Богдан Кук: Суспільство повинне дорости до вільного володіння зброєю

В Україні триває дискусія навколо ухвалення Закону про право на вільне володіння зброєю.

Прихильники ухвалення закону стверджують, що така норма дозволить зупинити розгул криміналітету, а головне – захистити безпеку громадян.

Мовляв володіння зброєю урівняє шанси нападника та жертви, відповідно, зробить беззмістовним сам напад. Та й влада у такому випадку буде більше рахуватись із громадянами, які зможуть самостійно себе захистити.

Чи справді це так, і чи не призведе вільне володіння зброєю до зворотніх наслідків, коли вулицями міст і сіл будуть ходити люди, які носитимуть пістолети та автомати на законних підставах – про це ми говоримо з Богданом Куком.

Його, як співрозмовника, ми обрали не випадково, адже на Львівщині він один з найкращих фахівців із зброї – майстер спорту із стендової стрільби та співзасновник Клубу правильного полювання.

Пане Богдане, чи справді вільне володіння зброєю допоможе вирішити проблему безпеки громадян?

Свою спортивну кар'єру я починав з 12 років під наглядом тренерів. Вони мене з дитинства роками вчили правильному поводженню зі зброєю, передусім правилам безпеки.

Сьогодні лунають заклики озброїти все суспільство, бо лише так ми вирішимо проблеми зі злочинністю. Особисто не підтримую таку думку з одної причини: зброя і так є у вільному доступі для однієї частини населення – мисливців, до яких і сам належу.

Щоб отримати посвідченя мисливця, потрібно пройти курси із володіння зброєю. Часто ця вимога є фіктивною. Якщо приїхати на відкриття сезону полювання, наприклад, на пернату дичину, то можна побачити людей зі зброєю в далеко не в тверезому стані.

І якщо до того озброїти решту людей, то мене особисто це лякає. Переконаний, суспільство повинне дорости до вільного володіння зброєю, і тільки тоді можливо розглянути це питання.

Ви, напевне, особисто знали колишнього депутата міської ради Андрія Панаса, який трагічно загинув під час полювання. Чи не є це підтвердженням ризикованості вільного володіння зброєю?

Звичайно, я його особисто знав, але з етичних міркувань не хотів би про це говорити. Скажу тільки, що дв цьому трагічниму випадку освідчені мисливці припустились ряду грубих помилок.

Що ж тоді говорити про людей, які не мають навичок володіння зброєю.

Щороку в Україні на полюванні трапляється в середньому до 40 нещасних випадків з летальним фіналом і це при тому, що люди з великим мисливським стажем мали б досконало володіти зброєю.

Уявіть, у багатоквартирному будинку живуть люди різних вікових категорій, культурних традицій, різних релігійних сповідань. У ньому вочевидь є багато дітей. Скажіть, яка з матерів буде згідна, що поруч житиме озброєна людина, яка в деяких ситуаціях, наприклад напідпитку, буває неадекватною?

Є люди, які хочуть проштовхнути закон про вільне володіння зброєю, але це лиш маленька частина суспільства. Якщо взяти мисливців, то в кращому випадку нас буде 10-12 відсотків від всього населення. То чи можемо ми нав’язувати свою думку іншим?

Ми можемо спитати будь-кого з людей, наприклад із жінок, чи вони будуть себе безпечно почувати гуляючи з дітьми, коли поруч з ними на лавочці будуть сидіти озброєні чоловіки і вести дискусію щодо проблемних питань, які в нас є на Сході. Думаю, вони не почуватимуть себе в безпеці.

Однак у нас наводять приклади інших держав, де зброя є у вільному володінні громадян, і де це не створює проблем із ростом злочинністю.

Передусім хотів би згадати про так звані ДНР та ЛНР, де всі бажаючі зараз вільно володіють зброєю. Чи вільне володіння «калашниковим» забезпечило спокій в кожній квартирі у Донецьку? Думаю, що ні.

Інший приклад, країни Африки, де перманентно виникають етнічні та соціальні конфлікти. Чи їхні громадяними, маючи безліч зброї, почувають себе вільними і захищеними?

В європейських країнах інша ситуація. Спочатку треба, щоб європейськи стандарти справді стали нормою життя суспільства у всьому, передусім в дотриманні закну, моральних і етичних норм, економічних стандартів.

Адже у Польщі та Німеччині, щоб отримати право на володіння короткоствольною зброєю, треба дійсно пройти відповідні курси, навчитися стріляти, треба дійсно віддати певний період часу навчанню.

У Польщі щоб стати мисливцем протягом 2-3 років потрібно бути учнем, тобто ходити на полювання з досвідченими мисливцями.

Натомість в Україні відомі випадки, коли навіть мисливці лише на папері проходять навчання.

На жаль, держава не може забезпечити і проконтролювати дотримання цієї вимоги. Наша правоохоронна система також неуважно ставиться до того, кому вона надає дозволи на володіння зброєю.

А тепер на рахунок того, чи зможемо ми себе захистити з допомогою зброї. Багато людей, які зараз мають мисливську чи іншу зброю, так само не можуть себе захистити.

Бо це швидше проблема правоохоронних органів, які у багатьох випадках є бездіяльні щодо вільного обігу зброї. І винне суспільство, яке допускає таку ситуацію.

Мене хвилює також сьогодні те, що суттєво обмежуються повноваження правоохоронців щодо застосування зброї проти людей, які володіють зброєю.

Вважаю, що це мало б бути як в США, де правоохоронець, якщо людина потягнула руку не туди, куди треба, має право відкривати вогонь на ураження.

Натомість у нас спочатку міліціонер має зробити попереджувальні постріли, і лише після того затримувати злочинця. Ми хочемо, щоб наше законодавство захищало людей, а в реальності воно позбавляє їх права на захист з боку тих, хто вміє це робити професійно.

Чому людина зі зброєю не завжди може себе захистити – тому що в його опонента може бути досконаліша зброя, чи він краще нею володіє?

Колись в США казали, що саме Кольт зробив людей рівними. Тобто винахідник популярного пістолету зрівняв шанси на виживання жертв і злочинців.

У реальному житті все ж таки у злочинця є перевага, а саме: фактор несподіванки. Коли наші багатії ходять з тілоохоронцями, то це виглядає досить абсурдно, адже ті все одно не зможуть захистити від снайпера.

А щодо того, що в Україні є чимало людей, які нелегально володіють зброєю одразу її зареєструють, то я задаю питання: як можна легалізувати кулемет, гранатомет «Муха» та гранати?

Правоохоронним органам слід дозволити жорсткіше діяти по відношенню до осіб, про яких відомо, що в них є зброя.

Але зараз у нас з'явилось ще більше нелегальної зброї, зокрема трофейної, яка завезена із зони АТО. Як з тим бути?

У країнах Європи громадяни не встидаються сигналізувати про випадки зберігання нелегальної зброї, бо дбати про безпеку – це також є й їхнім обов'язком.

Правоохоронці ж мають право обшукувати помешканнях таких людей і вилучати нелегальну зброю. Я, наприклад, готовий відкрити двері будь-якому правоохоронцю,оскільки в мене вся зброя є легальною.

Хто не готовий до цього – нехай відповідає. Чому суспільство вимагає від політиків повної відкритості, натомість зберігає закритість щодо іншої групи людей?

А що робити із зброєю, яка пропала із райвідділів в ході так званої "ночі гніву"?

Ви говорите про "ніч гніву", що переросла у ніч безпрєдєлу. Гнів – це коли ти висловлюєш обурення. Але якщо ти починаєш красти зброю, то це вже кримінальний злочин.

І тут правоохоронні органи повинні докласти максимум зусиль, щоб виявити і покарати причетних до цього злочину.

Ви сказали, що дуже багато курсів із вивчення зброї є фіктивними. А як зробити, щоб вони не були фіктивними?

Перш, ніж отримати право на володіння зброєю, людина повинна надати у відповідні органини пакет документів. Після того вона повинна пройти тренування в залежності від типуу зброї і довести своє вміння під час іспиту. Лише після цього вона їй надається посвідчення на володіння зброєю.

На жаль, в Україні сьогодні щодо нарізної зброї ще діють певні вимоги, а от щодо гладкоствольної – просто закривають очі. Чимало «мисливців» спочатку купують зброю, а потім починають казати, що у них немає грошей на навчання, патрони.

Ще раз наголошую – суспільство повинно дорости до того, інакше ця неконтрольована ситуація призведе до негативних наслідків.

Можливо є сенс запровадити якийсь етичний кодекс людей, які володіють зброєю?

Для мисливців етичний кодекс вже давно розроблений і діє. Власне «Клуб правильного полювання» дотримується етики поводження із зброєю.

Ми об'єднуємо коло людей, які не дозволяють собі бути на полюванні напідпитку, вони не тільки купують зброю, а й наша вимога, вони повинні вчитись стріляти на стрілковому стенді, а не в лісі, де вони ставлять під небезпеку людей, які є навколо них.

Етика мисливця забороняє стріляти самок і зобов'язує піклуватися про звірів.

Окрім того ми допомагаємо в охороні угідь, в яких полюємо. Те, що ми робимо в «Клубі правильного полювання», перегукується є європейськими правилами полювання, на законодавчому рівні закріпленими в Польщі, Чехії, Словенії.

Розмовляв Петро Стрільців