Бранці: про що фільм і чого від нього чекати?
Напередодні львівської прем'єри стрічки Варіанти розпитали людей, причетних до фільму, навіщо його дивитися.
Події Євромайдану продовжують відлунюватися у кінематографі. Після епічних документальних полотен про величезне тіло Майдану, оглянуте зверху, починають з'являтися і спроби розповісти більш конкретну історію.
Стрічка Бранці, яка вже незабаром з'явиться на львівських екранах, власне, обирає з усього історичного майданівського потоку один струмочок і намагається прослідкувати, куди він тік тоді і куди тече зараз.
Фільм теж представляє документальний жанр і окреслює себе (словами авторів) як політичний детектив.
У центрі розповіді – студент Олександр Клочко. Під час революції Гідності йому вдалося полонити одного з солдат ВВ. Згодом Олександр вирушає на пошуки цього солдата. Сліди ведуть його в зону АТО, а паралельно починають відкриватися деякі неочевидні нюанси революційних подій у найбільш критичні моменти 18-20 лютого.
Режисер Бранців – досить помітна фігура українського кіно. Це Володимир Тихий, відомий як режисер трилеру Зелена кофта, а також участю у колективних проектах "Мудаки. Арабески", "Україно, Goodbye!" і майданівському "Вавилон'13".
До слова, Бранці вже встигли привернути широку увагу завдяки провокативному (і незаконному, як вважають дистрибутори) інтерв'ю, взятому виданням Bird in Flight у одного з героїв фільму Івана “Бубенчика”).
Аби допомогти потенційним глядачам скласти свою думку, Варіанти звернулися до координаторки львівської прем'єри Анни Шибирин та головного персонажа Олександра Клочко і задали їм кілька запитань.
Про що цей фільм?
Цей фільм про переважно молодих чоловіків та їхні почуття стосовно пережитого Майдану. Причому це вже не той азартний запал, який ми могли почути під час революційних дій, а вже пережиті враження. Подекуди це раціональні судження, подекуди досі відкриті рани, і в кожного вони свої, пов’язані в першу чергу не з колективним Майданом, а з особистим досвідом участі в подіях та обставинами власних життів.
Завдяки молодому головному герою, який зустрічається з людьми, вони розкриваються та, не таючись, говорять про свої мотиви. Ми звикли бачити учасників Майдану досить однобоко: протестувальники – герої та невинні жертви, бійці спецпідрозділів МВС – їхні антагоністи та злочинці. У фільмі вони поміняються ролями.
Що особливого у цій історії? Навіщо її дивитися?
Мені видається важливим дивитися цей фільм, аби пам'ятати Майдан як різноголосе дійство. Фільм зблизька показує нам наших співвітчизників. Події 2013 року та подальшого часу стали приводом розбрату серед українства, багатьом стало неможливо вести цивілізований діалог спокійним тоном з родич(к)ами, колишніми друзями/подругами, колегами/колежанками. Кожне необережне слово може спровокувати в нас бурю емоцій. А документальне кіно класне взагалі тим, що змушує тебе півтори години сидіти і слухати те, що каже людина (можливо, твій опонент), без можливості вступити в дискусію. Виходячи з кінотеатру, ти змушена перетравити побачене загалом. Тобто Бранці можуть стати містком до налагодження діалогу, а також і можливістю подивитися на самих себе.
Коли і де фільм можна переглянути?
Допрем’єрний показ та зустріч з командою відбудеться 23 лютого о 19:00 в Планеті кіно Форум, з 25 лютого фільм буде в прокаті як мінімум тиждень в обох Планетах кіно (Форум та Кінг Крос), а з 3 березня — у Львівському кіноцентрі.
Ми сподіваємось, що в усіх зацікавлених буде достатньо часу та локацій, аби було зручно його подивитись.
Про що цей фільм?
Это фильм-расследование, поиски солдата ВВ, которого мы пленили в Октябрьском [дворце] в день расстрелов на Институтской. В фильме несколько сюжетных линий, которые переплетаются.
Яка історія створення фільму? Як закрутилися зйомки?
В начале лета 2014-го года мы с другом приехали в Киев, по делам. Попутно я решил встретиться с сыном Сергея Бондарчука. Сергей Бондарчук скончался 20-го февраля от огнестрельного ранения, мы выносили его еще живым. Сыну я сообщил обстоятельства смерти, которые мне были известны. В то время "Вавилон’13" снимали семьи Героев Небесной сотни, тогда мы и познакомились с режиссером Володей Тихим.
Що особливого у цій історії? Навіщо її дивитися?
Люди рождаются, живут, умирают и так уже почти 200 000 лет. Это история нескольких жизней при не обычных обстоятельствах. (Мы же не будем смотреть кино про лежащий в лесу камень?:))
Чому ви погодилися перетворити Вашу історію на фільм? Наскільки фільм вдався, на Вашу думку?
Я не соглашался, такой формулировки как таковой не было, мы просто снимали, каждый делал то, что ему интересно, фильм сам получился. Сначала я думал, что выйдет небольшой ролик.
В целом, насколько это возможно, фильм получился. Со своей стороны мы сделали все возможное, кроме взятия заложников и выдачи их взамен нашего"пленника". Ибо палки в колеса нам ставили бюрократы и люди, считающие идею фильма не соответствующей нынешней риторики украинского государства. По старинке в общем.
фото: кадри з фільму Бранці