Асиметрична симетрія українсько-польських відносин

Двоє журналістів вирішили дослідити українсько-польскі відносини і відправились у мандри містами України та Польщі.  

З поляками в Україні спілкувався Лесь Белей, український поет, перекладач, та журналіст.

З українцями у Польщі – Лукаш Сатурчак, письменник, літературознавець, журналіст.

Він є також автор книги Галіція, яка вийшла українською мовою, у перекладі Тараса Прохаська.

Протягом 6 місяців, репортери відвідали по 10 міст в Україні та Польщі, обирали їх за симетричністю один до одного у двох країнах.

Якщо з української сторони були Шегині, то з польської – Медика (кордон), Волинь та Підкарпаття (історія), Новиця – Кременець (батьківщина поетів Антонича та Словацького), Львів – Краків (культурні провінції), Житомирщина та Нижня Сілезія (мігранти), Київ-Варшава (столиці), Черкаси – Лодзь (індустріальні центри), Чернігів – Щецин (північні міста), Одеса – Гданськ (портові міста), Свердловськ – Свіноуйсьце (міста, найдалі від кордону).

Результатом польових досліджень стала двомовна книга літературних репортажів.

"Асиметрична симетрія" – саме так назвали автори свій проект. І зара відбувається презентація цієї книги в Україні та Польщі.

Під час львівської презентації автори розповіли про методи роботи, пригоди під час подорожей, особливості польсько-українських відносин і стереотипи.

Методи досліджень

Автори зізнались, що користувались різною методологією дослідження польсько-українських відносин.

Лесь Белей: "Я контактував з місцевою польською спільнотою. Як правило, ставив стереотипні питання: що для них Польща, з чим асоціюється, яких визначних людей знають?

Я також робив своєрідний тест, називав близько десятка відомих польських культурних діячів, починаючи від Яна Собеського, закінчуючи поп-дівою Додою.

Бували такі випадки, коли українці краще знали всіх цих визначних поляків, ніж представники польських спільнот".

Лукаш Сатурчак: "Я користувався іншими методами, легшими. Я соромлюсь розмовляти з людьми на вулиці, тому через знайомих домовлявся про зустрічі з українцями у тому чи іншому місті.

Наші розмови були довгими, тривали по кілька годин. Питав про те, як їм живеться у Польщі, чи погоджуються вони зі сереотипами, які існують про поляків і міста, в яких вони живуть.

Тому що кожне місто, в якому я побував має свій імідж. Наприклад, Краків – консервативне місто, Лодзь – місто занепале, де нічого не відбувається. Гданськ – вільне місто. І так виглядала моя робота над цією книгою.

У процесі з’ясувалось, що моїми респондентами будуть переважно студентки. Я спочатку побоювався, що моє дослідження буде поглядом крізь призьму одного покоління студенток.

На щастя, випадково з’являлись інші герої. Також виявилось, що історії людей в різних містах відрізняються одна від одної.

Комунікація з людьми

Лесь Белей: У Львові найцікавішим співрозмовником був віце-президент польського товариства пан Збігнєв Ярмілко. Але він мене одразу попередив, що буде говорити тільки польською мовою, я не злякався, хоча мене це здивувало.

Важко було на Поліссі, там люди взагалі некомунікативні, сприймають тебе як свідка Єгови.

Я мав також проблеми на Волині, у с. Павлівка, де колись було знищено поляків. Є різні версії, хто це зробив, але найвірогідніше це було УПА.

Місцеве населення дістали російські журналісти, які приїжджають сюди і шукають чогось провокативного. Мене по кілька разів перепитували звідки я, боялись говорити зі мною.

Лукаш: Я помічав, що люди, з якими я говорив у ході дослідження, казали, що все у них добре.

Я тому довго з ними розмовляв, хотів їх розговорити, дізнатись не тільки про загальні позитивні враження. І під кінець розмови з’являлись інші історії, і не тількти з їхнього життя.

Стереотипи про українок у Польщі

У Польщі часто слово "українка" вживають як синонім до слова "прислуга". Кілька років тому у прямому ефірі однієї з польських радіостанцій ведучі в принизливих тонах розмовляли про українок.

Лукаш Сатурак зізнається, що цей скандал викликав сильне обурення серед поляків, які виступили на захист українок: "Це сталось кілька років тому. І можу сказати, що ніхто з українок, з якими я спілкувався, не згадували про якісь конфлікти чи моменти приниження у Польщі. Максимум – це історія про втрату грошей, чогось серйознішого не було".

Ставлення до українців щораз краще, а негативне ставлення є тільки у кількох середовищах політичних, які хочуть заробити собі імідж на цьому.

Антонич не існує у Новиці

Лесь та Лукаш у межах досліджень відвідали міста, де народились відомі поети. Лесь побував у Кременці, де народився Юліуш Словацький, а Лукаш у Новиці, де народився Богдан Ігор Антонич.

Лукаш: Новиця – цікаве місто. Там мешкали лемки колись, а потім були виселені на північ, зокрема на землі, поблизу з німецьким кордоном.

У Новиці я розмовляв переважно зі старими лемками, які жаліли, що не мають з ким говорити по-лемківськи.

Питав і про Антонича, але його там не існує. Мешканці не використовують своє місто з туристичною метою, тут немає такого як у Празі з Кафкою.

Я був здивований, коли на місці, де був будинок Антонича, є тільки пам’ятна таблиця українською мовою.

Географія полсько-українських відносин

Лукаш: Не скажу, що думки поляків про українців відрізняються у різних містах. Загалом, всюди однакове ставлення.

Але Перемишль – це вийняток. Тут, думаю, можна робити політичний імідж на загостренні українсько-польського конфлікту.

Минулого року був скандал, коли одну з вулиць міста хотіли назвати іменем Йосафата Коциловського, греко-католицького єпископа.

Іван Павло ІІ беатифікував його, але у Перемишлі є "святіші" люди, які вважають, що його іменем не пасує називати вулицю.

Останнього часу також був скандал, коли українська спільнота назвала Перемишль столицею українців у Польщі.

У інших містах, мені здається, цього немає, там просто менші спільноти українців.