Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.
"США дали Україні достатньо зброї, щоб стікати кров'ю, а не перемогти" сказав в інтерв'ю колишній очільник операцій ЦРУ в Європі та Євразії Ральф Гофф.
Він стверджує, що Путін залякав колишню адміністрацію США блефом про ядерний удар. Так він обмежив інтенсивність надаваної допомоги, щоб змогти оговтатися після ударів ЗСУ у 2022 році та не дати вибити росіян з української землі.
Це підтверджує саліванівську концепцію керованої війни та постійні колишні твердження, що треба не дати Путіну перемогти без жодного слова про перемогу України. Як би це не звучало цинічно, та це таки значно краще ніж позиція нинішньої адміністрації яка вимагала фактичної капітуляції України після трьох років боїв, відмовила в допомозі взагалі, аж до відвертого твердження Трампа про те, що війну розпочала Україна.
Це до тих хто звик говорити, що гірше вже не може бути адже, як ми неодноразово переконувалися, гірше може бути завжди. Тому під час прийняття рішень важливо пам'ятати це та розуміти, що ми живемо в такий час, коли в більшості випадків можна вибирати лише між поганим і дуже поганим.
Це щодо дискусії про "мінеральну" угоду, підписання якої є основною (!) політичною подією для України минулого тижня, адже вона тягне за собою миттєві та далекосяжні наслідки. Об'єктивно, що є різні погляди на цю річ, але слід звернути увагу на те, що відразу після підписання Білий дім схвалив 50-мільйонну угоду на купівлю зброї (очевидно ракет для ППО) і 310-мільйонну угоду про навчання пілотів F-16, запчастини та озброєння до цих літаків.
Для всіх тих, хто думає, що Європа може нам постачати всю необхідну військову техніку слід зрозуміти, що значна частина американських компонентів є навіть у європейських виробах і їх без згоди США не можуть нікуди відправити. Підтвердження цьому було розблокування постачання з Австралії танків Абрамс і рішення про дозвіл на продаж американської зброї Україні відразу після підписання угоди, яка була конче потрібна Трампу на 100 днів правління.
Це особливо важливо ще тому, що завдяки "специфічній" переговорній позиції Трампа Росія перейшла до відвертого терору українських міст для деморалізації українського населення та примушенні тим самим до капітуляції. А зенітні ракети до майже всіх ЗРК (Patriot, NASAMS, HAWK) крім IRIS-T та SAMP-T американські, як і ракетне озброєння до F16.
Так що без Америки щодо захисту неба наразі ніяк і вихиляси Трампа прийдеться терпіти, а у Європи просити гроші на закупівлю американських засобів ППО. Це для нас в пріоритеті, бо внаслідок, не дай Боже, поразки дискусія про надра стане безпредметною – вони стануть російськими.
А так за принципом, що поки угода почне діяти то, як у тій казці про Ходжу Насреддіна, за той час або ішак здохне або шах умре. Головне вижити. Тим більше, що завдяки твердолобій позиції Путіна видається й в американських владоможців щось почало в головах прояснюватися.
Дещо змінилася риторика щодо України. Також є заява Венса про те, що для досягнення мирної угоди ста днів виявилося замало і треба ще сто днів. Кажуть, що Трамп зобидився на Росію, хоча агресором її назвати все ще не наважується і тільки махає пальчиком. Вже й допускає, що Путін не хоче миру. Видається, що процес пішов, як сказав класик.
А за поребриком все відбувається під знаком побєдобєсія та хвилі вєлічія захльостують будь-який здоровий глузд, хоча причин і успіхів для цього особливих нема.
Отже, якщо поставити собі запитання загалом напередодні 80-річчя закінчення II світової війни, а що ж ми досягли за ці три роки, то можна відповісти наступне. Нинішнє покоління українців є першим, яке з часів Андрія Боголюбського не пустило ворогів у Київ. Це з 1169 року.
Всім попереднім не вдавалося, а нам вдалося. Це відповідь тим, хто дискутує про перемогу, поразку та поширює занепадницькі настрої. Отож маймо почуття гордості за зроблене, бо хоча перед нами ще важкі часи та втрати, та на гамлетівське запитання ми вже відповіли: "Бути"!