Бюджетні підсумки 2013 року від Яромира Самагальського
Завершується 2013 бюджетний рік. Не можна сказати, щоб місто Львів цього року розкошувало, адже ухвалений бюджет-2013 виглядав достатньо скромно:
Загальний обсяг затверджених доходів становив 2,747 млрд. грн., в тому числі доходи спецфонду – 397,9 млн. грн., так званого "бюджету розвитку" – 278,7 млн. грн., видатки – 2,814 млрд. грн.
Бюджетний рік проходив напрочуд напружено і не без скандалів.
Журналісти вже звикли щодня отримувати повідомлення про хронічні неплатежі держказначейства.
Нормою стали пікети держказначейства працівниками львівських комунальних підприємств з вимогою виплат боргів по зарплаті, організовані за підтримки влади міста.
Непоодинокими були й баталії між депутатами і чиновниками щодо бюджетних моментів.
Але у підсумку, за даними Яромира Самагальського, станом на 1 грудня перший кошик міського бюджету наповнено на 92%.
Другий кошик, який раніше ніколи не виконувався, виконаний на 103%, бюджет розвитку – на 72% проти 35% у 2012 році.
Тобто, попри всі труднощі, бюджет Львова цього року має всі шанси бути виконаний за більшістю основних показників.
Бо, не без гордості визнав Яромир Самагальський, бюджет на цей рік був зведений надзвичайно добре і реалістично.
Але радості і оптимізму від цього голова бюджетної комісії не відчуває.
«Можна сказати, що Львів сьогодні в дуже хорошій фінансовій ситуації. І це буде правда, адже на рахунках кошти є і немалі. Але це приблизно те ж саме, що якщо при зарплаті у 5 тисяч гривень дозволити вам витрачати тільки на хліб, на воду і світло. В цій ситуації ви також рано чи пізно станете заможною людиною, тільки гроші свої не зможете потратити, а отже все одно будете ходити в порваних мештах», – зітхає пан Самагальський.
Варіанти спробували розібратися у бюджетних парадоксах Львова, а також поцікавились про те, що місто очікує в новому, 2014 бюджетному році у Яромира Самагальського.
Надходження до бюджету 2013 Львова
Найбільше надходжень до бюджету Львів отримує за рахунок податку з фізичних осіб, тобто 75% від відрахувань з кожної нашої заробітної платні.
Але ці кошти поступають в перший кошик, який йде на виконання делегованих державою повноважень, так званих захищених статей міського бюджету.
Тобто, на практиці місцеве самоврядування немає ніякого відношення до цього.
Щодо інших статей надходжень, то в останні роки центральна влада значно обмежила місцеве самоврядування у джерелах фінансування.
Наприклад, раніше існував податок з власників транспортних засобів. Місто збирало 40-60 млн. грн. щорічно і мало право розпоряджатися цими коштами, витрачаючи їх на реконструкцію доріг.
Тепер цей податок закладений у вартості пального. З одного боку, це правильний крок з боку держави, але з іншого – тепер держава збирає ці кошти і розподіляє їх у вигляді субвенцій.
А коли в державі дефіцит коштів, то мери, хто на колінах, хто з валізкою, повинні їхати в Кабмін і просити свої кошти.
Суттєві кошти раніше місто отримувало за рахунок ринкового збору. Сьогодні ринкового збору не існує. Натомість в казну міста поступає 43% від єдиного податку, який знову ж таки збирає держава. У Львові середній і малий бізнес – достатньо суттєвий прошарок.
Навіть не середній, а малий бізнес, який працює переважно на єдиному податку. Станом на 1 грудня цей показник виконується на 70%.
Як трактувати цей показник? Те, що він не виконується, означає, що щось стримує людей вести легальний приватний бізнес і він ховається у тінь. Звісно, що держава в цьому грає ключову роль.
Але не лише вона одна. Бо і місто так само впливає на роботу приватного сектору. І навіть тут треба не помагати, а скоріше не заважати розвиватися підприємництву, зменшуючи і уніфікуючи дозвільні процедури.
Сума інвестиційних внесків, сплачених забудовниками цього року, вже сягнула цифри 8 млн. грн.
Знову ж таки, можна сказати, що це не багато, але, вважаю, це хороший показник і свідчення того, що в цьому випадку місцеве самоврядування виконує свою місію і повноваження.
Натомість надходження від продажу землі станом на 1 грудня виконуються на 12%, а від відчуження майна комунальної власності (продажу) – на 63%.
Надходження від оренди приміщень комунальної власності, котрі поступають в другий кошик міського бюджету, виконуються на 71%.
Серед причин останнього є як об’єктивні, так і суб’єктивні. Так, прострочених платежів (недоїмок) за оренду назбиралося на суму 24 млн. грн.
Боргують підприємства-банкрути, але є й такі орендарі, котрі навмисно, не без сприяння чиновників, затягують процедуру укладання договорів. А коли немає договору, то немає законних підстав для оплати рахунків за оренду.
Це питання ставилося депутатами перед чиновниками і мером, укладено списки боржників, але ні виконавча влада, ні контролюючі органи не реагують на цю проблему. Але ж 24 млн. грн. – це значний резерв для бюджету міста.
Розікрасти можна будь-що, був би дозвіл або лояльність контролюючих органів
У 2013 році гострими і проблемними були стосунки між депутатським корпусом і виконавчими службами у питаннях використання бюджетних коштів на роботи, виконання яких неможливо чітко проконтролювати.
Всі роботи і матеріали, які замовляє міськрада, умовно можна поділити на ті, що можна порахувати і на ті, що не можна порахувати і співставити.
Львівські чиновники значну увагу приділяють саме тим статтям видатків і тим роботам за бюджетні кошти, які складно перевірити.
Наприклад, це купівля піскосуміші і солі для посипання міських доріг, косіння трави, ямковий ремонт або ж роботи з прибирання вулиць, в тому числі й від снігу, і т. ін.
Для того, щоб перевірити скільки вивезли снігу у кожному конкретному випадку, треба витратити грошей не менше, ніж було виділено в бюджеті на саме прибирання.
По-друге, такі перевірки блокуються процедурними моментами. Наприклад, газон прибрали сьогодні, а акти виконаних робіт чиновники закрили лише через три тижні, бо такою в них є процедура.
Контролюючі органи ж здійснюють перевірку на підставі документу про виконані роботи. Звісно, що через три тижні трава вже не виглядає як свіжоскошена. І нічого нікому ти не докажеш.
На прибирання міста гроші виділяє місто (прибирання магістральних вулиць і частини території, що не розташовані поблизу будинків) і за це також платять мешканці (присадибні території і будинки).
Роботи ж виконують, відповідно, Шляхо-ремонтне підприємство (ШРП) і працівники ЖЕКів. Але при цьому немає ні чіткого розподілу обов’язків між ними, ні чітко закріплених територій.
Останні питання регулюються чиновниками в ручному режимі. От і буває, що в одному місці метуть і ШРП, і ЖЕК, а в іншому – не дошукаєшся, хто б прибрав. Відповідно, і звіти за пророблену роботу не перевіриш.
У бюджет 2013 року депутати окремим рядком заклали гроші на прибирання вулиць. Але навіть це не допомогло проконтролювати їх використання.
Бо згідно бюджетного кодексу, у такій ситуації є коди видатків на ямковий ремонт, фарбування турникетів і прибирання вулиць, піскосуміш, сіль, інші витратні матеріали, а от на зарплату двірникам – немає.
Чиновники виділені гроші витратили, нібито, згідно закону, а потім знову до нас прийшли просити грошей на зарплату двірникам.
Є ще один спосіб заробітку на бюджеті, в основі якого покладені зловживання недосконалістю нашого законодавства. Інколи чиновники замовляють роботи, виконання яких не передбачено бюджетом.
Вони складають акт виконання і звертаються до депутатів, щоб ті погодили його заднім числом. Останні, звісно, відмовляються погодити оплату робіт, які громада не замовляла.
Тоді виконавець робіт, згідно закону, звертається до суду і суд приймає рішення сплатити за ці роботи.
Або ж ще одна цілком «законна» схема. Керівники управлінь міськради чи інші розпорядники коштів не мають права підписувати акти виконаних робіт, якщо на рахунку немає грошей.
Останнє є вимогою бюджетного кодексу. Але, якщо акт не підписується протягом 12 днів, виконавець робіт знову ж звертається до суду і за рішенням останнього, вони автоматично вважаються підписаними.
З огляду на те, що, приблизно, 40 справ по актах виконаних робіт зараз знаходиться на розглядах в судах, нам не вдалося добитись від чиновників чіткого виконання рішення щодо публікації цих актів на сайті міськради.
Все висить в повітрі роками. Тобто, система зроблена таким чином, щоб завадити налагодженню дієвої системи контролю за витрачанням бюджетних коштів.
Але не лише цей метод контролю не діє, чиновники вміють вихолощувати будь-яку позитивну ідею.
З ініціативи депутатів міжнародна організація Transparence Ukraine уклала з владою Львова договір на впровадження європейських стандартів відкритості у питаннях проведення закупівель і виконання робіт.
Зараз розробляється спеціальний сайт на цю тематику. Львів перше місто, яке підписало таку угоду і яке задекларувало готовність до впровадження цих стандартів.
Проте, в мене існує побоювання, що львівські чиновники зацікавлені лише в тому, щоб піаритись на цій темі, а от щодо реального просування проекту, то це буде дуже нескоро і непросто.
Казначейство блокує кошти міста на рахунках, бо ними користується держава
Відповідно до Конституції, держава частину своїх повноважень і, відповідно, фінанси під їхнє виконання делегувала органам місцевого самоврядування.
Кошти, які йдуть на це, складають так званий перший кошик загального бюджету міста. Він наповнюється за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Це так звані захищені статті міського бюджету, які витрачаються на освіту, охорону здоров’я, культуру, спорт і соцзахист. Фінансування цього першого кошика – це обов'язок держави.
А є другий кошик загального бюджету, який наповнюється міським самоврядуванням і витрачається на виконання суто його повноважень в рамках бюджетного кодексу, наприклад, на ремонт дахів, шкіл, садочків та ін.
Цього року держава систематично недофінансовувала перший кошик, тим самим змушуючи місцеве самоврядування латати дірки в першому кошику за рахунок коштів другого.
Робить це держава без проблем, бо державні кошти і кошти місцевого самоврядування зберігаються в держказначействі на єдиному рахунку або ж в «одній кишені».
В інакшому випадку, довелось би закрити частину шкіл, лікарень, відправити у неоплачувану відпустку лікарів.
Тобто, проблеми створила держава, а от негатив від цього лягає на місцеве самоврядування, яке не лише у Львові, а у всій Україні постало перед нелегким вибором: або спонсорувати державу, або прийняти на себе негатив від того, що вона не виконує свої зобов’язання.
Звісно, що ми не можемо допустити закриття шкіл і лікарень, але, рятуючи освітян і медиків, тим самим місто не може виконати своїх бюджетних зобов’язань перед громадою: дороги, дахи, садочки не відремонтовані, затримується зарплата працівникам комунальних підприємств. А держава в цей час звітує, що всі зарплати і пенсії вона виплатила.
Але якою ціною? Тобто, має місце серйозна маніпуляція. Казначейство цілий рік блокує кошти міста на рахунках, бо ними користується держава.
Але є й інше питання. Неправильно і навіть образливо, коли держава чомусь вважає зарплату вчителів, медиків захищеною, а, наприклад, людини, яка працює в Львівелектротрансі, у водоканалі, муніципальному театрі або іншому комунальному підприємстві – ні, їхня зарплата фінансується з другого кошика, який блокується казначейством.
Гроші освітянам, медикам так-сяк, але йдуть. А, наприклад, профінансувати зарплату нашим працівникам, які справедливо протестують, коли є затримка, ми не можемо, при тому, що ці гроші є на рахунку. І якщо завтра трамваї не виїдуть на вулицю, це буде визнано як вину місцевих органів самоврядування.
Місто відновило і знову втратило довіру підрядників
На початок 2013 року в місті була проблема, яка полягала в тому, що підприємці не хотіли співпрацювати з владою міста, адже останнє за виконані роботи боргувало підрядникам приблизно 130 млн. грн.
Підприємцям доводилось у суді відстоювати свої права, бо позиція виконавчих органів виглядала так, що «борги віддають тільки боягузи».
Багато тендерів не відбулося у 2012 році саме з цієї причини, бо ніхто не хотів зв’язуватися з містом.
Депутати наполягли на тому, щоб в першу чергу погасити саме ці борги. Тому що, підприємці – це львів’яни, а влада наразила їх на загрозу банкрутства.
І ми сплатили ці борги, бо саме така сума на той момент була на рахунках міста. Можна було сказати, що ми почали життя з нового листа. Хлопці, ми вже тепер чемні. Ви – робить роботи, ми – будемо платити.
Але тут почались проблеми із держказначейством. Сьогодні місто знову боргує 90 млн. грн., в тому числі й підрядникам. Це є погано.
Те, що ми багаті на папері – це не є добре для міста, дуже мало робіт виконується. Знову втрачена довіра підприємців до роботи з органами місцевого самоврядування.
Кредитні борги Львова
Ще кілька років тому загальна сума заборгованості Львова по кредитах сягала цифри 1 млрд. 80 млн. грн., сьогодні вона скоротилась до 540 млн. грн. Тобто видна позитивна динаміка в цьому питанні.
Львів брав декілька великих кредитів.
По-перше, це випуск облігацій. Спочатку їх було випущено на суму 92 млн. грн., які були призначені на розвиток інфраструктури міста. Цей кредит вже повернуто.
Після цього, місто оформило кредит на суму 200 млн. грн. на будівництво стадіону. У 2012 році виконавчі органи, за наполяганням депутатів віднайшли можливість повернути 110 млн. грн. із цієї суми.
Отож, залишилось повернути 90 млн. грн. плюс відсотки (по 20% річних за п’ять років) – 180 млн. грн.
Швидше за все, місто і наступного року буде нездатне повернути таку суму боргу, тому доведеться перекредитуватись.
Тобто, під цю суму ми пропонуватимемо взяти інший кредит, але під менші відсотки. Тим самим вдасться відтягнути час повернення кредиту. Це єдине, як на мене, правильне економічне рішення в цій ситуації.
Крім цього, Львів має борги по кредитах, що отримувались під розвиток комунальних підприємств.
Львівводоканал у 2002 році отримав 25 млн. дол. від ЄБРР на модернізацію. Це було правильно. Адже виконано значний об’єм робіт, які дозволити водоканалу втриматись, більше того забезпечити місто цілодобовим водопостачанням.
Проблема в іншому. Ця позика була отримана під гарантії уряду. І останній регулярно сплачує Світовому банку за наше місто відсотки по кредиту і повертає частково сам кредит.
При цьому, відповідно до угоди, нараховуються штрафні санкції для Львова за невиконання своєї частки зобов’язань.
Натомість позиція міського голови Львова є такою, що Львів не розраховується з державою, як це передбачено угодою про солідарну відповідальність.
Щороку в бюджет міста закладаються видатки на сплату певних частин цього кредиту і відсотків, як це передбачено законом, але місто їх витрачає на інші цілі.
Я не знаю на що розраховує Садовий. З одного боку і справді були випадки, коли держава списувала такі борги місцевому самоврядуванню.
Але з іншого, держава в будь-який момент абсолютно законно може поставити перед Львівводоканалом вимогу повернути ці кошти, в іншому випадку підприємство буде оголошено банкрутом і виставлено на приватизацію.
Тоді Львівводоканал дістанеться комусь за невиправдано мізерну суму, якихось 80 млн. грн., котра покриє борг підприємства перед державою.
Є ще позика, надана ЄБРР Львівелектротрансу в сумі 12 млн. євро в рамках позики, наданої в 2009 році на ремонт і реконструкцію інфраструктури міста у 2008-2009 роках.
Також цілком підтримую це рішення, бо без цих грошей нам не вдасться модернізувати наше електротранспортне господарство, яке майже у всьому світі є дотаційним.
Але програма позики була ухвалена без графіку використання коштів. Тобто підприємство вже три роки сплачує за резервування коштів на рахунку в сумі 1,8 млн. грн. щорічно, але реально використало лише 3 млн. євро. з цих грошей.
І це при тому, що підприємству немає чим виплачувати зарплату працівникам. Як на мене, така ситуація свідчить про серйозні недопрацювання з боку менеджменту.
Наприкінці 2013 року депутати ухвалили ще один кредит в сумі 20 млн. євро на модернізацію Львівтеплоенерго. Цей кредит дозволяє підприємству отримати ще 10 млн. євро грантових коштів.
Це також потрібний і вигідний кредит, адже грантові гроші покривають всі можливі ризики, пов’язані з ним. Також важливо, що ЄБРР буде здійснювати контроль за використанням цих грошей.
Хоча останнє у нашій ситуації не є залізною гарантією, що ці гроші не будуть розкрадені. Так, контролюючі органи встановили факт нецільового використання 36 млн. грн. під час реконструкції дорожньої інфраструктури Львова, що здійснювалось коштом ЄБРР.
З’ясувалось, що підприємці вказували у актах виконаних робіт завищену вартість матеріалів, що забороняється умовами надання кредиту. Але чомусь це не набуло подальшого розголосу.
Бюджет-2014: краще затягнути роботу над бюджетом, але прийняти його прозоро
Я категоричний противник тези, що краще мати поганий бюджет, ніж ніякого. Краще затягнути роботу над бюджетом, але прийняти його прозоро, щоб він був реальним. Прозорість – найефективніший і найпростіший спосіб боротьби з корупцією.
Коли ж приймається нереальний бюджет, в якому закладені міфічні показники інфляції, недіючі в реальності тарифи, непрозорі цифри соціальних виплат, тоді він не виконується і країну цілий рік лихоманить.
Виконком прийняв рішення, що перші місяці 2014 року Львів житиме за розрахунками старого бюджету. Це є рішення, передбачене законодавством, і так відбувається у всіх містах України. Це дає можливість нам вести планомірну роботу над формуванням нового бюджету.
Зараз ми працюємо над прогнозом поступлень в новий бюджет. Очікуємо, що вони будуть вищими, ніж минулого року, хоч і не набагато.
Адже резервів не багато, перш за все вони зв’язані з покращенням менеджерської роботи виконавчих органів влади, на чому будуть наполягати депутати.
Серед іншого, вимагатимемо підвищити показники по укладанню і переукладанню договорів оренди. Тобто, фактично бачу наше завдання в тому, щоб змусити працювати гроші, які цього року не поступили в бюджет через халатність чиновників.
У процесі формування нового бюджету, ми, депутати, обов’язково зустрінемося зі своїми виборцями, почуємо їх накази і постараємось це врахувати в бюджеті. До обговорення бюджету також залучимо громадськість.
Серйозну проблему, яку не знаю на разі, як правильно вирішити, становить судове рішення, яким владі міста заборонено надавати пільги на оренду землі відповідно до нормативно-грошової оцінки.
Раніше місто надавало такі пільги в розмірі 60% на сплату оренди. Тепер така практика визнана незаконною, адже цього непередбачено новим податковим кодексом.
Від цього постраждають перш за все великі підприємства, яких лишилося обмаль у Львові, котрі, як правило, орендують великі території.
Наприклад, завод залізобетонних конструкцій на вулиці Польовій. Заводу вдалося вистояти і не закритися навіть під тиском донецьких підприємців.
Завод багато допомагав місту на будівництві різних об’єктів, надаючи свої вироби в борг, а зараз, схоже на те, що ми власними руками його доведемо до банкрутства. 400 працівників можуть залишитись без роботи.
Ми будемо шукати як конкретно допомогти цього року великим підприємствам.