Богдан Кук: Сама держава запропонувала механізм, що забезпечує добровільність об’єднання громад

Розмова з громадським активістом Богданом Куком про децентралізацію в Україні.

Як Ви ставитеся і оцінюєте процес добровільного об’єднання громад на Львівщині?

Це важлива реформа на шляху до централізації в Україні, необхідно, щоб вона відбулася.

Я уважно слідкую за цим процесом з лютого, з моменту ухвалення закону про добровільне об’єднання громад. Тим більше, що свого часу мав можливість детально ознайомитись з перебігом аналогічних процесів в Польщі.

Не варто думати, що там, в Польщі, все відбувалось гладко і безконфліктно.

Навіть сьогодні далеко не всі гміни є самодостатніми та можуть без допомоги з боку держави задовільняти потреби своїх членів. Малі гміни в Польщі створювались на базі двох сіл, великі об’єднують до 70.

Така амплітуда є свідченням добровільності процесів, що відбувались в сусідній з нами країні. Важливо, щоб в Україні, і зокрема, на Львівщині, процес об’єднання громад також був реально добровільним.

Хоч ми весь час спостерігаємо бажання адміністративного ресурсу втрутитись і нав’язати свою модель та терміни об’єднання.

Можна зрозуміти бажання центральної влади швидше закінчити з об’єднанням громад, адже це означатиме, що наступного року держава значно скоротить видатки на утримання соціальної інфраструктури в регіонах?

Погоджуюсь, адже навряд чи варто поспішати в процесах, що торкаються життя мільйонів людей, несуть для них кардинальні зміни. До того ж, як відомо, далеко не всі нюанси об’єднавчого процесу прописані навіть на законодавчому рівні, а отже є багато білих плям.

Наприклад, до кінця не зрозумілими є функції старост, місцевих адміністрацій тощо. Не зрозуміло, що робити з вчителями і лікарями, яких з них і за якими критеріями лишити на роботі, а яких звільнити у зв’язку із скороченням мережі шкіл та лікарень.

Вже зараз очевидно, що якщо місцеві вибори восени відбудуться за умови, що об’єднавчий процес лише частково відбудеться, то потім доведеться проводити позачергові вибори.

Ви вважаєте, що процес об’єднання таки не завершиться восени?

Не бачу в цьому нічого поганого. Навпаки, я розумію обережність і виваженість з якою громади підходять до цієї реформи.

Мене насторожує лише одне. Насправді разом з законом про добровільне об’єднання громад парламент ухвалив ще один революційний закон "Про співробітництво територіальних громад".

Цей закон дозволяє об’єднувати ресурси громад для здійснення важливих проектів для їхнього життя і функціонування, але чомусь влада не дуже поспішає його піарити, бо він, насправді дозволяє громадам не поспішати з остаточним рішення про об’єднання.

Громади можуть в рамках точкових проектів придивитись один до одного, відчути, що дає їм співпраця, спробувати її різні моделі. І лише після такої перевірки ухвалити остаточне рішення про об’єднання.

В Україні громади вже скористались законом про співробітництво?

Так, хоч таких прикладів наразі є лише 17. Найактивніше громади співпрацюють у Хмельницькій, Чернігівській, Полтавській, Вінницькій областях.

Наприклад, у Віньковецькому районі Хмельницької області вісім сільських громад домовилися і створили спільне комунальне підприємство. Ще чотири сільських громади району реалізують проект спільного фінансування та утримання місцевої пожежної охорони.

У Семенівському районі Полтавської області десять сільських громад розпочали реалізацію спільного проекту "Оновлене життя місцевої пожежної охорони – запорука безпечної життєдіяльності громад".

У Пирятинському районі Полтавської області активно вирішують питання утилізації сміття, там Пирятинська міська рада, разом з шістьма сусідніми сільрадами об’єднали ресурси і впроваджують спільний проект "Придбання сміттєвоза та контейнерів для покращення матеріально-технічної бази громад".

Активно до цього процесу зараз долучились громади Івано-Франківської області. Жодна громада з Львівщини не наразі не приймає участь в цьому процесі, хоча багато з них мають значний досвід реалізації міжнародних і обласних проектів.

Повторюсь, насправді громади у законі про співробітництво мають реальний механізм для об’єднання зусиль та ресурсів. Такі колективні угоди про співпрацю стали позитивними прикладами співробітництва, що стимулюють подальший процес об’єднання.

Однак чомусь наша влада відмовилася від цього і одразу ж взялася за укрупнення громад.

Тобто Ви не вбачаєте нічого страшного в тому, що процес об’єднання громад, можливо, не буде аж настільки швидко зреалізований?

Саме так. Він повинен буди добровільним. Громади повинні зробити усвідомлений вибір і якщо на це їм знадобиться більше часу, ніж це передбачають плани центру, то це не проблема.

Адже сама держава запропонувала механізми, що дозволяють вже сьогодні об’єднати базисні матеріальні і фінансові ресурси громад, щоб підвищити їх конкурентоспроможність і самодостатність.