Скандал навколо збереження батальних полотен Мартина Альтомонте можна покласти в основу сюжету мильної опери. Тут тобі і дешева драма, і багато пустих розмов, і заїжджених фраз, дешевого піару, профанації і явно не світить швидкий фінал. От і вчора у Львові відбулась чергова зустріч і чергові баталії навколо мистецтва.
Варто згадати, що минулого тижня у Золочівському та Олеському замках таки відкрили експозицію картин «Битва під Парканами» та «Битва під Віднем», які намалював Мартин Альтомонте у кін. 17 ст. на замовлення короля Яна III Собеського.
Саме у цих музеях планував зберігати картини покійний Борис Возницький, саме на такій позиції наполягають учасники робочої групи зі збереження культурних цінностей, зібраних Героєм України, академіком, директором Львівської національної галереї мистецтв Борисом Возницьким.
Попри те, що все сталося як гадалося, розмови не припинились і долю батальних полотен Альтомонте обговорюють й далі.
На розмову з музейниками та львівською інтелігенцією вчора мав приїхати міністр культури України Михайло Кулиняк.
В аносованому плані зустрічі йшлося про обговорення двох питань – розгляд кандидатів на посаду директора Львівської національної галереї мистецтв, а також де все ж таки найкраще експонувати картини Мартина Альтомонте.
Попри те, що організацією цього заходу займались працівники Міністерства культури України, ніхто не додумався повідомити, що Кулиняк і не збирається їхати до Львова.
Натомість зустріч відбувалась з абсолютно іншим розвитком подій. Найперше, розпочалась вона з 2-х годинним запізненням, після того як учасники Музейної ради, до складу якої увійшли музейні працівники зі всієї України, повернулись з Золочівського та Олеського замків.
Організація цієї події була настільки бездарною, що запрошеним експертам довелось чекати, поки для них знайдуться стільці. А далі почався банальний базар.
Поважних львівських інтелігентів хлібом не годуй, а дай поговорити. Протягом кількох годин малозмістовних словесних баталій знову звучали фрази про те, що поляки хочуть забрати собі надбання українського народу, що місце картин там, де Возницький сказав, і поляки не будуть вказувати українцям, що робити.
Особливо обурило частину присутніх те, що Яцек Міллер, директор департаменту польської культурної спадщини за кордоном, вкотре заявив про експонування картин Альтомонте у костелі Св. Лаврентія у Жовкві, оскільки саме для цього місця вони і були намальовані.
«Засвистали» інтелігенти й головного реставратора картин Павела Садлея, коли той говорив у яких умовах і в якому середовищі повинні зберігатись картини.
Поляки у свою чергу назвали ці всі розмови занадто ідеологізованими. Яцек Міллер також зізнався, що інші батальні полотна «Битва під Клушино» Симона Богушовича та «Битва під Хотином» Андрія Стеха і Фернанда Ван Кесселя поляки готової реставрувати, але тільки за умов, що згодом їх повернуть до Жовкви, де свого часу їх знайшов Борис Возницький.
Дісталося чимало і Володимиру Геричу, директору Державного історико-архітектурного заповідника у м. Жовква, який стоїть на позиції повернення всіх чотирьох батальних полотен до Жовкви.
У свою чергу Музейна рада, заслухавши різні думки і побувавши у місцях експозиції, зробила наступні висновки: провести експертизу всіх приміщень, які пропонують для експозиції полотен, галерея і реставратори повинні мати свої реставраційні паспорти, яких досі немає, подумати про подальшу долю інших двох батальних полотен – «Битва під Клушино» та «Битва під Хотином», важливо створити відповідні умови для показу цих картин.
Ігор Кожан, директор Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького, який вів засідання, зізнався, що представники Музейної ради бачать найкращим варіантом вирішення цієї проблеми будівництво окремого павільйону для картин у Жовкві.
Головний реставратор батальних полотен «Битва під Віднем» та «Битва під Парканами» Павел Садлей також вважає, що ці полотна потрібно виставляти разом.
«Ці картини мають велику мистецьку цінність тільки тоді, коли експонуються всі чотири разом, коли кожен окремо експонується, це вже не те, бо таких картин насправді є дуже багато. Є картинни з більшою мистецькою цінністю, а ці полотна мають велику історичну цінність» – розповів пан Садлей «Варіантам».
Також реставратор зізнався, що монтаж картин у Золочівському та Одеському замках може змарнувати працю реставраторів, оскільки такі полотна потрібно натягувати на підлозі, а там такої можливості реставратори не мали.
Що ж у підсумку? А те, що дві картини поки у надійному, але не зовсім відповідному місці. Інші батальні полотна у фондах і невідомо, коли їх почнуть відновлювати. Достойної альтернативи Золочівському та Олеському замку також немає на даний момент. Розмови тривають й надалі. Чекаємо наступних серій.