Бумеранг").
У цьому моменті приреченої механічності якось вже зовсім виокремлюється безпорадність лірики його рідного колективу Ціна Ритму на тлі футуристичного потойбіччя ("Синтетика", "Ніч обволокла"). Їхні бумерангові гештальти просто безпомічні поміж подальших жахів наяву.
Це, можливо, не настільки ще свідомий момент, але вже десь близько. З іншого боку – а якою, власне, має бути лірика кислотної спотвореної свідомості? Автоматизм лірики його скаліченого героя таки сягає певного абсурдного ефекту своїми алітераціями ("Чорний капюшон", "Хижо"). Цікаві знахідки, які подекуди зникають за чимось банальним, дивують своїм саркастичним сюром. Слова "Купа знайомих. Буду на тусі не довго. Хочу замкнутися дома. Мене кохають лише бутерброди" наче підозрюють про щось таке у новому світі майже без людей у 6 серії мультисеріалу Sausage Party: Foodtopia.
Якщо забрати дещо зайві детальні спостереження на районі та традиційне моралізаторство загубленого героя заради закільцьованих приспівів на кшталт "автомобіль за сотні миль втому і біль мої відвези", то це був би ще той ідеал ("Автомобіль"). Таке, до речі, можна зробити з більшістю треків на альбомі "СНТТК".
Найбільш цілісним та найкращим тестом на новому релізі аппекса є трек "Зачароване коло". Такий собі страх та огида у Рівному зі словами "А мені за позатілесним досвідом не потрібно аж так далеко бігати". Цілковита пітьма з привітом Паліндрому (профілі мертвих вождів) та безнадійною психіатрією на кшталт 12 мавп (1995) Террі Гілліама.
аппексовий глядач ще сприймає все це як дикий сон на екрані навпроти, проте далі його внутрішня агонія лише зростатиме. А що, якщо він й справді попереджає їх з майбутнього?