Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня, що минув, в Україні та світі.
Минулого тижня росія нанесла наймасовіший і найтриваліший удар по нашій державі за всю війну. Відразу ж після трампівського перемир’я протягом ночі і дня 13 травня, та дня 14 травня Україну атакували 1624 дронами, крилатими і балістичними ракетами, причому основний удар приходився на Київ. Було уражено 1516 цілей (92%), проте одна з крилатих ракет зруйнувала цілий під’їзд багатоповерхівки, поховавши під уламками 24 киянина і поранивши 47. Україна відповіла ударами по нафтопереробних та хімічних заводах у Пермі, Астрахані, Нурліно (Башкортостан), Тамані, Рязані, Невинномиську і по підприємствах у Підмосков’ї. І якщо удари по НПЗ були успішними з точки зору руйнувань, то удар по москві важливий з психологічної точки зору, адже була пробита ППО і звуки дронів та вибухи вперше почули жителі столиці. Недаремно радість москвичів після руйнування багатоповерхівки у Києві почала різко мінятися після удару по москві і, особливо, після випадкових влучань у житлові будинки, спричинені російським РЕБом, що добре видно з постів у соцмережах.
В іншому минулий тиждень у нас пройшов під знаками Єрмака і візиту Трампа у Пекін.
Нарешті відпала інтрига. Була оголошена підозра А. Єрмаку і він потрапив у СІЗО, оскільки не зміг швидко зібрати необхідну заставу у 140 млн. грн. Невідомо, як будуть йти далі розслідування і судові процеси, проте можна підвести певну риску щодо ролі Офісу президента і діяльності так званих ефективних менеджерів. Отже:
Голова ОП А. Богдан –звільнений, перебуває під санкціями;
голова ОП А. Єрмак – під слідством;
перший заступник Трофімов – лобіст московського патріархату, звільнений;
заступник К. Тимошенко звільнений, проводились обшуки;
заступник А. Смірнов – офіційна підозра у незаконному збагаченні, застава 18 млн. грн.;
заступник І. Шурма – запобіжний захід тримання під вартою, живе в Німеччині;
радник президента С. Шефір – звільнений після публікації розслідування Bihus.Info щодо майна;
прес-секретарка Ю. Мендель – звільнена, поливає брудом і президента, і Україну;
радник голови ОП О. Арестович – в бігах за кордоном;
міністр Г. Галущенко – перебуває в СІЗО;
віце-прем’єр О.Чернишов – під судом щодо незаконного збагачення.
У них є спільна риса – всі вони у свій час були на стороні Антимайдану. Коментарів щодо цих персонажів та справ було і буде багато, проте само по собі напрошується запитання, чи це був ОП чи ОПГ? І тут приходить на думку термін какістократія – правління поганих, при яких влада сконцентрована в руках найменш компетентних, моральних та відповідальних представників суспільства. Такі люди часто приходять до влади завдяки популістським гаслам, корупційним схемам або політичним інтригам. Якщо додати, що до управління державою і кадрових призначень залучались ворожки, то стає ясно чому ми знаходимось там, де знаходимось.
Цей термін тепер часто вживають і щодо світоча демократії у минулому – США. Якщо ще півтора роки тому Америка перебувала на піку економічної військової могутності та користувалась незаперечним авторитетом, то теперішній візит Трампа до Сі Дзіньпіня виглядав як відвідання васалом свого сюзерена, який поблажливо кивав головою на те, як американський президент розсипався у лестощах а також милостиво дозволив йому відвідати свої сади, де Трамп заявив, що такої краси він у своєму житті ще не бачив. Правда вітання президента США дівчатами-школярками знавці східного етикету, а можливо і злостивці, потрактували, як натяк на дівчат на острові Епштейна, а осипання трояндами як натяк на розарій біля Білого дому, зруйнований заради будівництва бальної зали. Про відсутність реальних результатів свідчить відсутність спільного комюніке. Єдине, що пообіцяв Сі, це купити 10 млн. тон сої, хоча до торгових воєн затіяних Трампом Китай купував, понад 20 млн. тон і замість планованих 500 літаків Боїнг купити всього 200, що обвалило акції компанії на 4%. Мало того Сі відчитав США за Тайвань і пригрозив пасткою Фукідіда, натякнувши цим самим, що США на дорозі до занепаду а Китай іде вгору і пригрозив силовим зіткненням у випадку неправильної поведінки. У відповідь Трамп повторив сформульоване Сі твердження про недопустимість проголошення незалежності Тайваню і загальмував продаж зброї на $24 млрд, тобто зробив крок до здачі острова. Щось дуже схоже на дух Анкориджа. Загалом після поразок у торгових війнах, суцільних сварок з союзниками, провалу щодо закінчення російсько-української війни, програшів політичних ставлеників в Румунії й Угорщині і, найголовніше, поразки у війні з Іраном та відсутності виходу з цієї кризи не могли дати іншого результату у відносинах з Китаєм. Усунення кваліфікованих працівників з державного управління і ставка на лоялістів привела до формування какістократії в США з усіма подальшими наслідками. Тут ми з американцями справжні партнери.
І ще одна подія, яка пройшла непоміченою, а даремно. Це візит генерального виконавчого директора компанії Palantir Алекса Карпа у Київ і його зустріч з військово-політичним керівництвом України. Palantir – це фірма з капіталізацією у $330 млрд., яка займається військовими алгоритмами і інтенсивним впровадженням штучного інтелекту у військову справу. З цією фірмою з ініціативи міністра М. Федорова Україна веде співпрацю з 2022 року. Було створено ряд дуже важливих програмних продуктів і наші успіхи в дроновій війні відбулися також завдяки цьому співробітництву. Очевидно, що приїзд посадової особи такого рангу і специфіки діяльності відбувся не заради київських каштанів. Отже ми можемо очікувати певних серйозних результатів, про які не будемо знати, але це дуже оптимістично.
Загалом останнім часом було багато галасу навколо опублікованого маніфесту Palantir. Хоча його часто називають технофашистським, але проти однієї з його тез, яка звучить: «Питання не в тому, чи будуть створені озброєння на базі штучного інтелекту, а в тому, хто саме їх створить і з якою метою. Наші противники не зупиняться, щоб влаштувати театральні дискусії про переваги чи недоліки технологій, які мають критичне військове і безпекове значення. Вони просто підуть далі.», заперечити важко.
Як і проти іншої: « Служба в армії має стати універсальним обов’язком. Ми, як суспільство, зобов'язані всерйоз замислитися над тим, щоб відійти від повністю добровольчої армії. І воювати, коли всі розділять ризики і ціну війни». В раціональності цих тверджень ми самі переконалися і жорстоко заплатили.