Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.
Події минулого тижня говорять лише про одне – більшість довгострокових прогнозів можуть одночасно перекреслити, а власні плани діяльності повинні обов'язково враховувати песимістичний сценарій. Так, власне, й сталося з цінами на нафту, яким прогнозували поступове зниження та вхід Росії у глибоку рецесію.
Проте замість цього маємо стрибок цін до $73 за барель. Причина – ізраїльський удар по Ірану. Оскільки район нафтовмісний, а наслідки й тривалість цієї війни невизначені, то причини росту цін зрозумілі. Неясними залишаються питання наскільки й до якої межі та чи буде зниження в майбутньому. Одним словом наразі це на руку Росії, оскільки допоможе залатати бюджет й вести війну далі в нинішньому темпі.
Удар Ізраїлю був дуже потужний, але невідомо чи досягнув основної мети – руйнування заводів зі збагачення урану, що знаходяться на глибині, щонайменше 60 метрів у гірському масиві. Суть у тому, що тільки США мають бомбу, що здатна проникнути на таку глибину, а нести її може лише американський бомбардувальник B-2. Очевидно, що ізраїльтяни сподівалися на залучення США до воєнних дій, проте американці відмовили, і яким буде результат ізраїльських атак незрозуміло.
Якщо завод не зруйнують, то надалі Іран зможе продовжувати ядерну програму, незалежно від того підпише він угоду чи ні. І тоді Трамп скаже, що Іран – велика ядерна держава, у нього дуже добрі відносини з аятолою Хаменеї, як він це недавно сказав про Північну Корею та Кім Чен Ина.
Для України це створює проблеми, оскільки у Путіна замість фінансової кризи появляться додаткові кошти та впливи. Якщо конфронтація з Іраном затягнеться, то постачання зброї перенаправлять на Близький Схід, що ми вже відчули на прикладі 20 тисяч підривників для зенітних ракет, попит на зброю збільшиться і, відповідно, виросте її ціна.
Щодо воєнних дій, то слід відзначити три масовані нальоти від 300 до майже 500 БПЛА, крилатих і балістичних ракет за один раз, з якими наша ППО справилася на відмінно. Хоча були влучання, але погодьмося, що 85%, 96% і 88% уражених цілей за кожен наліт викликає повагу.
Можна собі уявити, які були б руйнування і жертви якби всі повітряні цілі досягнули своєї мети. І власне це є основною проблемою нашої залежності від США. Не Абрамси, не артилерійські установки, не Петріотитаі навіть не F-16, а власне зенітні та авіаційні ракети, які наразі є лише у США у достатній кількості. Від цього залежить захист нашого неба. І, звісно, без ракет для Хаймарсів не обійтися.
Щодо власних ракет, то цього тижня вже розповсюдилася інформація про успішне застосування Україною балістичного комплексу Сапсан, інакше Грім-2, який уразив ціль на віддалі близько 300 км і початок його серійного виробництва. Навіть приводилися дані щодо швидкості ракети у 5,2 Маха (1,72 км/сек, або 6400 км/год), дальності польоту понад 500 км і вагою бойової частини 480 кг.
Якщо це так, то Україна здійснила прорив в озброєннях і десь восени росіяни повинні будуть відчути це на собі. Також варто відзначити, що європейські держави не мають ракетного озброєння наземного базування подібного класу. Звичайно таке виробництво потребуватиме значних коштів, але тут слід звернути увагу на візит німецького міністра оборони Пісторіуса, який заявив, що Німеччина фінансуватиме виготовлення українських засобів далекого ураження, без уточнення яких.
Зауважмо, що основним медійним супроводом цього візиту були плачі щодо відсутності Таурусів, які, до речі, у нас нема звідки запускати, оскільки наші літаки не мають відповідних платформ, а надання кількох десятків цих крилатих ракет мало що змінить, як і наданий колись батальйон Абрамсів.
А от серійне виготовлення власної балістики за німецькі гроші з такими чудовими параметрами дасть можливість добре зіпсувати нерви росіянам ні в кого про це не питаючись. Взагалі Німеччина, здається, оговталась від свого багаторічного покаяння і, здається, починає згадувати дух Фрідріха Великого та ставати європейським лідером, що не може не радувати.
Також не можна не згадати чотири обміни полоненими за тиждень, що раніше важко було уявити. Цьому раділи їхні рідні та вся Україна. Нашому суспільству зараз надзвичайно потрібні позитивні емоції. Внаслідок іншого обміну ми зможемо гідно поховати тіла наших героїв та віддати їм шану.
Отже, ситуація у світі розвивається дуже драматично і ніхто не знає куди вона виведе, хоча, мабуть, висновки про третю світову війну робити передчасно. Звісно, хаотична, безглузда та боягузлива політика США може розв’язати руки багатьом диктаторам, а тоді ця біда може стати реальністю зокрема й для американців, які так помилилися з вибором минулого року. Цьому сприятиме й нестабільність, що викликана масовими протестами проти Трампа в США, які наростають, адже в них взяли участь понад 10 мільйонів громадян більш ніж у 2000 містах.
А у нас, на жаль, наразі у найближчий рік гарантоване продовження війни. І основна проблема нині у тому, що не розбереш, чим займається наша влада – консолідацією суспільства та збереженням держави чи кулуарними інтригами й маніакальною перманентною підготовкою до виборів, яких щонайменше ніж рік-півтора не передбачається.